Блог учителя української мови та літератури Федорова Сергія : вересня 2015

Запрошуємо на гостини!

(Родинне свято до Міжнародного дня людей літнього віку)

Як ти сивину привітаєш, так і тебе

в сивині глибокій будуть вітати.

Мета: навчити шестикласників бути ввічливими, доброзичливими, поважати людей, які їх оточують; шанувати людей поважного віку, допомагати їм.

Обладнання: комп’ютер, музика, фотографії бабусь і дідусів.

Гості: бабусі та дідусі, батьки учнів 6 класу.

Хід заходу

Учитель. Щиросердно радий, що ми сьогодні зустрічаємось. Низький уклін вам, мої дорогі гості!

Родина, сім'я — це святиня людського духу, благородних почуттів, кохання, вірності, любові, піклування. Тому сьогодні ми проведемо родинне свято і «Запрошуємо на гостини!».

Для багатьох молодість і зрілість пройшли в нелегкий час. Вони працювали, будували. Хтось і воював. Так хай же ця осіння пора буде для них «очей чарівністю» і відпочинком душі!

1991 року за рішенням Генеральної Асамблеї ООН в усіх країнах світу почали 1-го жовтня відзначати Міжнародний день людей похилого віку. Хоча я не буду вживати термін «похилого віку», приємніше звучить – «літнього», «поважного» віку. В Україні це свято, скоріше, зі сльозами на очах. Ми всі прекрасно знаємо, в якому становищі перебувають люди літнього віку. У цей день для них «світлом у віконці» може стати дзвінок дітей. У цей день варто подумати, що ти зробив для своїх батьків, бабусь та дідусів. Прояви, дитино, свою любов до них. Може їм і небагато треба. Просто почути: «Я тебе люблю». Не забувайте, ЯК ТИ СИВИНУ ПРИВІТАЄШ, ТАК І ТЕБЕ В СИВИНІ ГЛИБОКІЙ БУДУТЬ ВІТАТЬ….

Відео 1. «Що ж це за день?»

Ведуча 1. Добрий день, шановні гості, дорогі друзі!

Ведуча 2. Добрий день, наші почесні гості - люди старшого покоління - досвідчені, мудрі, добрі.

Ведуча 1. Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних вона палахкотить розмаїттям барв, у інших - тихим бабиним літом, у третіх - суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії. Але перш, ніж настане осінь, перш ніж посивіє коса і зовсім іншими стануть очі, бо колір із них кудись утік, у кожного ще буває весна і літо життя.

Ведуча 2. Весна і літо... як швидко вони спливають. І ось тихою ходою підступає осіння пора: рано чи пізно, але дівчина стає молодицею, дружиною, потім ненькою, далі свекрухою чи тещею і, врешті-решт, бабусею, а парубок перетворюється на чоловіка, батька, тестя, свекра і, нарешті, стає дідом.

Ведуча 1.

Вартий пошани сивий волос
І старий тихенький голос.
До тих зморшок придивіться,
Станьте ближче й поклоніться.

Ведуча 1. Кожна родина має свої обереги, своїх берегинь, що бережуть рід від лиха, від усього злого. Берегині, обереги роду - це дідусі і бабусі - найстарші і наймудріші люди в роду. З давніх-давен в сім'ях так велося: слово - порада старших - то був закон для дітей.

Ведуча 2. Серед нас присутні наші дідусі, бабусі, які теплоту батьківської любові, естафету родинних справ передають своїм дітям, адже поки живі мати і батько, бабуся і дідусь, то ніяке зло не страшне для дітей та онуків, бо день і ніч вони складають Богові молитви за своїх дорогих кровинок і передають свою любов вам, онукам.

А сьогодні з любов'ю до вас звертаються ваші онуки.

1-й учень (Асланова Софія):

У перший день другого місяця осені увесь світ відзначає ваш день, бабусі, дідусі. 1 жовтня — це день людей літнього віку. Тому ми і запросили вас до нас на родинне свято, яке має стати щирим і хай хоч на хвилину прикрасить ваше непросте життя.

2-й учень (Гоцак Діма):

Можна в світі чимало зробити:
Перетворити зиму на літо,
Можна моря й океани здолати,
Гору найвищу штурмом узяти.

3-й учень (Мазюк Артем):

Можна пройти крізь пустелі і хащі,
Тільки без вас, бабусю й дідусю, не можна нізащо.

4-й учень (Сікорський Ваня):

Свою бабусю знаю з давніх пір,
її обличчя любе, її ласкавий зір.
Замислиться бабуся, зажуриться на мить
І знов, дивись, сміється, ласкаво гомонить.

