четвер, 26 лютого 2015 р.

Відповіді. Аудіювання "Магічна сила слова"
1 - г
2 - а
3 - б
4 - б
5 - в
6 - а
7 - в
8 - в
9 - г
10 - а
11 - б
12 - а

середу, 25 лютого 2015 р.

Аудіювання (тести). 9 клас

Питання та завдання до тексту «Магічна сила слова» (9 клас. Аудіювання)
1. Що означає слово спасибі?
А  Дякую;               
Б шаную Вас;       
В вдячний Вам;              
Г спаси тебе Бог.
2. Первісні люди не використовували вид магії:
А  графічний;           
Б словесний;              
В дієвий;            
Г предметний.
3. Що лежить в основі примовок?
А  Лексичне значення слова;
Б  магічна функція мови;
В  переносне значення слова;
Г  спеціальні сакральні слова.
4. Яке значення надавалося заклинальним формулам-оберегам?
А  Уберегти від нечистої сили;
Б  не дати виявитися поганим наслідкам після вимови забороненого слова;
В  захистити від зурочення;
Г  розв’язати життєві проблеми.
5. Чому в давніх слов’ян велике значення мали слова «пра­вий — лівий»?
А  Бо це два береги вічної ріки;
Б  бо правий значило бог, лівий — чорт;
В  бо праве й ліве асоціювалися відповідно з добрим і злим першоджерелом;
Г  бо ці поняття неможливі одне без одного.
6. Веселиком в українців прийнято було називати:
А  журавля;           
Б весільного батька;         
В пояс;       
Г весілля.
7. Чому українці носили пояс від народження до смерті?
А  Щоб ніколи в житті не журитися;
Б  щоб не спадали штани чи спідниці;
В  вважали його чудовим оберегом від різної нечисті й надавали численних оберегових функцій;
Г  щоб захиститися від хвороби.
8. Чому в слов’янській народній традиції набув поширення магічний засіб заміни імені?
А  Щоб ніхто не міг скористатися іменем у поганих цілях;
Б  боялися зурочити людину;
В  вірили, що через ім’я можна наділити людину якостями, які відображаються в цій власній назві;
Г  робили так на випадок війни.
9. Укажіть правильне твердження.
А  Перев’язуючи на весіллі хустиною руки молодим, вірили, що вони будуть вірними одне одному, бо є «вузли», тобто міцні «узи», що утримають їх у шлюбі.
Б  Перев’язуючи на заручинах хустиною руки молодим, вірили, що наречена дочекається судженого, бо є «вузли», тобто міцні «узи», що пов’яжуть молодят на все життя.
В  Перев’язуючи на весіллі хустиною руки молодим, слідкували, щоб було небагато вузлів, бо вважали, що їх життя не буде довгим і щасливим, адже «вузли» завадять щасливому шлюбу.
Г  Перев’язуючи на весіллі хустиною руки молодим, вірили, що їх життя буде довгим і щасливим, бо є «вузли», тобто міцні «узи», що пов’яжуть молодят на все життя у щасливому шлюбі.
10. Людина з рідкісним ім’ям, за народними віруваннями, вважалася:
А  наділеною надзвичайними можливостями;
Б  охоронцем роду;
В  щасливою;
Г  обраною Богом.
11. У тексті використано такі жанри усної народної творчості:
А  прислів’я, загадки, родинно-побутові пісні;
Б  прислів’я, приказки, замовляння;
В  приказки, колядки, загадки;
Г  веснянки, замовляння, молитви.
12. Тема тексту — це розповідь:
А  про вірування наших предків у те, що слово має сакральне значення, воно може вплинути на життя, долю людей, їх здоров’я та поведінку;
Б  про важливість вибору імені для людини;
В  про основні слова-обереги;
Г  про те, що ім’я людини — знаряддя для отримання бажаного результату.

