Вечорниці - 2010

Андрію, Андрію,

я не тобі коноплі сію

(Вечорниці)

Мета: познайомити учнів з давнім народним звичаєм проводити вечорниці та  обрядами ворожіння й  кусання калити; відроджувати звичаї та обряди нашого народу, примножувати його традиції;

розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезій, пам'ять;

виховувати у учнів повагу та любов до традицій рідного народу, до української народної пісні.

Обладнання: вишиті рушники, доріжки, серветки; рогачі; глиняний посуд та макітра; українська піч; учні – в українських народних костюмах.

Дійові особи:

1.     Господиня: Дудченко Галина Михайлівна;

2.     1-й хлопець: Дудченко Михайло;

3.     2-й хлопець: Гаран Олег;

4.     3-й хлопець: Вейсалов Бадал;

5.     Хлопчик: Бондар Олександр;

6.     Олексій: Покрашенко Микита;

7.     Стецько: Куліш Олександр;

8.     1-а дівчина: Слив’янчук Карина;

9.     2-а дівчина: Козленко Дар’я;

10.                        3-я дівчина: Ткаченко Валерія;

11.                        4-а дівчина: Мотрич Олена;

12.                        5-а дівчина: Костельнюк Іванна;

13.                        Дівчина: Костельнюк Катерина;

14.                        Уляна: Каменевська Діана;

Музичний керівник: Журинкіна Галина Леонідівна.

Реквізити: ворота,вікно, хата, насіння льону, двері, вишивки, стіл з їдою (вареники, балабушки, пироги чи пиріжки з сиром), полінця (дрова), чоботи.

Андрію, Андрію,

я не тобі коноплі сію

Вечорниці

Звучить у виконанні хлопців пісня «Їхав козак за Дунай».

На сцену вихо­дять хлопці, несуть у руках викрадені ворота.

1-й хлопець. Ото буде сміху: Марусьчина хата без тину зали­шилась.

2-й хлопець. Тихіше, а то старий Іван з палицею наздожене.

3-й хлопець. А Іван за своєю дочкою ого-го-о-о.

1-й хлопець. А, може, ми твоїй Оксані ворота вкрадемо.

3-й хлопець. Я тобі дам (погрожує рукою).

Хлопці виходять. Заходять з піснею дівчата.

«Ой Андрію, Андрієчку»

3-я дівчина (виходять на подвір'я, тричі обходять хату і розсіва­ють насіння).

Андрію, Андрію,

Я не тобі коноплі сію,

Нехай буду знати,

З ким буду їх збирати.

Уклін господині

4-а дівчина. Добрий вечір вашій хаті!

Дівчина. Чи веселі вечорниці в нашій Україні?

Господиня. Поспішайте, дівчатонька.

 Дівчата.

Все Андрію, Андрію,

Конопельки сію,

Спідницею волочу,

Заміж вийти хочу...

Дай, Боже, знати,

З ким весілля грати.

Згрібають конопляне насіння в пригорщі. Рахують.

1-а дівчина. Ой, у мене 6 зернинок, значить, доля знайдеться.

2-а дівчина. У мене – 5. Чекати мені наступного Андрія-добродія.

Ідуть  до хати.

4-а дівчина.                                                   3-я дівчина.        

Добрий вечір вашій хаті,     Ось наліпим пирогів,

Слід усе приготувати           Біленьких, смачненьких,

Бо вже пора вечорниці        Та й запросим до нас в гості

Усім нам починати.              Парубків гарненьких,

5-я дівчина.

Щоб вони разом із нами 

Дружно працювали,

Андріївські вечорниці       

Піснею стрічали.       

Звучить пісня (українська народна)

«Чом ти не прийшов?»

Господиня. Ой, дівчата! Як згадаю ті давні часи, то здається, що все ніби вчора було. Колись, як підростав син, то батько пишався ним, бо буде його нащадок. А які парубки колись були: роботящі, чемні, вміли і косити, і сіяти, і землю обробляти, і худобу догляда­ти. А одягались, аж любо було дивитися: у вишитих сорочках.

