На крилах творчості
вівторок, 22 квітня 2014 р.
сценарій "Вінок Тарасу"
Вінок Тарасу
Сценарій
Великий син
українського народу, геніальний поет і самобутній художник, мислитель і
революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко займає найпочесніше місце в
світовій літературі і образотворчому мистецтві XIX століття. Серед великих
діячів, чиї серця, талант, помисли спрямовані на служіння народові, чия душа
сповнена високої любові де Вітчизни, Шевченко по праву займає одну з найвищих
ступенів, він справедливо вважається одним з найбільших патріотів усіх
часів і народів. Мало хто в історії світової культури з таким вогнем душі
захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Великий
Кобзар відіграв величезну роль у розвиткові національної і соціальної
самосвідомості українського народу. Боротьба проти будь-якого гніту, в тому
числі й національного, була в концесії Шевченка боротьбою за те, щоб розчистити
шляхи для вільного розвитку як українського нарощу, так і інших гноблених
народів. І все це він робив не балачками, ні роз-мовами, а великою, геніальною
силою своїх поетичних творів. Патріотичні ідеї Шевченка зросли на життєдайному
грунті багатовікової боротьби українського народу за свою незалежність, проти
соціального і національного гніту. Героїчне минуле України привертає увагу
молодого Поета не саме по собі, а як дійовий побудник сучасного становища
народу, як засіб для піднесення патріотичного почуття:
Україно, Україно!
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Серце моє, ненько!
Як згадаю твою долю,
Заплаче серденько! /"Тарасова ніч"/.
Поет розуміє, що
немає і не може бути вільної, щасливої і радісної вітчизни, поки "...скрізь
на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві... /"І виріс я на
чужині"/. Шевченкові герої - це люди кровно зв'язані з батьківщиною. Це
подвижники, для яких немає вищого почуття, ніж гаряча любов до стражденної
матері-вітчизни. Такими патріотами були вожді народних повстань - Наливайко,
Тарас Трясило, Богдан Xмельницький, Богун, Залізняк, Гонта.
До Шевченка ніхто ще
так не говорив з народом. Українська література не знала ще такого зльоту
поетичного натхнення такого пафосу в утвердженні патріотичних ідей:
А ти, моя Україно,
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Безталанна вдово,
Я до тебе літатиму!
З хмари на розмову.
На розмову тихосумну,
На раду з тобою:
Опівночі падатиму
Рясною росою. /"Сон"/
Любов Шевченка до
природи, милування красою рідної землі становлять характерну рису його
патріотизму. "Нема на світі України, немає другого Дніпра!.." - з
захопленням проголошує поет. В художніх творах Шевченка образи рідного пейзажу,
кар-тини природи є неперевершеними зразками живопису слова. Пригадаймо чудову
картину ранку в творі "Сон":
...світає,
Край неба палає;
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Соловейко в темнім гаї
Сонце зустрічає.
Тихесонько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Між ярами над ставами
Верби зеленіють.
Характеризуючи
найважливіші етапи формування поезії Великого Кобзаря, не можна обійти такий
його видатний твір, як "І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм я
Ук-раїні і не в Україні моє дружне посланіє":
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Найменшого брата, –
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Влагословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
Патріотичні ідеї
Шевченка мали величезний вплив на формування і розвиток передової української
літератури. Його творчість була високим повчальним прикладом для кращих діячів
української культури. Марко Вовчок і Панас Мирний, Старицький і Карпенко-Карий,
Микола Лисенко і Васильківський, Грабовський і Франко, Леся Українка і
Коцюбинський, Стефаник і Васильченко формувалися і утверджувалися як діячі
української культури, зігріті полум'ям патріотичних ідей Шевченка.
Леся Українка у вірші "На
роковини" /1921 р./ писала:
Він перший за свою любов
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила.
Тяжкі дістав кайдани,
Але до скону їй служив
без ради, без омани.
Усе знесла й перемогла
Його любові сила.
Того великого вогню
і смерть не погасила.
З усіх кінців світу все
могутніше линуть голоси, що говорять про світове визнання Шевченка. Його
спадщина стала добутком всього культурного людства.
Наведений вище матеріал можна
використати, готуючи Шевченківські тематичні вечори:
"Вічно живий в пам'яті народам",
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
"Геній України, патріот"
"Вінок Тарасу",
"Вічна слава великому Кобзареві",
"Невмируча слава" та ін.
Готуючи сценарний
матеріал вечорів, можна використати музичні твори на вірші Шевченка.
Наводимо також
висловлювання про великого поета видатних громадських діячів, діячів культури.
"...Шевченко був
поетом глибоко і виключно національним. Він обрав для себе окрему область,
відтворенню якої присвятив все своє життя. Завданням саме його поезії було
зображення народного життя рідної йому України". /М.О.Некрасов/.
"Він був
селянський син і став князем в царстві духу. Він був кріпак і став великою
силою в громаді людських культур. Він був простак і відкрив професорам і вченим
новіші і свободніші степені. Він терпів десять літ від російської воєнщини, а
зробив більше для свободи Росії, ніж десять побідних армій.
Доля переслідувала
його ціле життя, та не покрила іржею золота його душі, не обернула його любові
до людства в ненависть, ані його віри - в розпуку. Та найкращий, найцінніший
дар доля дала йому аж по смерті - невмирущу славу і вічно нову насолоду, яку
дають... його твори мільйонам людських сердець". /І.Я.Франко/.
"По силі і
глибині ліризму, по художній яскравості і красі образів, по чарівній
принадності і мелодійності вірша Шевченко стоїть поряд з найвидатнішими поетами
слов'янського світу - Пушкіним і Міцкевичем". /П.А.Грабовський/.
"Я знаю і люблю
Шевченка як земляка і талановитого ху-дожника". /М.В.Гоголь/.
"Кобзаря" я
прочитав ще хлопцем, і він мене дуже вразив своєю високою поезією та народністю
в поезії. З першого по-гляду мені здалося, що Шевченко записує народні пісні, а
не складає свої, - така народність його поезії". /І.С.Нечуй-Левицький/.
"Він заслуговує
високої оцінки саме як перший і воістину народний поет, який не перекручував
суб'єктивними додатками народних дум і почуттів". (О.М.Горький/
"Я схиляюсь
перед Шевченком - поетом, послідовним борцем за щастя людини. У Шевченкові я
бачу і відчуваю всю красу людської душі, це справжній співець свого
народу". /К.С.Станіславський/.