Аудіювання, 9 клас

Аудіювання
(Науковий стиль)
МАГІЧНА СИЛА СЛОВА
У сиву давнину слову надавалася велика магічна (са­кральна) сила: воно могло зцілити хворого чи зуроченого, допомогти в розв'язанні життєвої проблеми, привернути коханого, а могло й убити. Сьогодні більшість слів та ста­лих виразів ми вже не сприймаємо як сакральні, не знаємо їх первісного значення та функцій. Не секрет, що про­мовляючи слово «спасибі», ми кажемо священну молитву «Спаси тебе Бог».
Своєрідним засобом досягнення мети для первісної людини було використання різної магії — словесної, предметної, дієвої, за допомогою якої відбувався над­природний вплив на той чи інший матеріальний предмет або явище. Як правило, різні типи магії могли тісно вза­ємодіяти. Серед усіх типів магії особливе значення має магія слова, так звана вербальна магія: магічні примовки, заклинання, замовляння, апокрифічні молитви тощо. У цьому випадку слово та ім'я містять у собі реальні сили будь-якого предмета, тобто слово матеріально іс­нує й діє.
Значна кількість висловів, перейшовши з мови са­кральної в буденну, звичайну, на сьогодні втратила своє магічне значення. Наприклад, «Хай Бог боронить», «Бог у поміч», «мир з доріжкою». Люди промовляють ці слова буденно, але підсвідомо знають, що вони насправді можуть уберегти й захистити.
Набагато краще збереглася віра в магічну силу за­клинальних формул-оберегів, мета яких — не дати ви­явитися поганим наслідкам після вимови заборонено­го слова. Велику силу мали слова «правий — лівий». На думку науковців, праве і ліве ще в давніх слов'ян асоціювалося з добрим і злим першоджерелом. За на­родними віруваннями, біля правої руки людини зна­ходиться добрий ангел, а біля лівої — злий; звідси за­борона плювати направо, бо можна відігнати від себе ангела-охоронця.
Під впливом цих вірувань слово «правий» набуло зна­чення всього морального, доброго, справедливого й могут­нього, такого, що має позитивну магічну силу: «...Вийду я за ворота, гляну на праве плече, замкну всім ворогам роти...», — йшлося в одному замовлянні.
Крім того, ще в давньослов'янському фольклорі був за­фіксований священний напрямок зліва направо за рухом сонця, що завжди вважався обереговим.
Вірували люди в магічну силу деяких предметів, і ця сила зреалізовувалася як у предметі, так і в замовлянні. На свято Теплого Олекси (30 березня) існував один звичай. Побачивши журавлів, діти клали на землю червоний пояс (чи хустку з вузлом) і гукали: «Веселик, веселик, колесом, перев'яжи дорогу красним поясом!» Веселиком навесні в українців прийнято було називати журавля (щоб рік не журитися), а червоний пояс доповнював обереговість наведеної примовки. У свідомості українців коло (пояс) було чудовим оберегом від будь-якої нечисті. Пояс носи­ли від дитинства до смерті, йому надавалися численні оберегові функції.
Перев'язуючи хустиною руки молодих, вірили, що їх життя буде довгим і щасливим, бо є «вузли», тобто міцні «узи», що пов'яжуть молодят на все життя в щасливому шлюбі. Відомі випадки, коли під час епідемії села й міста оборювали колом, обходили хресною ходою. Із хворого знімали пояс і кидали на дорозі, щоб хтось підняв і забрав собі всі хвороби. До речі, і донині існує звичай не піднімати на дорозі мотузків, звитих у коло.
Велике сакральне значення мало ім'я людини, що роз­глядалося як своєрідне магічне знаряддя для отримання бажаного результату. За допомогою імені можна було уберігати людину та її господарство від небезпеки, від­ганяти злі потойбічні сили, лікувати, завдавати шкоди ворогам тощо. Ім'я поступово стає магічним, його при­ховують від сторонніх людей, заміняють у разі потре­би. Наприклад, пригадайте, що в українських чарівних казках герой завжди приховує своє ім'я, а дізнавшись, як звуть чарівного коня чи іншого магічного помічни­ка, використовує їхні надзвичайні можливості на свою користь.
Власне ім'я людини є складником її долі. Разом з ім'ям передаються загальні риси характеру людини. Віра в магіч­ну силу слова привела до вірування, що начебто через ім'я можна наділити людину якостями, які відображаються в цій власній назві, тому магічний засіб заміни імені дуже поширений як у слов'янській народній традиції взагалі, так і в українській зокрема. Він пов'язаний передусім з обиранням нового імені, в основі якого лежать уявлення про необхідні для певної людини властивості, зрештою зі своєрідним переродженням людини та обдуренням не­гативних потойбічних сил, отриманням бажаного резуль­тату. Наприклад, назвавши дітей позитивними іменами Живко, Здравко, Зоряна, Мирослава, батьки вірили, що в них буде гарна доля, щасливе життя.
А ось імена померлих родичів вважалися охоронцями роду, тому мали магічну силу. Відповідно до них звертали­ся по допомогу, виголошуючи їхні імена, або просили в них заступництва, вірячи, що померлі родичі оберігають сім'ю від злих сил. Люди, які мають однакові імена, у народ­ній традиції наділялися однаковими властивостями, мали схожі характери й долю; а людина з рідкісним іменем, за народними уявленнями, була наділена надзвичайними властивостями, могла відрізнятися від інших людей над­природними можливостями.
Тож, як бачимо, слово в уявленні первісної людини набувало сакрального значення — його боялися і йому по­клонялися. Вважалося, що воно може вплинути на життя, долю людей, їх здоров'я та поведінку.
(739 сл.)                                                                                                                  (За О. Хомік)


