Героїчна абетка

Скоро для п'ятикласників знадобиться.

80-та річниця знищення української еліти в урочищі Сандармох

В Україні сьогодні – День пам’яті. Рівно 80 років тому 27 жовтня  масово розстріляли українську інтелігенцію в урочищі Сандармох.

Це урочище в Сибіру стало місцем поховання для в’язнів Соловецьких таборів, а також невільників Біломорканалу. Тут 1937 року розстріляли 1111 осіб, серед  них 170 українців. Це – письменники, науковці, актори (серед них, знаю, М. Куліш, Лесь Курбас).

Про урочище Сандармох, як могильник НКВС, стало відомо 1997 року. Усього на цій території виявлено 236 розстрільних ям.

Повість із життя Київської Русі

Фразеологізми в алфавітному порядку

Найвідоміші фразеологізми українською мовою із тлумаченням значення. Фразеологізм – це словосполучення (речення), яке за значенням дорівнює одному поняттю. Наприклад, пекти раків – червоніти.

A

• А все-таки вона крутиться -вислів цей приписується визначному італійському астрономові, фізику і механіку Галілею (1564-1642), який був притягнутий до суду інквізиції за визнання “єретичного” вчення Коперника про рух землі навколо сонця. Стоячи на колінах, Галілей змушений був присягти в тому, що він відмовляється від “єресі”. Легенда твердить, ніби після зречення Галілей, тупнувши ногою, вигукнув: “Все ж вона крутиться!”.
  Легендарний вислів Галілея вживається для позначення глибокої впевненості, переконаності в чомусь.
• ангельске терпіння – безмірне і доброзичливе терпіння.
• аж з медом та з маком – сказати щось облесливо, нещиро, удавано доброзичливо.
• аж жижки сіпає – хто-небудь має сильне бажання або страх до чогось.
• аж волосся дибки стало – хто-небудь має сильне бажання або страх до чогось.

Б

• бабця надвоє сказала; бабця надвоє ворожила  – невідомо, що трапиться.
• байдики бити – нічого не робити; лінуватися.
• битися як горлиця  – побиватися; переживати.
• битися як птах у клітці – жити в скрутних (матеріальних) умовах.
• блудити словами – говорити без потреби; говорити нісенітниці
• брати на кпини – глузувати; кепкувати; насміхатись з когось.

В

• ведмежа послуга – дуже сумнівна послуга
• впадати в око (упадати…)  – зацікавлювати; подобатись.
• вискочити як голий (козак, Кузьма) з маку (зневажл.)  –  недоречно, невчасно сказати що-небудь або виступити з чимсь.
• втерти маку (часнику) – побити, суворо покарати кого-небудь.
• вставляти палиці в колеса – перешкоджати, заважати кому-небудь у здійсненні чогось.
• вибити з колії  – порушувати узвичаєний хід чого-небудь, чийсь спосіб життя. 2. Робити кого-небудь непрацездатним, неспроможним виконувати щось.
• вибивати з голови – 1. Позбутись якоїсь нав’язливої думки, перестати думати про когось, що-небудь. 2. Примусити кого-небудь відмовитись від чогось.
• ввести в оману – обдурити.
• викинути з голови – забути.

Д

• дати лад – впорядкувати, розібратись.
• ділити шкуру невбитого ведмедя – розподіляти те, чого ще немає; розпоряджатися ще не досягнутим.
  до гробу – до самої смерті.
• до певної міри – (…певної(якоїсь, деякої)) – частково; трохи; все-таки.
• до живця проймає – дуже хвилює, турбує, дошкуляє.
• дуля з маком – вживається для вираження заперечення, незгоди і т. ін.; не буде так, зовсім ні.
• дай Боже ноги, а чорт колеса – вживається для вираження необхідності раптової втечі звідкись.
• десята спиця в колесі – той, хто відіграє незначну роль у чомусь.
• дрож сіпає – хто-небудь тремтить від холоду, страху, хвилювання, нервового напруження і т. ін.
• думки колесом заходили – хто-небудь втратив ясність, чіткість, послідовність мислення.
• дірка без бублика – нічого.
• де Макар телят не пас – далеко.