"Цілий ряд
віршів геніального українського Кобзаря, спів-ця й трибуна поневоленого народу,
непокірного бунтаря, діста-ли широке розповсюдження серед білоруського народу.
Вони віль-но і природно входили в золотий фонд його культури". /Якуб
Колас/.
Можна
підготувати окремий вечір на тему "Шевченко і музика".
Надаємо матеріал для текстів ведучих.
Надаємо матеріал для текстів ведучих.
Музикальність
великого українського поета яскраво позначилась на його творах. Вірші з
"Кобзаря" - це справжні пісні. Мелодичні, співучі, вони одразу
знайшли дорогу до серця простих людей. Народні співці, імена яких залишилися
для нас невідомими першими створили музику на тексти Шевченкових поезія.
Ще за життя Шевченка
почали писати-музичні твори на його сюжети і композитори-професіонали. Одним з
перших таких творів була пісня на текст вірша "Думи мої, думи мої",
автором якої був відомий український фольклорист і композитор О.Рубець.
Найбільше музичних
творів на теми Шевченка написав український композитор-класик Микола
Віталійович Лисенко. Спільність ідей та естетичних поглядів обох великих художників
зумовила високу художню силу їх творів. На тексти Т.Г.Шевченка М.В.Лисенко
написав понад 90 музичних творів-пісень, дуетів, тріо, квартетів, хорових поем,
кантат, інструментальних творів /Хорова поема "Іван Гус", кантати
"Б'ють пороги", "Радуйся, ниво неполитая". Над музикою до
творів Шевченка працювало багато композиторів. Великої популярності набула
мелодія на текст "Заповіту", створена полтавчанином Г.Гладким. Широко
відомі "Вечорниці" П.Ніщинського до п'єси "Назар Стодоля",
зокрема хор "Закувала та сива зозуля". Першою оперою на шевченківську
тему була "Катерина", написана композитором М.Аркасом, яка і зараз
захоплює слухачів своєю щирістю і мелодійністю. Створювали твори на теми
Шевченка М.П.Мусоргський /монолог "Гопак", романс "На
Дніпрі" на текст поеми "Гайдамаки"/.
П. І.Чайковський є
автором пісні-романсу "Вечір" /"Садок вишневий коло хати"/.
Музику на теми Шевченка писали композитори В.Зоремба, Стеценко, Степовий,
Сєров, Глієр та ін.
Творчість великого
Кобзаря є справжнім джерелом натхнення для сучасних композиторів, серед яких:
М.Вериківський - опери "Наймичка", "Сотник", К.Данькевич -
опера "Назар Стодоля" та балет "Лілея" та ін. Немає такого
українського композитора, який би не звертався до творчості Шевченка. З кожним
роком з'являються все нові і нові твори, які втілюють в музиці ідеї і образи
геніального Кобзаря.
Рекомендуємо варіант
тематичного вечора - літературної композиції, присвяченої біографії
Т.Г.Шевченка.
"Історія мого
життя є часткою історії моєї Батьківщини". /Т.Г.ШЕВЧЕНКО/.
Приміщення, де буде проходити вечір, на нашу думку, треба стилізувати під стару українську хату: розмістити вишиті рушники, різні глиняні глечики, роблені та живі квіти, усе те, що є типовим для старого українського житла. У куточку стоїть лавка, на котрій сидять жінки у домашніх на-ціональних українських костюмах. Вони тихо співають стару й сумну українську народну пісню /пісню можна вибрати за особистим смаком або підібрати фонограму/. Під тиху пісню виходить ведуча та ще три дівчини, які будуть разом із нею вести вечір.
Приміщення, де буде проходити вечір, на нашу думку, треба стилізувати під стару українську хату: розмістити вишиті рушники, різні глиняні глечики, роблені та живі квіти, усе те, що є типовим для старого українського житла. У куточку стоїть лавка, на котрій сидять жінки у домашніх на-ціональних українських костюмах. Вони тихо співають стару й сумну українську народну пісню /пісню можна вибрати за особистим смаком або підібрати фонограму/. Під тиху пісню виходить ведуча та ще три дівчини, які будуть разом із нею вести вечір.
Ведуча: Серед великих
світочів духу, яких дали людській цивілізації народи нашої країни, одне з
найпочесніших місць належить Тарасові Григоровичу Шевченку.
1 дівчина: Незабаром
відзначається день народження Кобзаря. І нам хотілось би сьогодні згадати
окремі сторінки життя вірного сина свого народу - Тараса Григоровича Шев-ченка.
/Пісня потрохи змовкає/.
/Пісня потрохи змовкає/.
2 дівчина: Він
побачив світ 9 березня 1614 року в селі Моринцях колишнього Звенигородського
повіту на Київщині в родині кріпаків Григорія Івановича і Катерини Якимівни
Шев-ченків. Того дня народилася панові Енгельгардтові ще одна кріпацька душа, а
Україні - її гордість і слава, її великий. народний співець.
3 дівчина: Коли
Тарасові сповнилося два роки, його родина залишає Моринці й повертається до
рідного батьківського села Кирилівки. Тут, в убогій селянській хатині, "У
гаї, над чистим ставом край села" пройшли дитячі літа Тараса.
І дівчина: Не по-дитячому сумні то були літа. Голодний, обірваний хлопчик самотужки знайомився зі світом.
І дівчина: Не по-дитячому сумні то були літа. Голодний, обірваний хлопчик самотужки знайомився зі світом.
2 дівчина: Нестерпна
нужда і тяжка виснажлива праця рано звели в могилу матір і батька Тараса. В
сільській метричній книзі без почуття гіркого гумору поставлено такий діагноз
цих двох смертей: померли "з натуральної хвороби".
3 дівчина: Інший,
жахливий і страшний "діагноз" поставив згодом сам Тарас:
Там матір добрую мою,
Ще молодую, –
у могилу Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі
Умер на панщині...
Ще молодую, –
у могилу Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми,
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі
Умер на панщині...
Ведуча: Після смерті
матері дев'ятилітньому Тарасові довелося щодня відчувати сліпу ненависть, лихе
слово і тяжку руку злої мачухи Оксани Терещенко, яка прийшла в хату вдівця зі
своїми трьома дітьми. А коли через два роки помер і батька, життя
одинадцятилітнього сіромахи стало й зовсім нестерпним.