5-й учень (Піньонжик Таня):

Та над усе, найбільше,
Сподобались мені
її ласкаві руки,
Умілі та міцні.
Оцій руці хорошій робота не важка,
Бо варить, в'яже, пише
Бабусина рука.

6-й учень (Соценко Максим):

І я в бабусі руки
Цілую залюбки.
Вони немов співають,
Розказують казки.

7-й учень (Шамрай Богдан):

Я слухаю бабусю,

Я весь мов уві сні,

Розумні ніжні руки

Умілі та міцні.

Пісня у виконанні учнів 6 класу «Моя бабусенька».

8-й учень (Медінський Денис).

Дай, дідусю, поцілую
Сивину твого волосся,
Теплим диханням зігрію
Снігом вибілені коси.
Може, і на них розтане
Лоскотливий іній срібний,
Мов химерні візерунки
На замерзлій з ночі шибці.

9-й учень (Боровинська Віка):

Мій сивий, лагідний дідусь,
Я до землі тобі вклонюсь —
За теплоту твою і ласку,
За мудре слово, гарну казку.
Ти вчив нас, як на світі жить,
Як один одного любить.
І твій розумний заповіт
Я пам'ятатиму повік.

10-й учень (Куліш Оля):

Любий, добрий мій дідусю,
Я твоя онучка.
Прибігаю я до тебе,
Як порадитися треба,
І твої слова розважні
Пам'ятати буду,
У життя твою науку
Понесу я всюди,..
Хай тебе в своїй опіці
Бог не опускає,
Хай тобі міцне здоров'я
Й силу посилає.

11-й учень (Коваленко Максим):

Дідусю, дідусю, тобою горджуся,
За тебе я Бога молю,
Дідусю, тобі признаюся,
Як сонце, тебе я люблю.
Відео 2. Пісня у виконанні Віктора Шпортька.

Учитель.

Сьогодні хочемо згадати й тих, хто живе з янголами на небі (їхні фотографії на дошці). Їхні онуки недоотримали бабусиної чи дідусевої ласки. Хочу, щоб нашої любові і родинного тепла вистачало і для цих дітей. А усіх інших своїх учнів прошу берегти бабусину ласку і дідусеву пораду.

«Пісня про матір» у виконанні Т. Повалій (сл. Б. Олійника)

Учитель. На святі ми говоримо про наших, рідних, добрих, ніжних, люблячих бабусь і дідусів. Вони наші невтомні трудівники, цікаві казкарі, мудрі хранителі наших звичаїв і обрядів. Кажуть, що вони люблять своїх онуків більше, ніж дітей. І знають набагато більше загадок і казочок.

І зараз, дорогі діти, ви в цьому переконаєтесь. Дорогі наші гості, ми запрошуємо вас до активної участі у вікторині. А ви, діти, приготуйте свої долоньки, щоб підтримувати оплесками наших бабусь і дідусів.

До вашої уваги вікторина «З якої це казки?»

1) Жили собі дід та баба. І була у них коза. Погнала баба пасти козу.

2) Я по коробу метений, на яйцях спечений..

3) Онде наша діва, онде наша Іва,

на метеному дворці,

на тесаному стовпці,

кужілочка шумить,

веретенце дзвенить,

скиньмо по пір'ячку,

нехай летить з нами.

4) Діточки мої, козеняточка,

Одсувайтесь, одчиняйтесь;

Ваша мати прийшла, молочка вам принесла.

5) В одного чоловіка був кіт старий, що вже не здужав і мишей ловити. От хазяїн його взяв та й повів у ліс, думає: «Нащо він мені здався, тільки дурно буду годувати - нехай краще в лісі ходить».

6) А мороз на дворі такий, що аж шкварчить! Вовчик хвостиком усе водить та: - Ловись, рибко, мала і велика.

7) Котику, братику, несе мене лиска, в темні ліси, круті гори. Порятуй мене.

8) От баба і просить діда: - Поїдь діду в ліс, вирубай там мені деревинку, та зробимо колисочку, то я положу деревинку в колисочку та й буду колихати; от буде мені хоч забавка!

Відгадай загадку

Ведуча 1. 1. Дуже довга в нього шия

І смугаста, як у змія.

Нею він через паркан

Заглядає, наче кран. (жирафа)

Ведуча 2. 2. Влітку медом ласував,

Досхочу малини мав,

А як впав глибокий сніг,

Позіхнув і спати ліг. (ведмідь)

Ведуча 1. 3. Не з заліза, не з дерева,

Ця пухкенька сплюха:

Є у неї два живота

І чотири вуха (Подушка)

Ведуча 2. 4. Без голови, а ногу має:

Бриля на неї одягаю. (Гриб)

Ведуча 1. 5. З лісу в ліс перелітає,

Де не сяде - там співає,

І кладе яєчка у чужі гніздечка. (Зозуля)

Ведуча 2. 6. В ста сорочечках бабуля

Певно є, що то .. (цибуля).