З

• задати перцю з маком – дуже лаяти, сварити кого-небудь, дошкуляти критикою. Розправлятися з ким-небудь. Завдавати клопоту.
• за мить – (За якусь (одну, коротку) мить) 1. Дуже швидко. 2. Через короткий відрізок часу, відразу після чого-небудь, щойно. 3. Безпосередньо перед чим-небудь.
• з ма́ком і з та́ком – і краще, і гірше; всіляко, по-різному.
• закрутилося колесо – розпочалося що-небудь (про справу, діяльність і т. ін.).
• зупинити колесо історії – зупинити закономірний хід історичного розвитку, вернутися до минулого.
• за милу душу – охоче зробити.
• заварити кашу – затіяти щось дуже складне, клопітне, що загрожує неприємними наслідками.
• згущувати фарби – надзвичайно перебільшувати що-небудь.
• зробити великі очі – здивуватися.
• за холодну воду не братися  – нічого не зробити.

Л

• лиха доля – невдача
• лебедя рубати – верзти дурниці, робити щось дурне
• ловити ґав – бути неуважним

М

• мастити салом п’яти – готуватися до втечі або втікати звідки-небудь; відступатися від чогось задуманого, організованого і т. ін.; боятися.
• мастити словами – говорити (перев. нещиро) приємні речі; улещувати.
• мозолити очі – набридати.

Н

• на всі заставки – зі всіх боків.
• на руку ковінька – пощастило.
• на свою голову – мати проблеми.
• не з маком – тяжко, погано, сутужно і т. ін.
• накивати п’ятами – втекти.
• нитка Аріадни  – спосіб, що допомагає розв’язати якесь важке питання, вийти зі скрутного становища; порятунок.
  ні за цапову душу  – даремно, марно.
• нiде гольцi впасти – людно.

О

• облизати макогона – зазнати невдачі; мовчки зносити образу.
• обіймати поглядом – дивитися на когось, на щось, виявляючи почуття симпатії. Бачити щось на широкому просторі.

П

• пасти задніх – відставти.
• перегнути палицю – переборщити.
• передати куті меду – переборщити.
• про що мова, про що йдеться – не варто подяки, дрібниця.
• порости травою (терном, биллям і т. ін.) – давно перестати існувати; щезнути навіки, забутися.
• пошитися (записатися, убратися) в дурні – зазнати невдачі.
• просто неба опинитися – надворі.
• прикусити язика – замовкнути.
• пекти раків – червоніти.
• п’яте через десяте – як-небудь.

C

• світ за очі – далеко; щоб не бачити.
• сісти на шию – робити щось за рахунок іншого, докучати.
• сісти в калюжу – зазнати невдачі.
• скоріш за все – найімовірніше.
• сі́сти ма́ком – потрапити в скрутне становище, зазнати невдачі в чому-небудь.
• сонне царство – напрочуд тихе місце, де нічого не відбувається.
• сміятися на кутні – плакати.
• сушити голову – важко думати над складною проблемою.
• сім п’ятниць на тиждень – про тих, хто легко міняє свої рішення.

Х

• хоч вовк траву їж – абсолютно байдуже, що буде.
• хоч трава не рости – абсолютно байдуже.
• хоч мак сій  – дуже тихо.
• хоч до рани прикладай – про добру людину.
• хоч греблю гати – дуже багато.

Ц

• цвісти як мак – бути у розквіті фізичних сил.

Щ

• ще мак росте у голові – хтось молодий, недосвідчений, нерозумний і т. ін. (=молоко на губах не висохло).