І батьків любили, і шанували, і старших поважали, і дівчат не ображали.

1-а дівчина. Пам'ятаю, як сьогодні, підпалили ми папір, чекає­мо, у що перетвориться ватра. Згас папір. Бачу: переді мною замок на горі, а кругом – густо дерева. З гори, тобто із цього замку, на коні їде вершник, так і напливає на мене. І молодець ніби, і струн­кий такий. Хоч і не дуже я вірю в ці ворожіння.

2-а дівчина. А я наберу насіння повну жменю. Якщо парне чис­ло, заміж вийду, а ні – ще почекаю.

3-я дівчина. А я спіймала в курнику курку й півня, хвости їм зв'язала, щоб не кричали, решетом накрила. Бачу – мовчать. То я їх і випустила. Курка в свій бік швидше перетягнула, значить, я верховодити чоловіком буду. А в сестри моєї півень першим пере­тягнув, значить, чоловік у сім'ї верховода.

4-а дівчина. А мого коржика пес першим з'їв. Покуштував, що добрий, – як лизне язичком, та й потім решту з'їв. І не знаю, що робити.

1-а дівчина. Дівчата, що я вам скажу – не повірите.

Дівчина. Та що там вже, говори.

1-я дівчина. Я вчора Михайла – тітки Орисі, що біля ферми живе, внука з міста – бачила, так близько, як оце вас зараз бачу. Та що там бачила. Я з ним навіть говорила.

2-а дівчина. А я з ним навіть цілувалась.  

Усі сміються.

3-дівчина. Знаєте, якщо мені сьогодні Петро не освідчиться, то я собі щось зроблю.

4-а дівчина. Нічого ти собі не зробиш.

3-я дівчина. Це я не зроблю?! Та я собі знаєш, що зроблю. Я собі, я собі нову зачіску зроблю.

Усі сміються.

Господиня. А ну, дівчата, розвеселіть трохи моє серце, за­співайте!

Звучить пісня (українська народна)

«Од Києва до Лубен»

2-а дівчина. Ой, там щось грюкнуло.

Господиня. Та це вам почулось.

Знову чути гуркіт.

5-а дівчина. А давайте подивимось, що це.

Відчиняють двері і ловлять хлопця.

1-а дівчина. Він хотів підперти двері, щоб не відчинялися.

2-а дівчина. Він хотів прив'язати віник до клямки.

3-я дівчина. Він хотів нам шкоди наробити.

4-а дівчина. Покараймо його.

 5-я дівчина. Давайте вкинемо його у воду.

Хлопець просить, щоб його відпустили.

5-я дівчина. Як відгадаєш наші загадки – відпустимо.

1-а дівчина. Не золоте, а найдорожче. (Життя)

2-а дівчина. Увесь світ годую, а сама не їм. (Земля)

4-а дівчина. Навколо вода, а з питвом біда. (Море)

Хлопчик. Відпустіть.

Жалібно співає.

Чи я, тату, не доріс,

Чи я, тату, переріс,

Чи не рублена хата,

Що не люблять дівчата?

3-я дівчина. Не просись, все одно не відпустимо. Ми для вас, для хлопців, стараємось, а ти заважаєш нам вечерю готувати.

Хлопчик. Я більше не буду, я більше не шкодитиму, а як від­пустите, – веселих хлопців повну хату приведу.

5-я дівчина. Правда, приведеш?

Хлопчик. Їй-богу, приведу.

2-а дівчина. Давайте заспіваємо!

Звучить пісня

«Ой під вишнею, під черешнею».

1-й хлопець. Пустіть до хати!

1-а дівчина. Гарненько попросіть.

Знову стукають.

2-а дівчина. Агов, хто такий?

2-й хлопець. Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоно­гий. Пустіть до хати.

3-я дівчина. Не пустимо в хату. Дуже вас багато.