1 дівчина:
Залишившись перед усіма життєвими вітрами й него-дами беззахисними й голими,
п'ятеро кріпацьких круглих си-ріт /старшому Микиті – чотирнадцять, а найменшому
Йосипу - заледве чотири/, "розлізлися межи людьми, мов мишенята". На
власний хліб, "у люди" пішов і малий Тарас.
2 дівчина: Для
11-річного підлітка розпочалися довгі й важкі його "університети". Ще
за життя батьків восьмирічного Та-раса вперше оддали в науку до молодого дяка
Павла Рубана, а після смерті батька - до сільського дяка Богорського. Гірка то
була наука з-під замашних різок п'яних дячків.
3 дівчина: Заставши
якось дяка п'яним, школяр по-своєму розрахувався з ним за науку - наскільки
вистачило дитячих сил він відшмагав наставника різками.
Ведуча: Єдиною
розрадою тих років було перше глибоко й чисте кохання Тараса до такої ж, як і
він, кріпацької сироти - чор-нобривої Оксани Коваленко, світлу згадку про яке
він проніс через все життя. Це їй він присвятив поему
"Мар'яна-чорниця" ("На пам'ять того, що давно минуло").
1 дівчина: У посвяті
згадано
...того сироту,
Що в сірій свитині,
Бувало, щасливий,
Як побачить диво -
Твою красоту.
Кого ти без мови,
Без слова навчила
Очима, душею,
Серцем розмовлять.
Що в сірій свитині,
Бувало, щасливий,
Як побачить диво -
Твою красоту.
Кого ти без мови,
Без слова навчила
Очима, душею,
Серцем розмовлять.
2 дівчина: Тарас
робив на панській кухні, вчився малярству у Вільні, два з половиною роки
"прокозачкував" у пана Енгельгардта, але ніякі труднощі не зломили
хлопчика - не лакейської був той вдачі!
3 дівчина: Переїзд до
Петербургу повністю змінив його життя. Але слово "переїзд" не зовсім
підходить у даному випадку. Понад два місяці власними ногами міряв той шлях (з
Вільно до Петербурга) Шевченко із челяддю пана Енгельгардта, а шлях
був немалий – восьмисоткілометровий.
був немалий – восьмисоткілометровий.
Ведучий: Був то страшний і
повчальний шлях, про що згодом поет писав так у своїй "Катерині":
...Аж на серці похолоне,
Як його згадаю.
Попоміряв і я колись -
Щоб його не мірять!..
Розказав би про те лихо,
Та чи то ж повірять!
Як його згадаю.
Попоміряв і я колись -
Щоб його не мірять!..
Розказав би про те лихо,
Та чи то ж повірять!
1 дівчина: Білі
липневі ночі. Юнак у засмальцьованій фарбами одежі крадькома пробирається в
сутінках Літнього саду. Переконавшись, що ніхто не слідкує за ним, сідає біля
Сатурна,
розкладає свої небагаті малярські приладдя і починає пра-цювати.
розкладає свої небагаті малярські приладдя і починає пра-цювати.
2 дівчина: Він
настільки захоплений роботою, що не помічає, як до нього підходить незнайомий і
уважно розглядає ескіз.
2 дівчина: "Ти
часто ходиш сюди малювати?" - нарешті запитує незнайомий. Юнак прудко
підводиться, розгублено дивиться на нього, прагнучи розпізнати в ньому друга чи
ворога, і після хвилини мовчання, ніяковіючи відповідає: "Кожну
неділю..."
Так розпочинається знайомство, що докорінно змінить долю кріпака. Іван Сушенко, гуманний і добрий, відтепер стане другим учителем молодого художника.
Так розпочинається знайомство, що докорінно змінить долю кріпака. Іван Сушенко, гуманний і добрий, відтепер стане другим учителем молодого художника.
Ведучий: Перегорнемо
ще одну сторінку життя поета - викуп з неволі. Енгельгардт запросив 2500
карбованців. Названа сума була занадто великою. Зібрати її серед зацікавлених
було просто немислимо. Довелося звернутися до випробуваного методу. За тих
часів художники нерідко допомагали талановитим крі-пакам вириватися з
кріпацької залежності, продаючи через ло-терею свої твори. На виручені гроші
купували "відпускну".
1 дівчина: Врюллов,
Венеціанов, Жуковський, Гребінка вирішили для викупу Шевченка також влаштувати
лотерею. Брюллов написав портрет Жуковського і 16 квітня 1830 року виставив
його в лотерею. Виручені гроші внесли Енгельгардту. 22 квітня /старим
стилем/ він видав "відпускну". А через день на квартирі
Карла Брюллова в присутності Жуковського, Вільєгорськолго, Григоровича, Венеціанова та інших зблідлому після тяжкої хвороби Тарасові вручили "вольну". Це були радісні для
поета дні. Починалося нове життя. Тарасові йшов двадцять п'ятий рік.
Карла Брюллова в присутності Жуковського, Вільєгорськолго, Григоровича, Венеціанова та інших зблідлому після тяжкої хвороби Тарасові вручили "вольну". Це були радісні для
поета дні. Починалося нове життя. Тарасові йшов двадцять п'ятий рік.
2 дівчина: Шевченко
прожив лише 47 років. 25 з них провів у кріпацькому рабстві, 10 років - у
тюрмах та на засланні, решту МАЙЖЕ постійно знаходився під недремним
жандармським оком, воював із нестатками і нуждою та самотністю, помирав у
казенній комірчині, не здійснивши навіть природної лядсь-кої мрії про сімейний затишок у власному куточку...
казенній комірчині, не здійснивши навіть природної лядсь-кої мрії про сімейний затишок у власному куточку...
3 дівчина: Але палке
серце поета не раз наповнювалось ве-ликим вогнем любові. Без неї життя Шевченка
було б зовсім тяжким.
Ведуча:
Тридцятип'ятилітня княжна Варвара Миколаївна Рєпніна була палко закохана в
поета, її розчулювало і хвилювало його страдницьке життя, і, мабуть, десь у
потаємній схованці серця вона зберігала й бахання розділити з ним життя і
усвідомлення того, що це зовсім неможливо...
1 дівчина: Рєпніна
присвятила постові доволі прозору авто-біографічну повість "Девочка",
яка була, за її словами, "майже точна історія мого серця".
2 дівчина:
Безперечно, Шевченко не міг не здогадуватись про глибокі почуття княжни, він
щиро співчував їй, бо й сам розумів, що їхні стосунки можуть бути тільки
дружніми.