Ведуча 1. 7. Гірко щипле за язик

Рідний брат її -... (Часник)

Ведуча 2. 8. Два прозорих світлих кола

Світ прояснюють довкола.

Ці близнята завше в парі

А зовуться ... (окуляри)

Ведуча 1. 9. Наче скло прозоре, в'ється синя стрічка.

То біжить у море безупинна .. .(річка)

Ведуча 2. 10 Дивний ключ у небі лине,

Не залізний, а пташиний,

Цим ключем в осінній млі Відлітають ...(журавлі)

Відео 3. Мудрість.

Учитель. Послухайте гумореску Павла Глазового «Як Кузьму провчила жінка»

ЯК КУЗЬМУ ПРОВЧИЛА ЖІНКА ЙОГО МИЛА
Повернувсь Кузьма з роботи, освіжився в ванні,
Одягнув нову піжаму та й ліг на дивані.
Лежить собі, проглядає журнали й газети.
А дружина варить, смажить, готує котлети.
Пообідав Кузьма смачно, запалив "Казбека".
— Ну чого ти, — пита жінку, — така недалека?
Тільки в тебе і балачки про борщі й олію,
І ні слова про театри, про драматургію.
А є жінки! Збоку глянеш — ходить, як Аїда.
Драматургів усіх знає аж до Евріпіда.
Так і сипле: Тіто Гобі, Карузо, Фелліні,
Есамбаєв, Магомаєв, Кобзон, Паганіні…
А ти яка? Ти ж не тямиш в цьому ні бельмеса.
Ти ж не можеш відрізнити Брамса від Бернеса.
Давно тебе не бачив я в хорошому платті.
Тиняєшся у тапочках, в дешевім халаті.
Ти забула, що є в світі жіночі принади —
Перманенти, манікюри, духи та помади.
Я хотів би бути мужем культурної дами,
А ти чавиш помідори, бряжчиш друшляками,
Що побачиш — вишні, сливи, — пхаєш у консерви…
Я не можу, розумієш? Здають уже нерви.

Через добу повернувся наш Кузьма додому.
Зустрічає його жінка в платті голубому.
Очі чорним підведені, на губах помада.
Закрутило Кузьмі в носі від духів "Еллада".
Плаття модне, вузесеньке, облягає форми,
Ще й коліна не прикриті — такі тепер норми!
Посадила Кузьму в крісло, сіла проти нього.
Як французька кінозірка, виставила ноги.
У Кузьми від здивування потилиця змокла.
А дружина запитує: — Ти читав Софокла?
Тобі, може, до вподоби п'єси Евріпіда? —
Сопе Кузьма: — Відчепися! Подавай обідать.
Нащо мені Евріпіди? Нащо їхні п'єси?
— А ти ж казав, що у мене дрібні інтереси,
Що немає шику-блиску, манери негарні.
Я сьогодні простирчала півдня в перукарні.
Перукар просив, між іншим, щоб прийшла я знову.
Запевняв, що я похожа на Любов Орлову.
Не було у мене часу возиться з обідом,
Так я тобі й замінила обід Евріпідом.
Учитель. От і вам бажаю бути кмітливими, мудрими і завжди залишатися оптимістами.

Відео 4. Оптимісти.

Ведуча 2.

Бабко, бабусю мила моя,
Твій голосочок — як спів солов'я.
Бабусина ласка — це промінь весняний,
Ніжно нас пестить днями й ночами.
Бабуся — це сонце, бабуся — це мрія,
Бабуся для нас — найдорожча надія.
Ведуча 1.

А іноді в житті буває і так...
Спешит на свидание бабушка,
Не правда ли, это смешно?
Он ждет ее возле кино.
Расплакалась внучка обиженно,
Сердито нахмурился зять
Спешит на свидание бабушка.
Да как же такое понять!
Из дома ушла, оробевшая,
Виновная в чем-то ушла...
Когда-то давно овдовевшая,
Всю жизнь она им отдала.
Кого-то всегда она няньчила
То дочку, то внучку свою
И вдруг в первый раз озадачила
Своим непокорством семью.
Впервые приходится дочери
Отчаянно стряпать обед.
Ушла на свидание бабушка,
И это на старости лет!
Ушла на свидание бабушка,
И совестно ей оттого...
Ушла на свидание бабушка,
А бабушке сорок всего.
Відео 5. Пісня про стосунки бабусі і дідуся у виконанні Тетяни Кисляк.