3-й хлопець. Пустіть ліпше, бо буде гірше!

Дівчина. Ми як візьмемо рогатини, поламаємо вам спини!

1-й хлопець. Мене звати Іван. Я хазяйський син. Багатий... Маю дві курки. Одна, правда, сліпа на одне око, а друга не несеться, зате бачить добре. Маю землі видимо-невидимо. Скільки б не дивився і не придивлявся – нічого не побачиш. А що вже худоби! І павуки, і комахи, і

 мухи, а що вже мурашок – світу білого не видно! Чим я не жених?!

1-а дівчина. Та куди вам до женихів?!

Дівчата сміються.

Микита. Дівчатонька, голуб'ятонька, та ми прийшли не битися, а миритися.

Дівчина. Заходьте вже, але за це мусите нам заспівати.

Хлопці співають «Ой  там на Андрія».

Хлопці співають.

У нашім селі густо хати, вітер не провіє,

Сама мати ложки миє, бо донька не вміє.

Дівчата співають

Ішов Гриць з вечорниць вночі слободою,

Сидить сова на воротях, крутить головою.

Він, сердега, як побачив – та й через городи,

Заплутався в бур'янах та й наробив шкоди.

Хлопці співають.

Ой у горах сніги впали, а я в капелюсі,

Який з мене ґазда буде, як я оженюся.

У селі немає дров, лиш самі поліна,

У селі такі дівки – хлопцям по коліна.

Дівчата співають.

Ішов Гриць з вечорниць темненької ночі,

Сидить гуска на воротях, вирячила очі.

Він до неї: гиля, гиля, вона й полетіла,

Коли б не втік осокою, була б Гриця з'їла.

Хлопці

 Ой дівчино, дівчинонько,

Яка ти, яка ти,

За хлопцями зазираєш,

Не підметеш хати.

Дівчата

Ой, Василю, Василечку,

Василю, Василю,

Я до тебе не говорю,

Не натягай шию.

 Хлопці  

Ой кувала зозуленька

Та й сіла на дубі.

Були б ви, дівчата, файні,

Якби мали зуби.

Дівчата

Ой кувала зозуленька

В селі на Заріччю,

Є у всіх нас файні зуби,

Ще і вам позичим.

Ви, хлоп’ята гонорові,

Файно виводили,

Все-дно наше буде зверху,

Що б ви не робили.

 3-й хлопець. А що вміють робити наші дівчата?

Дівчата показують свої вишивки.

1-й хлопець. А чи вміють ваші дівчата пироги ліпити?

1-а дівчина.

Милі гості, просим сісти,

Пироги будемо їсти,

Їжте, їжте, просим щиро,

Пироги наші із сиром.

Усі учасники сідають за стіл.

2-й хлопець. Ох і добрі пироги!

3-й хлопець. Оце так пироги!

Господиня. Переконалися, хлопці, що наші дівчата все вмі­ють? А тепер покажіть, на що ви здатні? Хлопці здавна на вечор­ницях розказували смішні історії. А чи вмієте розсмішити та роз­веселити дівчат?

1-й хлопець. Що наші дівчата роблять?

 2-й хлопець. Шиють та співають.

1-й хлопець. А мати?

2-й хлопець. Порють та плачуть.

1-й хлопець. Байка

 2-й хлопець. А що таке байка?

1-й хлопець. А це коли тварини, ну, наприклад, осел і свиня розмовляють так, як оце ми з тобою.

3-й хлопець. Зустрілись два товариші, які довго не бачились.

–       Як живеш, друже? – запитав перший.

–       Нерівномірно.

–       Що це значить?

–       Це значить: якщо є хліб, то немає солі, а як сіль є, то хліба немає. А ти як живеш?

–       Рівномірно: немає ні хліба, ні солі...

Бондар О.  Прийшов дід до багача та й просить хліба, а багач каже: «Іди, дурний, я сам хліба не маю: бачиш – пироги їм!»