9 клас. Безсполучникове складне речення (узагальнення вивченого).
Тести
І варіант
1.    Безсполучниковим складним, в якому зміст обох простих речень протиставляється або зіставляється, є речення:
А Минув рік, минув другий – козака немає. (Т.Шев­ченко)
Б Ізот Лобода було сокиру зробить – нічим її не пощер­биш. (О. Гончар)
В Погуляли – купою на купі од Києва до Умані лягли ляхи. (Т. Шевченко)
Г Висипали запорожці – лиман човни вкрили. (Т. Шев­ченко)
2.    Безсполучниковим складним, в якому перше речення пові­домляє про умову дії в другому, є речення:
А Пішла б же я утопилась – жаль душу згубити. (Т. Шев­ченко)
Б Зілля дива наробило – тополею стала. (Т. Шевченко)
В Захочеш свіжини – приходь на вечерю до нас. (М. Стельмах)
Г Зійшло сонце – ляшки-панки покотом лежали. (Т. Шевченко)
3.    Тире ставиться у безсполучниковому складному реченні:
А Гаряча хвиля раптово вдарила в серце у руках він три­мав гарно вишиту шовковою заполоччю лляну сорочку. (Б. Малик)
Б Климко підвівся ноги одразу загули і налилися гаря­чим. (Гр. Тютюнник)
В На луках туманець при самій воді стелеться лелеки вздовж болота походжають.
Г Дивлюсь позаду мене вода озеро. (М. Вінграновський)
4.    Крапка з комою ставиться у безсполучниковому складно­му реченні:
А В житах заблудилась дорога нагорбатились верби над нею за ними прокльовуються зорі. (М. Стельмах)
Б Повалило снігом потонули в ньому хати і дерева неви­дима собачня потягнула свої зморені голоси по своїх домівках. (М. Вінграновський)
В Небо над Києвом висіло похмуре беззоряне принишкле воно теж ждало чогось лихого тяжко дихалося під та­ким небом город був наче накритий ним здавалося все має тут задихнутися ще до ранку. (П. Загребельний)
Г Тут уже зблискували вогні чулися людські перегуки й перемови гоготіло полум'я в печах роздмухувалися горни в кузнях. (Павло Загребельний)
5.    Двокрапка ставиться у безсполучниковому складному ре­ченні:
А Раптом моє серце тенькнуло опустилося трохи вниз і радісно завмерло невдалік від отруйного стебла во­ронячого ока стоять два близнюки-червоноголовці. (М. Стельмах)
Б Море чисте спокійне небо голубе сонячне проміння ско­пом сиплеться в воду.
В Не було ні хомута ні оглобель ніхто не сіпав за віжки вказуючи шлях. 
Г Розпочалися жнива закочуй рукава. (Нар. творч.)
• Прочитайте текст. Виконайте завдання 6-8 до нього.
(1) Агал витягнув із шкіряних піхов гострого довгого ножа, прицілився й метнув у кибитку, що стояла кроків за тридцять. (2) Ніж застряг у дошці на палець, вона тріснула й розкололась. (3) Так, у нього рука тверда і око зірке – нехай вороги стережуться. (4) Минув тиждень. (5) Тепер Борисфен був на відстані триденного походу. (6) Далі табуни й отари не йшли: тут починалися володіння скіфів-хліборобів. (7) Після обіду на вигоні біля Агалової кибитки всі зібрались на захоплююче видовисько: молоді пастухи об’їжджали коней. (За Р. Самбуком)