Ведуча 2. Від щирого серця бажаємо вам здоров'я і довгих років життя. Нехай діти будуть завжди для вас гордістю, а онуки - радістю.

Ведуча 1. Бажаємо, щоб ваша золота осінь була щасливою, а цей сонячний день - ще й веселим і приємним.

Ведуча 1.
Життя хай ваше буде світлим,
А серце щирим і привітним.
Здоров’я ж – ніби той граніт –

Ведуча 2.

На цілу сотню й більше літ.
Хай буде все у вас в порядку,
Добра вам, щастя і достатку.

Учитель:

За щоденними турботами не маємо часу подякувати вам за добро, яке ви щоденно робите для дітей, онуків. А ось осінній вітерець листочки до класу завіяв. Онуки вам їх подадуть. Людина є смертна. Але рід, родина, народ — безсмертні. Хай нашу родину супроводжує добро, взаєморозуміння. І буде шана найстаршим її членам.

12-й учень (Куюн Андрій):

Нехай в цей день душа у вас співає,
На білій скатертині будуть хліб і сіль,
Своїм теплом хай рідні вас зігріють,
Й слова вітання линуть звідусіль

13-й учень (Баденко Дарія):

Хай квітнуть в добрі і здоров'ї літа,
Хай минають поріг сльози, сум і біда.
Хай приносять весну лебедині крила,
Хай Матір Божа дасть здоров'я й сили.

14-й учень (Гоцак Діма):

Нехай добро до вас щоднини прибуває,
Як струмінь чистої джерельної води.
Хай зло далекими стежками обминає,
А радість поруч йде в житті завжди.

15-й учень (Медінський Денис):

Бажаєм вам пісень, що лише весна співає,
І музики, що награють ліси.
І квітів тих, що раз лиш розцвітають,
І повні пригорщі любові і краси.

16-й учень (Коваленко Максим):

Прийміть вітання наші щирі,
В житті хай радість розквіта,
Нехай в здоров'ї, щасті й мирі
Проходять всі ваші літа.
Нехай Марія — Мати Божа,
Береже вас від зла і біди.
Хай буде з вами ласка Божа
Сьогодні, завтра і завжди.

17-й учень (Піньонжик Таня):

Від щирого серця вам щастя бажаєм,
Хай Бог вам здоров'я пошле і добра.
Любов'ю хай рідні вас зігрівають
На многії-многії літа.

18-й учень (Боровинська Віка):

Побажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби!
Хай з вами буде щастя і здоров'я
На многії літа, назавжди.

19-й учень (Куліш Оля):

На світі білому єдина,
Як і Дніпрова течія,
Домашнє вогнище родинне —
Оселя наша і сім'я.

20-й учень (Соценко Максим):

В щасливі і важкі години —
Куди б нам не стелився шлях —
Не гасне вогнище родинне,
В людських запалене серцях.

21-й учень (Баденко Дарія):

В родині згода — горе плаче,
В родині і гризня — життя собаче,
Слабка сім'я — погана слава,
Міцна сім'я — міцна держава.
(відео 6. Пісня про Україну)

22-й учень (Сікорський Ваня):

Бабусю шануйте і дідуся!
Матусю любіть і тата!
Нехай родина дружна уся
Буде на радість завжди багата!

23-й учень (Асланова Софія):

Хай тато й мама радіють дитині!
Хай буде, як дуб, могутній наш рід!
Хай злагода й мир панують в родині!

Щастя, добра вам, миру, і всього найкращого!

Онуки дарують квіти і власноруч виготовлені подарунки.

Батьки учнів пригощають випічкою «Бабусине мереживо».

Учитель:

Бабуся, дідусь — які ж то гарні слова. Як гріють вони душу, серце. І заслужили вони на наше розуміння, повагу в осінню пору свого життя.

Старість не може бути щастям, кажуть у народі, старість може бути спокоєм чи бідою. Спокоєм вона стає тоді, коли її поважають і підтримують.

Бідою її робить самотність, неуважність, байдужість. Родина — ось ліки від старості і від самоти.

Усе відцвітає, і жовте, і синє,
Тільки родина — як вічна зернина,
На невмирущому полі життя.

Відеоінтерв’ю подружніх пар.

- Дозвольте поцікавитися, скільки ж років ви у шлюбі зі своєю половинкою?

Учитель. Уміння жити, уміння цінувати життя – це мистецтво, яким володіють наші літні люди. Не можна не вірити, що колись схаменуться діти. Почнуть дзвонити і приходити. Якщо не вірити, то як жити?

Бережіть себе і тих, хто поруч.

До побачення!