3 дівчина: Різними
шляхами в житті судилося піти постові й княжні - у них ті шляхи ніяк не могли б
сплестися в один, бо їх розділяла глибока соціальна прірва, яку не могли б
подолати ні родина сановного князя, ні Шевченко.
Ведуча: Але все ж
благородний поет завжди платив щирою дружбою тій, що всупереч волі своєї
родини, іноді прямо наражаючись на небезпеки, навіть на царський гнів, виявляла
таке безкорисливе піклування про долю все-таки по своєму й близької їй людини.
1 дівчина: Особлива
місце належить родині поміщиків села Березова Рудка Закревським. У господаря
маєтку, полковника Платона, гостював Шевченко.
2 дівчина: Вродлива
молода дружина Закревського Ганна мала величезний успіх у колі численних гостей
і прихильників. Щиро захопився нею і Тарас Шевченко, який тоді ж любовно
виписав її портрет. Мабуть, глибоко в серце поета проник пильний погляд великих
темно-голубих очей, якщо про той погляд і ті очі він проніс згадку ледве чи не
через все життя.
3 дівчина: Саме Ганні
Закревській присвятив поет одну з найніжніших своїх поезій – "Г.З,"
та поетичний роздум "Якби зострілися ми знову":
...А ти, доле!
А ти, мій покою!
Моє свято чорнобриве,
І досі між ними
Тихо, пишно походжаєш?
І тими очима,
Аж чорними-голубими,
І досі чаруєш
Людські душі?
Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучкий?
Свято моє!
Єдине свято!
А ти, мій покою!
Моє свято чорнобриве,
І досі між ними
Тихо, пишно походжаєш?
І тими очима,
Аж чорними-голубими,
І досі чаруєш
Людські душі?
Чи ще й досі
Дивуються всує
На стан гнучкий?
Свято моє!
Єдине свято!
Ведуча: Можливо, це
було найглибшим і найтривалішим захопленням Шевченка, хоч він із ним найменше
пов'язував можливість особистого щастя. Здається, для жодної з жінок, що
зустрічалися на життєвому шляху Шевченка, поет не знаходив таких зворушливих
слів, як для "Ганни-вродливої" – його недосяжної мрії....
1 дівчина: Жіноча доля
глибоко хвилювала Шевченка. Особливо доля жінки-кріпачки.
У своїй прекрасній поемі "Катерина"
поет пише:
Кохайтеся, чорнобриві,
Та не з москалями.
Бо москалі - чужі люди,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине...
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати.
Серце в'яне співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть - ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі - чужі люди,
Знущаються вами.
Та не з москалями.
Бо москалі - чужі люди,
Роблять лихо з вами.
Москаль любить жартуючи,
Жартуючи кине;
Піде в свою Московщину,
А дівчина гине...
Якби сама, ще б нічого,
А то й стара мати,
Що привела на світ божий,
Мусить погибати.
Серце в'яне співаючи,
Коли знає за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть - ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобриві,
Та не з москалями,
Бо москалі - чужі люди,
Знущаються вами.
2 дівчина: Історія
скривдженого кохання, зламаного життя, знедоленого дитинства – ось що таке
"Катерина" Шевченка. Палкі рядки поеми не можуть лишити байдужими нікого,
3 дівчина: А які
чудові рядки написані ним російською мовою:
Без малодушной укоризны
Пройти мытарства трудной жизни,
Измерить пропасти страстей,
Понять на деле жизнь людей,
Прочесть все черные страницы,
Все беззаконные дела...
И сохранить полет орла
И сердце чистой голубицы!
Пройти мытарства трудной жизни,
Измерить пропасти страстей,
Понять на деле жизнь людей,
Прочесть все черные страницы,
Все беззаконные дела...
И сохранить полет орла
И сердце чистой голубицы!
Ведуча: Ми не можемо
зупинитися докладно на біографії великого поета, та це й не треба. Про нього
написано багато книжок, які ви всі можете прочитати. Його пам'яті присвячено
багато вір-шів, пісень, пам'ятників. Іменем Шевченка названі вулиці,
па-роплави, парки, школи, бібліотеки...
1 дівчина: Шевченкові
дуже хотілося, щоб ми його просто пам'ятали.
І мене в сім'ї великій,
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
В сім'ї вольній, новій,
Не забудьте пом'янути
Не злим тихим словом.
2 дівчина: У ніч з 24
на 25 лютого у Шевченка стався тяжкий серцевий приступ. І.М.Лазаревський, що
прийшов привітати поета з днем народження, застав його у безнадійному стані:
"Муки страдника були невимовні; кожне слово коштувало йому страшних
зусиль".
3 дівчина: А вдосвіта
невгамовний трудівник все-таки вирішив, пе-ремагаючи себе, зійти в майстерню.
Сходячи вниз, втратив свідомість, покотився по східцях та вже більше й не
підвівся. Сталося це в неділю 26 лютого о п'ятій годині тридцять хвилин...
Ведуча:
Поховали... тихесенько.
Україна плаче....
Поховали дух великий
І серце гаряче,
Поховала наша мати
Найкращого сина, –
"Вічну пам'ять" заспівала
Уся Україна.
Україна плаче....
Поховали дух великий
І серце гаряче,
Поховала наша мати
Найкращого сина, –
"Вічну пам'ять" заспівала
Уся Україна.
1 дівчина:
Ні, не всього поховали
Тебе на чужині, –
Твоє слово животворне
Живе на Вкраїні;
Твоя дума, твоя пісня
Повік не загине,
Тебе на чужині, –
Твоє слово животворне
Живе на Вкраїні;
Твоя дума, твоя пісня
Повік не загине,
2 дівчина:
Поки буде рости-жити
Козацька дитина,
Твоє слово ізмалечку
Повитвердять діти.
Козацька дитина,
Твоє слово ізмалечку
Повитвердять діти.
3 дівчина:
Будеш з ними зеленіти,
Український квіте...
Теє жито, що посіяв,
Зійде – жати будем.
Розбудив єси нас, батьку...
Тебе не розбудим! /В.Кулик. На смерть Шевченка. 1861 р./.
Український квіте...
Теє жито, що посіяв,
Зійде – жати будем.
Розбудив єси нас, батьку...
Тебе не розбудим! /В.Кулик. На смерть Шевченка. 1861 р./.
Ведуча: Великий поет
назавжди лишиться у пам'яті народній. А ми сьогодні з вами віддаємо дань
пам'яті великому Кобзарю, сплітаючи усі разом вінок з його віршів.