6.    Частини синтаксично рівноправні в безсполучниковому складному реченні:
А першому;        Б другому;     В шостому;       Г сьомому.
7.    Друга частина розкриває зміст першої в безсполучниково­му складному реченні:
А другому;     Б третьому;      В шостому;       Г сьомому.
8.    Друга частина називає причину дії, про яку повідомляє перша частина, в безсполучниковому складному реченні:
А другому;    Б третьому;      В шостому;      Г сьомому.
9.    Безсполучниковим складним є речення:
А Чорнокрилі розбишаки відлітають геть, сердито та хрипко  перемовляються між собою. (Гр. Тютюнник)
Б Літа мої молодії марно пропадають, очі плачуть, чорні брови од вітру линяють.
В Із-за лісу, з-за туману місяць випливає, червоніє, круг­лолиций, горить, а не сяє.
Г На подвір’ї Сашко пригнувся під вікнами знову, про­крався до груші, почепив на сучок ножа, тихо обмів віником валянки.
Д Біга Катря боса лісом, біга та голосить. (Т. Шевченко)
10. Безсполучниковим складним, частини якого є синтаксич­но рівноправними, є речення:
А Сашко не повірив своїм очам: на стежці перед ним сто­яв Сіроманець!
Б Ось упала галузка, ось розігнулася гілка, ось з-під лист­ка грабового вивільнилась мережана лопать папороті. (Є. Гуцало)
В І мати одразу зрозуміла його: Андрій задумав вбити брата Остапа. (М. Хвильовий)
Г Перші краплі крихітними копитцями пробігли по зато­ці – починався дощ.
Д Після пам’ятної втечі у грозову ніч кінь дуже змінився: він став передбачливіший та обережніший. (В. Дрозд)
11. Безсполучниковим складним, частини якого вказують на одночасність дій або явищ, є речення:
А Діти намостили птахові м'яку постіль з вати у старій картонній коробці з-під взуття; її поставили біля Чубарикового ліжка.
Б Лось опустив голову, принюхуючись до ополонки, далі, з витягнутою шиєю, ступив ще трохи, ось-ось маю­чи торкнутися губами до осклілого блакитного шумо­виння, ніздрі затремтіли в передчутті холодної води. (Є. Гуцало)
В Ось тільки в лісі туман тримається якнайдовше, він тут хапається за кожен виярок, сіріє в горіховій гущавині, коливається над дзеркалом озера. (Є. Гуцало)  
Г Командир глянув на годинник, інші глянули теж. (О. Гончар)
Д Скрипне хвіртка, висунеться з неї дитяча голівка, стригне очима по вулиці.
12. Безсполучниковим складним, в якому друга частина роз­криває або доповнює зміст першої, є речення:
А Мрячився дощ, при горі-долині миготіло село, гуркотів у небі високий літак.
Б Але він не міг того зробити: кричати на вулиці не личить благородним дітям.
В Зовні софора трохи схожа на акацію, тільки молодою її гілки навмисне покрутять та пов’яжуть. (О. Гончар)
Г Тут срібно жебонить синя-синя долинкова вода, я на­хиляюсь до неї, п'ю її спів і прислухаюсь до шелесту отави. (М. Стельмах)