Я

• як стій –  негайно.
• як макогін на ночви – зовсім не схожий.
• як виросте трава на помості – категоричне заперечення змісту зазначеного речення; ніколи.
• як за гріш ма́ку – дуже багато.
• як мак начетверо – вживається для підсилення зазначеного слова.
• як мак процвітає – гарний, вродливий, здоровий (про людину, людей).
• як ма́ку – дуже багато.
• як після маку – міцно, непробудно, дуже добре.
• як медом мастити – говорити з кимось улесливо, нещиро і т. ін.
• яблуку ніде впасти – людно.
• як по писаному – не збиваючись.

Ренесанс - епоха в культурі, основна риса якої - поверення до античності, зближення з природою. Ідея - краса й гармонія, звільнення від догми. Людина ставала об'єктом вивчення і мистецького зображення.
Бароко - особливий художній стиль XVІ - XVІІ ст., що відзначається грандіозністю, вишуканістю і розкішною декоративністю.

Іван Вишенський

 1569 року укладено Берестейську унію, що мала на меті політичне об'єднання української та білоруської православної церкви з католицькою. Релігійна дискусія переросла в літературну полеміку за збереження віри.

 (близько 1550 - 1621)

Представник полемічної літератури

Одним із найяскравіших творів Івана Вишенського є "Послання до єпископів", адресоване ініціаторам Берестейської унії.

Іван Величковський і Семен Климовський

І. Величковський. 

Його творчості властиві як релігійні, так і світські мотиви, що розкриваються через філософську й морально-повчальну тематику. Автор курйозного (фігурного) віршування, яке він назвав "штуки поетичні". Також створив "раки літеральні" ("Анна пита мя я мати панна..."), алфавітний вірш ("Аз благ всቴх глубина, Дቴва єдина...")

Семен Климовський прославився піснею "Їхав козак за Дунай" (усі співаємо!)

Українська література

Обожнюю асоціативні малюнки

УЛ 9 клас

Фольклорні мотиви в поемі. Стилістичні засоби. Символічно-міфологічні образи та їхнє значення

Риторичні звертання і риторичні запитання

Про те, що в основі жанру «Слова...» була жива, усна мова, яка звучала, можливо, на ритуальних учтах, здогадатися можна за великою ількістю в тексті риторичних звертань і риторичних запитань (які потім поширилися і в книжній риториці): Почнем же, браття, повість...; О Руськая земле, уже за горою єси! Яр-туре Всеволоде! Стоїш ти в обороні; Він завдав ці рани, дороге браття, забувши почесть і життя; Ти, буй Рюриче, і Давиде! Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали? Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури, ранені
шаблями гартованими на полі незнаємім?

Епітети

Народнопісенні та власне авторські епітети у «Слові...» настільки виразні, що їх сприйняла подальша українська культурна традиція як афоризми: старі слова, сірим вовком, сизим орлом, хоробрі полки, синій Дін, великий Дон, поля широкії, синє море, прадідівська слава,  кривавії зорі, буйна печаль, мутен сон, невеселая година, злоте слово, золотий стіл, поганий половчин, дівиця люба та ін.: Тоді вступив Ігор-князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю.

Ймовірно, що велика продуктивність епітетів золотий, срібний в українській мові йде від давнього фольклору і від «Слова...» як уже певного поетичного еталона. У «Слові...» епітети золотий, срібний і номінації їх трапляються у таких виразах: золоте стремено, злото і паволоки, срібне ратище, золоті шоломи, руського злота насипали, отчий золотий стіл, в теремі злотоверхім, ізронив злоте слово, моїй срібній сідині, злетіли з отчого стола золотого, отчий золотий стіл постерегти; вступіте, господарі, в золоті стремена; Сула не тече  струменями срібними, золоте ожерелля, золоченими стрілами.

Синоніми

У «Слові...» представлені цілі синонімічні ряди прикметників: князі та їхні воїни - великі, красні, хоробрі; поле - чисте, широке, велике; хани - погані, люті; або «нанизані» на один прикметник-епітет ряди іменників: золотий - престол, сідло, стріла, терем, слово; синій -  блискавка, вино; кривавий - рани, вино, зорі.