Після цих слів
ведучої читачі декламують кілька віршів Т.Г.Шевченка.
Ведуча: А зараз, як
підсумок нашої зустрічі, ми би хотіли про-вести кілька конкурсів, присвячених
літературній спадщині поета. Для цього нам потрібно створити 2 команди, в
кожній по чотири бажаючих прийняти участь у конкурсах. А ми подивимося, хто з
них зможе справитися з завданням. Переможців чекають нагороди.
(Проводиться
конкурс).
Ведуча: Шевченкова
поезія давно стала найважливішим і нетлінним складником духовного єства
українського народу. Шевченко – це не тільки те, що вивчають, а й те, чим
живуть, у чому черпають сили і надії. У глибини майбутнього слав Шевченко свої
непохитні заповіти синам рідної землі. І серед цих заповітів перший і останній:
Свою Україну любіть,
Любіть її ...
Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
Любіть її ...
Во врем'я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї господа моліть.
понеділок, 21 квітня 2014 р.
Тема. Урок позакласного читання. Павло Загребельний «Роксолана»
Тема.
Урок позакласного читання. Павло
Загребельний «Роксолана» (фрагменти).
Епіграф
уроку:
Ми постійно
бачимо, як під діянням небесних світил, найчастіше природним, а то й
надприродним шляхом, на людські тіла звичайно проливаються найвищі дари і що
іноді те саме тіло буває з надмірністю наділене красою, привабою і талантом,
які вступають одне з одним у таку сполуку, що хоч би куди звертався такий
чоловік, кожна його дія така божественна, що, полишаючи позаду всіх інших
людей, він являє собою щось дароване ніби богом, а не здобуте людським
мистецтвом…
Базарі
Я тільки жінка,
а жінку може зобити кожен.
Хуррем
Мета: розширити
читацький кругозір школярів; ознайомити восьмикласників із життям і творчістю
П. А. Загребельного; формувати основні компетенції учнів засобами мистецтва;
розвивати вміння робити психологічний аналіз художнього твору; виховувати в
учнів повагу до творчості П. Загребельного, прищеплювати інтерес до читання
художніх творів; виховувати самостійність у пізнавальній діяльності; свідоме
ставлення до життя, до жінки.
Тип
уроку: урок
позакласного читання.
Форма
проведення:
урок-гра.
Міжпредметні
зв’язки:
історія, українська мова, художня культура.
Обладнання
та ТЗН:
комп’ютерний клас, електронний текст роману, портрети П. Загребельного, фото
акторів, ілюстрації, схема аналізу епічного твору, ноутбук.
Хід
уроку
I. Організаційний момент
ü Вправа
«Щира посмішка» (учитель «дарує» щиру
посмішку [у вигляді іграшкових м'ячиків] учням, а ті передають своєму
однокласникові і так далі).
II.
Мотивація навчальної діяльності
Розгляньте
ілюстрації та прокоментуйте їх.
- Що ви
можете сказати про автора повісті «Роксоляна»?
- Як ви
думаєте, якого року видано роман «Роксолана» П. Загребельного? (1980)
- Опишіть
портрет Павла Загребельного декількома словами.
III.
Актуалізація опорних знань
— Слово вчителя
«Роксолана» П.
А. Загребельного (1924 – 2009) – роман історично-психологічний. На вістрі
інтересу письменника – внутрішній світ непересічної особистості ХVI ст., поведінка, почуття, інтелект якої
сприяли тому, що вона зуміла відстояти свою людську й жіночу гідність у
суспільстві, де зробити це було практично неможливо. У творі оживає реальна
Роксолана, а не багатовікова легенда про її долю. «Досі Роксолана належала
переважно легенді, міфології – в романі зроблено спробу повернути її
психології», – так уточнює свій задум сам автор.
—
Повідомлення
учня
|
Павло Архипович Загребельний
|
|||||||||||||||
|
Народився
|
|||||||||||||||
|
Помер
|
|||||||||||||||
|
Громадянство
|
|||||||||||||||
|
Національність
|
|||||||||||||||
|
Діяльність
|
|||||||||||||||
|
Головував
|
|||||||||||||||
|
Дружина
|
Загребельна Елла Михайлівна
|
||||||||||||||
|
Нагороди
|
|
||||||||||||||
— Повідомлення учениці
Біографія
У
1941 році
закінчив десятирічку; вчорашній випускник, ще не маючи повних сімнадцяти років,
пішов добровольцем до армії. Був курсантом 2-го Київського артучилища, брав
участь в обороні Києва, у серпні 1941 р. був поранений. Після шпиталю
знову військове училище, знову фронт, тяжке поранення в серпні 1942 р.,
після якого – полон, і до лютого 1945 р. – фашистські концтабори смерті.
У 1945 p.
працює у радянській воєнній місії в Західній Німеччині. З 1946 p. – навчається на
філологічному факультеті Дніпропетровського
університету. По його закінченні (1951 p.) – майже півтора
десятиліття журналістської роботи (в обласній дніпропетровській газеті, в
журналі «Вітчизна» в Києві), поєднуваної з письменницькою працею.
Серйозною
заявкою на письменницьку зрілість стала «Дума про невмирущого» (1957),
присвячена воїнському та людському подвигу молодого радянського солдата, який загинув у фашистському концтаборі.
У 1961 – 1963 pp.
Загребельний працює головним редактором «Літературної газети» (пізніше – «Літературна Україна»),
приблизно в той же час з'явилися три перші романи письменника: «Європа 45» (1959), «Європа. Захід» (1960), «Спека»
(1960).
У 1964 – 1979 рр. –
секретар, 1979 – 1986 – 1-й секретар правління
Спілки письменників України. Голова
Комітету з Державних премій
ім. Т. Шевченка (1979 – 1987). Член
Комітету Національних премій України ім. Т. Шевченка (09.1996 – 11.2005).
Помер 3 лютого 2009 року у віці 84 років після затяжного туберкульозу. Похований у Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52).