Д Вони були зодягнені чистенько і просто: дівчатка хо­дили в спідничках з блузочками, хлопці – в широчен­них, відпрасованих штанах. (Гр. Тютюнник)

9 клас. Безсполучникове складне речення (узагальнення вивченого)
ІІ варіант
ЧАСТИНА І
Виберіть одну правильну відповідь.
1.   Укажіть безсполучникове складне речення:
А Котились низом ниви, стелились горбами, повні, свіжі, багаті, та все чужі. (М. Коцюбинський.)
Б Мої дні течуть тепер серед степу, серед доли­ни, налитої зеленим хлібом. (М. Коцюбинський.)
В Заходило сонце, у вузеньких хутірських вулич­ках стояла червона курява, в садках варилася на триніжках вечеря, гупали об землю спілі яблука. (Гр. Тютюнник.)
Г Війнув холодний вітерець, але Юрій не відчув його дотику. (М. Івасюк.)
Д Минулася буря — і сонце засяяло. (М. Рильський.)
2.   Укажіть безсполучникове складне речення з од­норідними (рівноправними) частинами:
А Бери до серця і затям: душа творця не переквітне. (М. Сингаївський.)
Б Одного зимового погожого дня забарабанили, за­співали дзвіночки — на нашу вулицю ввірвалася трійка в яблуках. (Ю. Збанацький.)
В Мудрі люди порадили — не все читай упідряд... (Ю. Збанацький.)
Г Поети йдуть за горизонт — поезія зостається віч-на-віч з вічністю. (Ю. Збанацький.)
Д Відра подзвонюють над степовою криницею, сон­це спиняється в прошумілих кленах. (М. Синга­ївський.)
3.   Укажіть БСР, в якому друга частина вказує на причину того, про що говориться в першому реченні:
А В душі Оксен непокоївся: весна видалася засушли­вою. (Гр. Тютюнник.)
Б Бачу здалека: хвиля іскриста грає вільно по синьо­му морю. (Леся Українка.)
В Не русалонька блукає — то дівчина ходить. (Т. Шевченко.)
Г Се вже не раз бувало: я на чужину йшла шукать надій... (Леся Українка.)
Д Спочатку довгу річ Бартоломій почав — у Кеніг­сбергу він із барками бував... (А. Міцкевич.)
4.   Укажіть безсполучникове складне речення, в яко­му зміст частин протиставляється або зіставляється:
А Зникає мова — зникає нація. (О. Гончар.)
Б Забудеш рідний край — тобі твій корінь всохне. (П. Тичина.)
В Ще сонячні промені сплять — досвітні огні вже горять. (Леся Українка.)
Г Слухай тихий голос вишиття — в ньому ти почуєш Україну. (Н. Поклад.)
Д Роздивися тверезо по світу — нас нова обнімає доба. (В. Симоненко.)
5.   Укажіть безсполучникове складне речення, в якому перша частина вказує на умову дії:
А Зозуля закувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. (П. Перебийніс.)
Б Рипнули двері: в хату ввійшла молода дівчина. (І. Нечуй-Левицький.)
В Тільки-но навчишся говорити — треба вчитися мовчати. (О. Перлюк.)
Г Хочеш жити в Україні — вивчи її мову. (О. Лупій.)
Д Веселі діти йдуть до школи — їх голосів дзвенить прибій. (В. Сосюра.)
ЧАСТИНА II
Виберіть три правильні відповіді.
6.   Укажіть БСР, в яких ставиться крапка з комою (окремі розділові зна­ки пропущено):
А Без мети, без прагнень, без тривог і жертв люд­ське існування неможливе життя — це не роз­кішний сад, у якому ростуть тільки квіти та ще райські яблука. (І. Цюпа.)
Б Я обходив щодня сонцем спалені балки я безсмертни­ки в травах стрілчастих шукав. (В. Грабовський.)