Два хлопці:

–  Люта зима буде!

–  Невже?

–                                                                                                         Страшенні морози будуть!

–                                                                                                        Та ну?

–                                                                                                        Так буде холодно, що аж-аж!

–                                                                                                        А звідки ти знаєш?

–                                                                                                        Бо в мене кожуха немає.

1-а дівчина. Та досить вам, давайте поворожимо! Віриш – не віриш, але розважимося.

Господиня. Ой, дівчата, сьогодні ж ворожать. У ніч на Свято­го Андрія дівчата вгадують, хто швидше вийде заміж, чи буде в парі, як зватимуть судженого. Зараз я вам розкажу кілька варі­антів ворожіння.

Ось, наприклад, щоб дізнатися, як буде зватися чоловік, виходять на вулицю і питають першого зустрічного чоловіка: «Дядьку, як вас звати?» Яку відповідь почуєте, так зватимуть вашого чоловіка.       

Дівчина йде в зал і запитує когось із хлопців, учителів, яке в нього ім’я.

Господиня. У сні можна побачити нареченого. Перед сном ді­вчина розчісує косу, кладе гребінець під подушку і промовляє: «Су­джений, ряджений, розчеши мені косу».

1-а дівчина. А давайте поворожимо і дізнаємося, котра з нас швидше заміж вийде.

Господиня. Улянко, переклади полінця, дізнаємося, за кого вийдеш заміж.

Уляна (перекладає дрова від стола до дверей). Удівець, молодець, удівець, молодець!

Господиня. От бачиш, доля до тебе милостива. Дано тобі йти за молодого парубка.

Дівчина (сміється). За Гриця!

Дівчата сміються.

1-й хлопець. Дівчата, а нам поворожите?

Господиня. Але й хлопці – таке вигадають! Ні, хлопцям цього вечора не гадають. Та для вас ми зараз знайдемо забаву. Прийшов час калиту, принести. Сонце заходить, а калита сходить.

3-й хлопець. Дівчата, хлопці! Давайте пограємо в калиту. Ді­вчата, калиту спекли?

Дівчата. Спекли.

Господиня. Прикрашайте, дівчата, калиту, прикрашайте! Поба­жання примовляйте. Чия квіточка із самого низу буде – та й заміж першою піде. В Олі молодий зі Сходу, буде куций та рябий. А Оле­ну на Захід завезе, Оксану на Північ. А Орисю на Південь. А зараз починаємо основне дійство свята – кусання калити.

1-й хлопець. Давайте сюди. Прив'яжемо її ось тут. Ви, хлопці, під'їжджайте до калити по черзі, підскакуйте і кусайте калиту.

Дівчата

А наша калита та з маком і медом.

Йди до неї, кусай її зверху і знизу.

Йди до неї, кусай її, сторони не бійся, кусай,

Кусай калиту, але не засмійся.

Йди до неї, кусай її, назад повертайся. 

Як вдалося відкусити – пари сподівайся!

3-й хлопець. А біля калити посадимо писаря. Хто засміється, того він помітить.

Звучить мелодія

Згодом корж роздають зі словами:«Калита, калита, солодка була.

Тепер ми її з’їли, за нареченими полетіли».

Господиня. Молодці!

1-а дівчина. Погуляли, повеселилися, час додому.

2-а дівчина. Ой, дівчата, вже перші півні співають. Я казала мамі, що на вечорниці іду, а вийде, що на досвітки.

3-я дівчина. Тітонько! Бувайте здорові!

4-а дівчина. Спасибі, тітонько, за вашу гостинність, науку, ма­теринську увагу та повагу до нас.

Господиня. Дякуємо й вам, хлопці, що завітали на

наші вечорни­ці.

1-й хлопець. І вам дякуємо за калиту, за смачну вечерю.

Господиня. Хай вам Бог помагає! Ідіть здорові. Та не робіть багато збитків. Дівчат не лякайте, старих не ображайте.