(Перегляд відео «Обличчя
України» /5 хв/)
— Повідомлення учня
Літературна робота
У другій половині 50-х років Павло Загребельний
видав збірки оповідань «Учитель»
(1957), «Новели морського узбережжя» (1958), повісті «Марево»,
«Там, де співають жайворонки» (1956), «Долина довгих снів» (1957). Протягом 60 – 70-х років письменник
створив більшу частину своїх романів, зокрема і найвагоміші з них:
·
«Розгін» (Державна премія СРСР, 1980) — романну будову з чотирьох книг: «Айгюль», «В
напрямі протоки», «Ой крикнули сірі гуси», «Персоносфера»;
·
«Гопак під шибеницею»
Список творів
П. Загребельного ви можете проглянути на дошці (ДОДАТОК 1)
IV.
Оголошення теми, мети уроку.
Повідомлення епіграфів до уроку
V.
Основний зміст уроку
— Слово
вчителя
Розглянувши
життєвий і творчий шлях автора багатьох романів, ми з вами розпочнемо другий етап
нашого уроку під назвою «Юні літератори».
Учитель
розподіляє клас на дві рівносильні команди.
У кожній команді
визначається капітан
Перш
ніж ми розпочнемо гру, у кожного з вас на парті є схема аналізу епічного твору
та у комп’ютері електронний текст роману «Роксолана», з яким ми будемо
працювати.
Умови
гри. За кожне
правильно виконане завдання команда може отримати певну кількість балів. У
кінці уроку підсумуємо, хто ж стане переможцем.
Схема аналізу епічного твору
1. Короткі
відомості про автора.
2. Історія
написання та видання твору.
3. Жанр
(роман, повість, оповідання, новела).
4. Конфлікт
(соціальний, побутовий, психологічний). Тема, ідея, проблематика твору.
5. Композиція
твору (експозиція, зав’язка конфлікту, розвиток дії, кульмінація, розв’язка
конфлікту), особливості сюжету, їх підпорядкованість висвітленню проблем.
6. Художні
образи. Прийоми творення характерів.
7. Мова
автора як своєрідність його індивідуальної манери; описи й ліричні відступи.
8. Значення
твору та його місце в літературі того часу.
9. Художня
цінність твору, актуальність його для сучасників.
ЗАВДАННЯ 1 /для капітанів/
(12 балів)
Розглянувши
портрети Роксолани, зробити її словесний опис, додавши власних міркувань про героїню
роману.
ЗАВДАННЯ 2
(12 балів)
І команда
Вказати
історію написання роману.
Відповідь. Джерелами натхнення для свого роману про Роксолану Загребельний
називав книгу ученого-східознавця Агатангела
Кримського «Історія Туреччини», в якій Роксолані відведено біля 20
сторінок, і три томи творів московського академіка Гордлевського про історію
Туреччини. Також Загребельний особисто був у Туреччині – в місцях
пов'язаних із Роксоланою. Відвідав місто Рогатин Івано-Франківської області, де народилася
Настя Лісовська.
Прообразом
Роксолани стала українська дівчина Настя Лісовська. Вона народилася у 1506 році
у родині священика Гаврили Лісовського у Рогатині невеличкому містечку на
Західній Україні. У XVI ст., воно було часткою Речі Посполитої, яка в той час
потерпала від спустошувальних набігів кримських татар.
Влітку
1552 року юна донька священика потрапила на очі татарським людоловам. Згідно із
легендою Настя втратила свою свободу якраз напередодні свого весілля.
Письменник
так говорив про свою книгу:
Роман
«Роксолана» вперше побачив світ у 1980 році.
ІІ команда
Визначити
тему, ідею, проблематику роману.
Відповідь. Павло Загребельний повернув із легенди в історичний
часопростір полонянку Роксолану, яка досягла вершини султанші, в деякій мірі
трансформувала безправне становище жінки, традиційне для мусульманського світу.
Прагнучи
відобразити нові явища в суспільно-політичному житті ворогуючих країн, відбити
нову розстановку сил у суспільстві, український письменник звернувся до нових
засобів зображення героїні. У центрі уваги митця – гострі душевні конфлікти й
суперечності, гострі психологічні проблеми. Важливі злободенні
соціально-економічні питання розв'язуються ним шляхом зображення складного
психологічного життя героїні, її почуттів, настроїв, роздумів.
П.
Загребельний поставив перед собою неймовірно складне завдання: не тільки очистити
біографію Роксолани від міфів, за якими вона начебто була «кривавою леді Макбет
з України», не тільки заперечити думки тих авторів, які підносили неіснуючі
доброчинства султанші (вона, мовляв, припинила напади ординців, розбудувала
Запорізьку Січ), а й глибоко зазирнути в надра душі героїні. Цілих сорок років
жила Роксолана поруч із правителем. Поширювалися чутки про те, що вона –
чаклунка (розділ роману «Чари»). Про це документи мовчать. Але факти боротьби
за «місце» біля трону фіксують. Романіст
же мав право – яке належить тільки йому!
– розкрити психологію фактів. При цьому автор не цурається фактів. Навпаки, він
їх щедро переказує, описує, іноді може й зайве. Однак вони потрібні для
розуміння витворюваної ним психології людей, способу думання, психофізіологічних
реакцій і мотивів їхньої поведінки.
Учитель. Оскільки ми працюємо із фрагментами роману,
пропоную вам розглянути структуру роману в цілому (ДОДАТОК 2). Розділи, що
виділені червоним треба було прочитати.
ЗАВДАННЯ
3
(5
балів)
Для
обох команд
Переказати
епізодично виділені розділи, обов’язково зачитуючи уривки. Задати 5 питань по
змісту іншій команді.
Примітка. Діти
користуються електронною версією роману.
Додатковий розіграш 5-ти балів: розповісти
про дітей Роксолани.
ЗАВДАННЯ
4
(4
бали)
У яких
видах мистецтва зверталися до образу Роксолани?
Учитель. Погляньмо на
фото екранних персонажів Роксолани.
Випереджальне
завдання:
підготувати інформацію про актрис, котрі втілили образ Роксолани на екрані.
Команда І
Учень розповідає
про Ольгу Сумську.
|
Сумська Ольга В'ячеславівна
|
|||
|
Ім’я при народженні
|
Ольга
В'ячеславівна Сумська
|
||
|
Народження
|
|||
|
Громадянство
|
|||
|
Національність
|
|||
|
Роки діяльності
|
1983 — дотепер
|
||
|
Чоловік
|
Віталій Борисюк
|
||
|
Діти
|
Антоніна,
Ганна
|
||
|
Провідні ролі
|
«Роксолана»
|
||
|
Нагороди:
Національна премія України Імені Тараса Шевченка (1996)
|
|||
Біографічні
відомості
Ольга Сумська
народилась у м. Львів у відомій акторській сім'ї Сумських. Вона
стала другою дитиною в сім'ї, старша сестра — Наталія (нар. 22 квітня 1956). Батьки — актори Національного театру ім. Івана Франка В'ячеслав
Сумський(Народний артист
України) та Заслужена
артистка УРСР Ганна
Опанасенко-Сумська.