В Навкруги невеликого острівця поріс напівкола гус­тий очерет широке пишне верховіття вершків його з'єднувалося в суцільний розкішний килим... (М. Старицький.)
Г Губить кров свою на діл калина білим снігом доцвіта катран. (В. Грабовський.)
Д Тут ростуть і дерева й камені в диких каменях цвіт яриться. (В. Грабовський.)
Е Понад плесом ще плавало прозоре павутиння ран­кового туману крізь нього неясно вирізувалися са­диби Левихівки. (М. Старицький.)
7.   Укажіть БСР, в яких ставиться тире (окремі розділові знаки пропущено):
А Я підійшов до сака, одволожений росою він вибивав з себе пахощі риби й водяного зілля. (М. Стельмах.)
Б Обернувся я на хати нема в мене хати. (Т. Шев­ченко.)
В Коси знов сичали в траві косарі бовтались у боло­ті слали покоси. (К. Гордієнко.)
Г Дрібним листом зашелестіла груша дмухнув сві­жий вітрець із саду. (К. Гордієнко.)
Д Добра не жди, не жди сподіваної волі вона засну­ла... (Т. Шевченко.)
Е Гнат помітив у веселих жінчиних очах бриніла сльоза. (К. Гордієнко.)
8.   Укажіть БСР, в яких ставиться двокрапка (окремі розділові знаки пропущено):
А Бачив я у Миколи в зіницях синім полум'ям ра­дість цвіла. (В. Симоненко.)
Б Твій гордий подвиг не принизять жорна вони лиш возвеличують тебе. (В. Симоненко.)
В Та ви не бійтесь я вернувся другим. (В. Симоненко.)
Г Життя твій слід і пам'ять загубило нема хреста, ні імені, ні дат... (В. Симоненко.)
Д Довго спали вітри у ярах на припоні довго тиша гнітюча полями повзла... (В. Симоненко.)
Е Недаремно говориться не було б щастя коли б не нещастя. (Ю. Збанацький.)
ЧАСТИНА III
9.     Установіть відповідність між складними безспо­лучниковими реченнями та відношеннями між час­тинами:
1)  відношення одночасності;
2)  відношення послідовності;
3)  відношення причини;
4)  відношення пояснення;
5)  відношення протиставлення.
А Дуже тішиться бджола: дика грушка зацвіла. (В. Паронова.)
Б Повторюю з гордістю сина: для мене лишається дивом із див моя Україна. (М. Луків.)
В Смеркає; двері всі вже замикає вечір. (Ї. Ортен.)
Г Не я пишу — це мною пише Бог. (Д. Кремінь.)
Д Вечорами пахнуть матіоли, тихо листям липа шелестить. (В. Грінчак.)
Е Заспіваєш — аж світяться ранки. (А. Малишко.)
ЧАСТИНА IV
10. Прочитайте текст. Виконайте завдання до нього (окремі розділові знаки пропущено).
(1) Стояла в селі дзвіниця. (2) Радість чи горе, свя­то чи урочистість лунав той стодзвін сумно й весело, задумливо чи бурхливо, траурно або вогнисто на всень­кий світ. (3) І от прийшли татари-ординці. (4) Спа­лили село старих та дітей знищили молодих забрали в неволю... (5) Тільки дзвіниці не вдалося їм зруйнува­ти крізь землю провалилася. (6) 1 як прислухатись або прикласти вухо край берега, біля водиці, то чути зву­ки лунає десь із глибини стодзвонна мелодія. (7) У по­жарищах війн руйнувалися мури й фортеці горіли хра­ми й палаци нищилися фрески і мозаїки попелілися кар­тини, літописи, книги... мільйонами гинули самі люди. (8) Дивишся в її незмірну глибінь дна не видно. (Є. Колодійчук.)
А Укажіть речення, яке відповідає схемі (  ), [  ]: [  ]:
1
2
3
4
5
6
7
8








Б Укажіть три речення, в яких уживається тире.
1
2
3
4
5
6
7
8








В Укажіть речення, в якому друга частина містить додаткове повідомлення.
1
2
3
4
5
6
7
8