Тавтологічні вислови

Зближує «Слово...» з народною піснею вживання тавтологічних висловів: труби трублять; мости мостити; ні мислю помислити, ні думою подумати, ні очима оглядіти; опутали у пута. Повторюються не тільки схожі слова, а й цілі вирази, ці повтори мають характер приспіву: О Руськая земле, уже за горою єси!; А Ігоря хороброго полку - не воскресити! Або в «Плачі Ярославни»: Ярославна рано плаче в Путивлі на забралі, примовляючи.

Порівняння

У стилістичних фігурах «Слова...» як художній прийом широко використані конструкції з формою орудного відмінка, що має  порівняльне значення, так званий порівняльний паралелізм: А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду; Упав  на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком; І помчав до лугу Дінця, і полетів соколом під млою; Скочив од них лютим звіром; Встала обида в силах Даждьбожого внука, ступила дівою на землю Трояна, заплескала лебединими крильми на синім морі край Дону.

Метафори

«Слово...» відзначається розмаїттям витончених метафор, що свідчить про вельми високу мистецьку культуру автора. Поема насичена метафоричними образами: кривавії зорі світ провіщають; уже бо біди його птаство по дубах пильнує; галки свою річ говорили, на поживу летіти збираючись; горе розлилося по Руській землі, печаль буйна пішла серед землі Руської; князі самі на себе крамолу кували; іти дощу стрілами з Дону великого; свист дикий встав поблизу; на Немизі снопи стелять головами, молотять ціпами харалужними, на току життя кладуть, віють душу од тіла; Немиги криваві береги не добром були посіяні – посіяні кістьми руських синів; Ігор укріпив ум силою, вигострив  серце його мужністю; Олег мечем крамолу кував і стріли по землі сіяв.

Гіперболи

Гіпербола займає значне місце в «Слові...» і використовується як засіб епічного прославляння героїв, звеличення їх. Гіперболічним є зображення перемоги Святослава, який наступив на землю Половецькую і вихопив, як вихор, із залізних полків половецьких могутнього хана Кобяка і кинув його у свою гридницю. В такому ж плані змальовано могутність Ярослава Осмомисла, що стріляє з отчого золотого стола салтанів за землями, Всеволода, який гримить об шоломи харалужними мечами і де тільки повернеться, кладе гори трупів. Гіперболізованою також є розповідь про повернення Ігоря з полону, на честь якого дівчата співають на Дунаї, в’ються голоси через море до Києва.

Символіка

Система образів-символів у «Слові...» настільки розгалужена і складна, що дослідження її дало підстави Д. Чижевському сказати: «Дійсність майже повністю зникає під серпанком символіки»: князь - сонце; кров - криваве вино; битва - пир (учта), посів, жнива; поразка - упали стяги; половці - діти бісові; смерть - крякання ворона; Боян - соловей; хоробрі воїни - соколи; Ярославна - зозуля.

Міфологічні образи

До поетичних прикрас, за допомогою яких автор «Слова...» вміло оповідає про минуле й сучасне, належить міфологія. Язичницькі боги і божества де видимо, а де приховано супроводжують героїв, передають події: це вітри - Стрибожі внуки, Боян - Велесів онук, тропа Трояна, віки Трояна, Див кличе з верху дерева, кликнули Карна і Жля, Діва Обида (ворожнеча) тощо.

Елементи вимислу і фантастики

Незважаючи на те, що в основі «Слова о полку Ігоревім» лежать реальні історичні факти, автор не боїться використовувати традиційні для фольклору елементи вимислу і фантастики: втікаючи з полону, Ігор скаче горностаєм до очерету, сідає білим гоголем на воду, зіскакує з баского коня сірим вовком і потім летить соколом під хмарами. А тиха розмова князя з річкою Дінцем перед фіналом твору ще більше підсилює у ньому казкову атмосферу.