Вона відвідувала школу
№ 8, дитинство пройшло на Вусинях, що в Угринові. Паралельно з навчанням у середній школі отримала
музичну освіту.
Уперше на сцену вийшла
в п'ятирічному віці у виставі «Дженні Герхардт» в Запорізькому українському драматичному театрі ім. М.
Щорса.
У 1987 р. закінчила акторський факультет Київський інститут театрального мистецтва імені Івана
Карпенка-Карого (майстерня Н. Н. Рушковського).
Кінокар'єра
Зніматися в кіно
почала ще в студентські роки. Перша роль в кіно — Вечори на хуторі поблизу Диканьки (1983). Велику
популярність Ользі Сумській принесла її роль Роксолани в серіалі «Роксолана».
Крім серіалу
«Роксолана», який став візитівкою актриси, Ольга Сумська знялася в картинах
«Голос трави», «Пастка», «Записки кирпатого Мефістофеля», «Кілька любовних
історій», «Тигролови» та ін.
Фільмографія О. Сумської на дощці (ДОДАТОК
3)
Команда ІІ
Учениця про
Мер’єм Узерлі.
|
Ім’я при народженні
|
Мер'єм
Узерлі
(нім.
Meryem Uzerli)
|
|
Народження
|
|
|
Громадянство
|
|
|
Національність
|
німкеня = туркеня
|
|
Рід діяльності
|
акторка
|
|
Провідні ролі
|
Роксолана
|
Мер'є́м
Узерлі́ — (тур. Meryem Uzerli, народилася 12 серпня 1983 року, Кассель) турецька та німецька актриса, яка зіграла українську Роксолану в телесеріалі «Величне
століття. Роксолана».
Мер'єм Узерлі — народилася в сім'ї турецького батька і німецької матері. У
неї є двоє старших братів і старша сестра. Вивчала акторську майстерність у
Студії актора Фрезе (нім. Schauspielstudio Frese), в Гамбурзі.
Біографія
Мер'єм Узерлі
народилася 12 серпня 1983 року в Касселі, Німеччина. Її мати німкеня, а батько турок. Мер'єм є
четвертою дитиною в сім'ї, крім неї у сім'ї є ще 2 братів і сестра. Мер'єм
знялася в декількох німецьких фільмах. Потім успішно пройшла кастинг на роль
Хуррем-Анастасії в серіалі «Muhteşem Yüzyıl» («Величне
століття. Роксолана»).
Її обрали серед багатьох тисяч претенденток. Мер'єм Узерлі довела на зйомках
для журналу Vogue Türkiye, що може змінюватися, немов хамелеон. Вона з легкістю
перевтілилася з Хуррем Султан в сучасну, привабливу, таємничу і небезпечну
жінку.
Хоча батько у неї і
турок, Узерлі народилася і виросла в Німеччині, вихована в німецькій культурі і
вважає себе німкенею. По закінченні старшої школи, в 17 років, німецька молодь
бере участь у соціальних проектах. І протягом року Мер'єм як волонтер працювала
в лікарні з хворими на рак.
Пізніше Мер'єм за три
роки закінчила акторську школу «Schauspielstudio Frese» в Гамбурзі, і брала
участь в невеликих театральних проектах. Звістка про зйомки серіалу «Величне
століття. Роксолана»,
застала Мер'єм за роботою над озвученням фільмів. Зйомки готувалися почати в
Туреччині й актриса, яка володіє багатьма мовами, зважилася спробувати свої
сили і пройти кастинг. Хоча саме турецька мова, була не найдосконалішою в
скарбничці знань Мер'єм. На початку зйомок вона просто плакала, не розуміючи
навіть звичайні команди режисера фільму. Переписуючи кожне слово з діалогів,
вона зубрила напам'ять свої фрази. Ця роль зрештою і принесла дівчині загальну
популярність. Проживає у Берліні й у Стамбулі.
Фільмографія турецької акторки
2008 —
Інга Ліндстрем — Брітта
2009 —
Божевільний уїк-енд
2009 —
Лінія — Ганна
2009 —
Зірки на льоду — студентка
2010 —
Безповоротний рейс — стюардеса
2010 —
Справа для двох — епізод
ЗАВДАННЯ 5
(7 балів)
Кросворд для І команди|
|
|
1
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
2
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
3
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
4
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
5
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
6
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
7
|
|
|
|
|
|||||||
По
вертикалі. 1.
Місто, у якому відбуваються події роману (Стамбул).
По
горизонталі.
1. Село, у якому народився П. Загребельний (Солошине).
2. Палац, у якому жила родина султана (Топкапи).
3. Улюблений син Роксолани (Баязид).
4. Ім’я султана (Сулейман). 5. Хто
був родом із Парги; великий візир; чоловік Хатідже (Ібрагім). 6. Син від черкешки Махідерван (Мустафа). 7. Книга друга; глава 25, де описується смерть Роксолани
(Лань).
Кросворд для ІІ команди|
|
1
|
|
1
|
|
|
|
|
||||||
|
|
2
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
3
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
4
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
5
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
6
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
7
|
|
|
|
|
|
|
||||||
По
вертикалі. 1.
Батьківщина Насті Лісовської (Рогатин).
По
горизонталі.
1. Турецьке ім’я, яке дали Насті (Хуррем).
2. Що означає слово «Хуррем»? (Розвесела).
3. Один із синів Роксолани (Джихангір).
4. Мати султана, звання (Валіде). 5. Зять
Роксолани (Рустем). 6. Книга перша;
глава 28, у якій звинувачували Роксолану у чародійстві (Чари). 7. Автор повісті «Роксоляна» (Назарук).
Учитель.
Прийшов
час виступу капітанів! (Капітани по черзі
зачитують свою роботу).
ЗАВДАННЯ 6
(2 балів)
Пошукова робота. Визначити,
звідки взято (з якого твору, якому персонажу належить фраза) цитату, використовуючи
ресурси Інтернету.
І
команда
ü
Помогти можна тільки тому, хто цього
хоче.
ІІ команда
ü Військо
можна перемогти — жінку ніколи.
ü Смерть
володаря завжди несподівана.