Господиня. Дорогі друзі! Ми раді, що сьогодні не було байду­жих, що наші вечорниці допомогли вам оцінити скарби нашого та­лановитого українського народу. А на цьому слові бувайте ж усі здорові!

ДОДАТОК

Українські народні пісні

Ой під вишнею, під черешнею

Ой під вишнею, під черешнею

Стояв старий з молодою, як із ягідкою.  / 2

І просилася, і молилася:

–     Пусти мене , старий діду, на вулицю погулять!  / 2

-     Ой, і сам не піду, і тебе не пущу,

Хочеш мене, старенького, та покинуть на біду.  / 2

Куплю тобі хатку, і ще сіножатку,

І ставок, і млинок, і вишневенький садок.  / 2

–     Ой, не хочу хатки, ані сіножатки,

Ні ставка, ні млинка, ні вишневого садка!  / 2

Ти, старий дідуга, ізігнувся, як дуга,

А я, молоденька, гуляти раденька.  / 2

Їхав козак за Дунай

Їхав козак за Дунай,                     «Білих ручок не ламай,

сказав: «Дівчино, прощай!           ясних очок не стирай,

Ти, конику вороненький,              мене з війни зі славою

скачи та гуляй!»                            к собі ожидай!»

«Постій, постій, козаче,                Свиснув козак на коня:

твоя дівчина плаче,                       «Оставайся здорова!

як ти мене покидаєш, –                 Як не згину, то вернуся

тільки подумай!»                          через три года!»

Ой, Андрію, Андрієчку

Ой, Андрію, Андрієчку,

Даруй мені надієчку,

Скажи мені, Андрієчку, гей-я, гой.

Ой чи любить Василечко, гей-я, гой.

Ой чи любить, чи кохає,

Чи давно вже іншу має?

Ой, як має, Андрієчку, гей-я, гой.

То нехай не забуває, гей-я, гой.

Покотись, моє колечко,

Скажи мені, Андрієчку.

Чи Василь, чи Миколечко, гей-я, гой.

Чи Степан, чи Михайлечко, гей-я, гой.

Чом ти не прийшов

–     Чом ти не прийшов,                                   

Як місяць зійшов? –

 Я тебе чекала.

Чи коня не мав,

Чи стежки не знав –       Двічі

Мати не пускала?

–     І коня я мав,

І стежку я знав,

І мати пускала.

Найменша сестра, –

Бодай не зросла, –           Двічі

Сідельце сховала.

А старша сестра

Сідельце знайшла,

Коня осідлала:

– Поїдь, братику,

До дівчиноньки,              Двічі

Що тебе чекала.

Тече річенька

Невеличенька –

Схочу – перескочу,

Віддай ти мене,

Моя матінко,                    Двічі

За кого я хочу.

Од Києва до Лубен

Од Києва до Лубен

Насіяла конопель.

Приспів: Дам лиха закаблукам,

Закаблукам лиха дам.

Дам лиха закаблукам,

Достанеться й передам

Од Ніжина до Прилуки –

Та побила закаблуки.

Приспів.

Од Полтави до Хорола –

Черевики попорола.

Приспів.

А мій батько чоботар

Черевички полатав.

Приспів.

Запряжу я козу в віз

Та й поїду по рогіз.

Приспів.

Запряжу я півня в сани

Та поїду до Оксани.

Приспів.

Запряжу я барана –

Куди люди, туди й я.

Ой там, на Андрія

Ой там, на Андрія, гадали дівки,

Щоби не минали їх хат парубки.

А ми всі ходили на друге село,

Щоби дівкам нашим заздрісно було.

Не смійтесь, дівчата, з наших парубків.

Бо лишитесь в дурнях у своїх батьків.

Будете топтати за ними стежки.

І не раз питати, де ті парубки.

Вже по других селах маємо дівчат,

В наших із-за тину лиш йоги стирчать.

Най си підшукають у прийми вдівців,

Або приворожать інших парубків.