Одразу привертає увагу й активне використання у «Слові о полку Ігоревім» магічних чисел та троїстості повторів. Наприклад: Ігор спить, Ігор не спить, Ігор мислю поля мірить од великого Дону до малого Дінця; Ярославна звертається до трьох стихій - вітру, Дніпра та  сонця; три дні триває битва русичів з половцями і т. д.

Завжди значне місце у фольклорних текстах відводилося віщим снам, народним прикметам і символам. Ця традиція яскраво проявилася й у «Слові о полку Ігоревім». Достатньо пригадати сонячне затемнення чи віщий сон князя Святослава.

Книжний характер «Слова...»  

 І лексичні образні засоби (тропіка), і стилістичні фігури з численними періодами, паралелізмами, повторами, і сюжетна та ритміко-інтонаційна будова тексту «Слова...» свідчать про те, що це пам'ятка ранньоукраїнської фольклорно-поетичної культури. Вона ввібрала в себе елементи запозиченої грецької, старослов'янської мовної культури, зокрема поетики і риторики. І в цьому виявляється її книжний характер. Яскравим прикладом може бути такий уривок: ...Великий Святослав ізронив злоте слово, зі сльозами змішане, і  прорік: О мої синовці... На думку М. Возняка, золоте слово Святослава - «це лебедина пісня Української київської держави, туга за її минулою славою і могутністю та сучасні політичні думи». Таким є і початок: «Чи не гоже було б нам, браття, почати старими словами ратних повістей про похід Ігорів, Ігоря Святославича?»

Ярославну звати Єфросинія

Художник В. Фаворський

 "Плая Ярославни" (Єфросинія)

Колективна характеристика образу Ігоря із застосуванням прийому «Драматичні ролі».

Методична ремарка

Прийом «Драматичні ролі» ґрунтується на певній закономірності побудови художнього твору. За визначенням літературознавців, у будь-якому творі є три ролі й один об'єкт, які допомагають читачам зорієнтуватися у характерах і діях літературних героїв:

протагоніст (головний герой) - особа, яка спрямовує сюжет;

мета - об'єкт чи умова, якої прагне чи потребує головний герой;

суперник - умова чи особа, яка протистоїть героєві в його прагненні досягти мети;

помічник - особа чи якість, яка допомагає героєві досягти мети.

Систематичне використання прийому «Драматичні ролі» під час роботи з художніми текстами виробить в учнів уміння аргументовано інтерпретувати твори.

Протагоніст	Автор відзначає в Ігоря передусім його мужність і відвагу. Хоробре серце князя в жорстокім харалузі сковане, а в одвазі загартоване». І хоча головний герой твору ні разу не зображується в бою, про його воїнську доблесть розповідає читачам автор, підкреслюючи, що князь «укріпив ум силою своєю і вигострив серця свойого мужністю; сповнившись ратного духу, навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую». Ігор демонструє сміливість, коли під час сонячного затемнення ігнорує застереження природи і наказує війську вирушати в похід. Князь - вольова натура: він один зумів повернути тисячі відступаючих воїнів назад на допомогу Всеволодові, що знемагав, оточений половцями. Ігор не мислить себе окремо від дружини: «З вами, русичі, хочу голову свою положити або напитися шоломом з Дону!» Промовистим є той факт, що відразу після втечі з полону князь прийшов «замолити гріхи» до Києва. Це свідчить про здатність Ігоря самовдосконалюватись, робити правильні висновки із важких життєвих уроків
Мета	Оборонити рідну землю від набігу кочовиків, «списа переломити кінець поля Половецького», «напитися води шоломом з Дону», здобути особисту славу
Суперник	Половці; невміння передбачати наслідки своїх учинків («Рано есте почали Половецькую землю мечами разити, а собі слави шукати»; «Спала князю на ум охота – і жадоба спробувати Дону великого знамення йому заступила»); честолюбство, самовпевненість, егоїзм і нехтування лиховісними віщуваннями природи
Помічник	Брат Всеволод, син Володимир та племінник Святослав Ольгович; природа, яка попереджає про небезпеку; половець Овлур.