Вашій увазі пропонуються вислови П. Загребельного. Може, якийсь вислів
припаде вам до душі (ДОДАТОК 4).
VI.
Підсумок уроку
Визначаємо
переможця.
Учитель. Одні
дослідники стверджують, що привабливий і цікавий образ Роксолани в романі П. А.
Загребельного дещо програє поряд із тим, що створив західноукраїнський письменник
Осип Назарук у своїй історичній повісті ще у 20-х роках ХХ ст., оскільки Назарук
більше сконцентрував увагу на постаті самої Роксолани, а не на широкому історичному
полотні. Чи згодні ви із цим твердженням?
—
Рефлексія
-
Що найбільше зацікавило на уроці?
-
Чи досягли поставленої мети?
VII.
Домашнє завдання
Підготувати повідомлення про В.
Дрозда. Читати його програмові твори.
ДОДАТОК
1
Твори П. Загребельного
· «Розгін»
(Державна премія СРСР, 1980) — романна будова з чотирьох книг: «Айгюль», «В напрямі протоки», «Ой
крикнули сірі гуси», «Персоносфера»
· «Левине
серце»
· «Я, Богдан»
(1983)
· «Ангельська
плоть» 1992
· «Попіл снів»
1995
· «Гола душа»
· «Зло»
· «Дивовижні
кларнети»
· «Думки на
розхрист» (остання прижиттєва)
· «Безслідний
Лукас» (1976-1986)
ДОДАТОК 2
Структура роману «Роксолана»
|
Книга
перша. Воскресіння
|
|
|
Глава 1.
|
Море
|
|
Глава 2.
|
Ібрагім
|
|
Глава 3.
|
Рогатин
|
|
Глава 4.
|
Отара
|
|
Глава 5.
|
Валіде
|
|
Глава 6.
|
Султан
|
|
Глава 7.
|
Махідерван
|
|
Глава 8.
|
Хуррем
|
|
Глава 9.
|
Колона
|
|
Глава 10.
|
Ріка
|
|
Глава 11.
|
Хамам
|
|
Глава 12.
|
Драбина
|
|
Глава 13.
|
Лелечка
|
|
Глава 14.
|
Колодязь
|
|
Глава 15.
|
Острів
|
|
Глава 16.
|
Плаття
|
|
Глава 17.
|
Влада
|
|
Глава 18.
|
Візир
|
|
Глава 19.
|
Весілля
|
|
Глава 20.
|
Похмілля
|
|
Глава 21.
|
Жінка
|
|
Глава 22.
|
Гасан
|
|
Глава 23.
|
Многотруддя
|
|
Глава 24.
|
Трясовина
|
|
Глава 25.
|
Гарем
|
|
Глава 26.
|
Кучук
|
|
Глава 27.
|
Брама
|
|
Глава 28.
|
Чари
|
|
Глава 29.
|
Поклик
|
|
Книга
друга. Страсті
|
|
|
Глава 1.
|
Кров
|
|
Глава 2.
|
Барабани
|
|
Глава 3.
|
П’ятериця
|
|
Глава 4.
|
Стовпи
|
|
Глава 5.
|
Руїни
|
|
Глава 6.
|
Чужинці
|
|
Глава 7.
|
Рустем
|
|
Глава 8.
|
Пожежа
|
|
Глава 9.
|
Байда
|
|
Глава 10.
|
Закони
|
|
Глава 11.
|
Дамат
|
|
Глава 12.
|
Мехмед
|
|
Глава 13.
|
Коло
|
|
Глава 14.
|
Мустафа
|
|
Глава 15.
|
Джихангір
|
|
Глава 16.
|
Баязид
|
|
Глава 17.
|
Дияволи
|
|
|
Зустріч
|
|
Глава 18.
|
Змова
|
|
Глава 19.
|
Випадковості
|
|
Глава 20.
|
Відомщення
|
|
Глава 21.
|
Селім
|
|
Глава 22.
|
Дніпро
|
|
Глава 23.
|
Час
|
|
Глава 24.
|
Камінь
|
|
Глава 25.
|
Лань
|
|
Глава 26.
|
Втішання історією
|
ДОДАТОК 3
Фільмографія О. Сумської
· 1988 –
Театральний сезон
· 1991 –
Народний Малахій
· 1992 –
Київські прохачі
· 1992 –
Помилка професора Буггенсберга — маркіза де Сад
· 2002 –
Нероби (телесеріал) — Ліза Арсеньєва
· 2004 –
Казанова мимоволі
· 2004 –
Плакальники або Новорічний детектив
· 2006 –
Зоряні канікули — мама
· 2006 –
Таємниця «Святого Патріка» — Наталя Карякіна
· 2006 –
Таємниця Маестро — княжна Тараканова
· 2006 –
Театр приречених — актриса Ірина Хмельницька
· 2006 –
Утьосов. Пісня довжиною у життя (телесеріал) – Немировська
· 2007 –
Тримай мене міцніше — Ольга Дніпрова
· 2007 –
Дні надії — Марго
· 2008 –
Ділки – Елен Гарднер
· 2008 –
Куплю друга — Ліля
· 2008 –
Казка про чоловіка та жінку
· 2009 –
Повернення блудного батька
· 2009 –
Територія краси — Христина Іванівська
· 2010 –
Непрухи — Галина Непруха
ДОДАТОК 4
·
Кожне маленьке місто має право на свою
велику людину.
·
В літописах годі шукати згадок про
веселих людей.
·
Дехто вмирає, так і не народившись.
·
Що більше ворогів, то ліпше для
справжнього воїна.
·
Стаєш безпорадним, коли не знаєш, з ким
боротися, що долати.
·
Ніколи не бійся ворогів великих —
остерігайся дрібних.
·
Посередні — диявольщина ХХ-го
сторіччя.
·
Легенди бувають правдивіші за історію.
·
В душу не вскочиш, коли тебе виселено
звідти.
·
Невільною людина є лише тоді, коли вона
розбещена.
·
Каяття — для часів спокійних.
·
Ще не знати, що чим породжується: чи
слова ділами, чи діла словами.
·
Хто починає з втрати незалежності
суджень, кінчає втратою сил душевних.
·
Щоразу, коли чоловік наближається до
жінки, темрява вражає його розум.
·
Коли чоловік не має мови, то не має він
імені також.
·
Життя складається з обіцянок і погроз.
·
У літописців є найстрашніша зброя —
замовчування.