Актуалізація опорних знань учнів. УЛ 9 кл. "Слово про похід Ігорів"

Актуалізація опорних знань учнів

Тестові завдання

1.   Події «Слова...» відбуваються
А у першій половині X ст.

Б наприкінці XI - на початку XII ст.
В у другій половині XII ст.
Г у середині XIII ст.
Д наприкінці XIV ст.

2. За родовою належністю «Слово...» твір

А ліричний
Б епічний
В драматичний
Г ліро-епічний
Д елегійний

      3. У «Слові...» «розтікався мислю по древу»

А Боян
Б Овлур
В Святослав
Г Всеволод
Д Ігор

4. Чотири сонця у «Слові...» символізують

А вогонь, воду, землю і повітря
Б пори року
В частини доби
Г князів - учасників походу
Д військові сили половців

5. «Се моє, і те - теж моє», - так автор «Слова...» розповідає про

А поділ військової здобичі між половцями
Б Загарбницьку політику київського князя

В поділ здобичі між руськими воїнами
Г стосунки між синами князя Володимира

Д князівські міжусобиці

6. Композиційно у центрі поеми стоїть

А виступ Ігоревої дружини
Б перша битва з половцями
В «"Золоте слово" Святослава»
Г «Плач Ярославни»
Д втеча Ігоря з полону

7. Словами «Ти леліяв єси на собі Святослава насади до полку Кобякового. Прилелій, господине, мою ладу мені, щоб я не слала йому сліз на море рано» Ярославна звертається до

А Дніпра
Б вітру
В Даждьбога
Г Стрибога
Д сонця

8. Утечу князя Ігоря з полону описано в рядку

А «Тоді вступив Ігор князь в золоте стремено і поїхав по чистому полю. Сонце йому тьмою путь заступало...»
Б «А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші і білим гоголем на воду. Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком».
В «... Наступив на землю Половецькую, притоптав горби і яруги, змутив ріки і озера, висушив потоки і болота».
Г «Никне трава жалощами, а дерево з тугою к землі приклонилось. Уже бо, браття, невеселая година настала, уже пустиня силу прикрила».
Д «... А сам вночі вовком бігав: із Києва добігав до півнів у Тмуторокань, великому Хорсові вовком путь перебігав».

9. «Він завдав ці рани... забувши почесть і життя, і города Чернігова отчий золотий стіл, і своєї милої жони, красної
Глібівни, звичаї і обичаї!» - говорить у «Слові...»

А князь Святослав про князя Ігоря
Б князь Ігор про князя Всеволода
В автор про князя Ігоря
Г князь Всеволод про князя Ігоря
Д автор про князя Всеволода

10. Ігор у кінці твору повертається з полону до

А Путивля

Б Новгорода-Сіверського
В Києва
Г Чернігова
Д Курська

11. Помилково співвіднесено героя та уривок «Слова...»

А Боян - «Не десять соколів на стадо лебедиць пускає, а свої віщії персти на живії струни накладає...»
Б Овлур - «Коли сокіл до гнізда летить — то ми сокільця опутаємо красною дівицею».
В Святослав - «В цю ніч з вечора одягали мене, - рече, - чорним покривалом на кроваті тисовій, черпали мені синє вино...»
Г Всеволод - «Один брат, один світ світлий ти, — Ігорю! Обидва ми Святославичі!»
Д Ігор - «Навів свої хоробрі полки на землю Половецькую за землю Руськую».

12. Основну думку твору виражає прислів'я

А Чи є що краще, лучче в світі, як укупі жити!

Б І після сонця бува негода, отак і в народі.

В Хто любить людей, того й люди люблять.

Г Яка совість - така й честь.
Д Ні Бога не боїться, ні людей не соромиться.

Відповіді. 1-В, 2-Г, 3-А, 4-Г, 5-Д, 6-В, 7-А, 8-Б, 9-Д, 10-В, 11-Б, 12-А.