Збережемо красу Землі

5 клас

Екологічне виховання

Мета. Виховувати в учнів любов до природи, бережне ставлення до неї, уміння захищати на­вколишній світ від забруднень та руйнувань, умі­ти оцінювати стан навколишнього середовища.

Учитель. Нашу голубу планету часто по­рівнюють із величезним космічним кораблем, який летить просторами Всесвіту. А людство - екіпаж цього корабля. То ж давайте проведемо подорож у космічному кораблі під назвою «Зем­ля», щоб подивитися, що відбувається в нашому довкіллі. А ви будете його екіпажем. Тож наша подорож на космічному кораблі «Земля» - по­чинається.

(Звуки легкої музики).

1-  й учень.

Послухай музику землі:

в ній запах трав і сонця ласка,

у синім небі - журавлі,

а на долинах — дивна казка.

Послухай музику землі

і таємничу, і бажану.

Її акорди чарівні,

що звуки дивного органа.

Послухай музику землі,

пізнай навколишню природу,

в ній ніжність наших матерів,

 в ній сила вільного народу.

Учитель. Отже, наша перша зупинка — «Земля».

2-  й учень. Велика і прекрасна наша рідна Земля. Все, що росте і цвіте на ній - у садах, лісах, парках, на полях та зелених луках - це навколишня природа. Кожне дерево, кожна квітка є частиною природи нашої Батьківщини.

3- й учень. Природа - наш дім. Дім, у якому ми живемо. Дім, частиною якого ми з вами є. І від того, як ми будемо в цьому домі жити, як будемо себе в ньому поводити і залежатиме наше майбутнє життя.

(Звучать тривожні сигнали).

Учитель. Але що це? Тривожні сигнали в нас на кораблі. Майбутнє Землі в небезпеці! Плаче наша Земля.

Учениця. Я - Земля - багата, щедра, ма­льовнича. Сьогодні я годую, напуваю, одягаю і звеселяю 5 млрд землян. Мої скарби, багатства належать вам, люди. Я в змозі, я в силі забезпе­чити достаток вам тільки тоді, коли ви дбайливо будете користуватися моїми ресурсами. Подума­ти страшно, що байдужим ставленням до мене можна згубити все живе на землі. Я забезпечую киснем всіх людей землі. Про чистоту мою пови­нні турбуватися люди всієї планети, бо для мене немає кордонів. Я - спільний дім для всіх на­родів, тому турбота про мене має бути спільною. Факел життя не утримати одній людині.

Учитель. Діти! Наша Земля і природа, як по­ранений птах, який кричить, прохає нас допо­могти їй. Ви повинні знати про те, що можна зберегти природні багатства для всіх, хто живе та буде жити на Землі. Ми з вами можемо не тільки зберегти природу, яка нас оточує, а й примножити її. У народі кажуть, що людина не марно прожила свій вік, якщо вона збудувала дім, виростила дітей, посадила дерево. А що ви зробили і зробите, щоб зберегти нашу землю і природу?

(Відповіді учнів).

1-  й учень.

Ми посадимо липи і клени –

Буде наша країна зелена.

Ми посадимо в полі тополі,

Хай вони зростають по волі.

2-й учень.

Ми обсадимо школу бузками,

Обсіємо площу квітками.

Хай ростуть дерева і квіти,

Мов здорові, радісні діти.

3-й учень.

Дерева зростатимуть з нами,

Шумітимуть листом, гілками.

Хай росте при долині калина,

Хай цвіте, розквіта Україна.

Учитель. Наступна наша зупинка - «Пісен­на». Діти, а які пісні про рослини, тварини та природу ви знаєте?

(Учні виконують пісні про Україну).

Учитель. Наша космічна подорож продовжу­ється. Діти, ось до нас на корабель із телетайп­них стрічок надійшли повідомлення про те, що відбувається на нашій землі. Давайте прочита­ємо їх.

1-й учень. Щогодини на нашій планеті:

•  1700 акрів продуктивної землі стає пус­телею.

•  Близько 2000 дітей помирають від голоду.

•  55 осіб отруюються і гинуть від хімічних речовин.

•  1000 людей вмирає від отруєння водою.

•  2000 тонн кислотних дощів випадає в Пів­нічній півкулі.

•  Зникають 5-6 видів тваринного чи рослин­ного світу.

2-  й учень. Щохвилини на нашій планеті:

•  Знищується більш ніж 51 акр тропічних лісів.

•  Використовується близько 35 000 барелів нафти.

•  Знищується 50 тонн родючого ґрунту через неправильне його використання.

•  В атмосферу виділяється понад 12 000 тонн вуглекислого газу.

Учитель. Діти! А зараз ми наближаємося до зупинки «Загадкова». Я впевнена, що ви люби­те загадки і будете із задоволенням відгадувати їх.

1.    Руда пташниця в курник прийшла, свій порядок навела, всіх курей порахувала і з со­бою їх забрала. (Лисиця)

2.    Що замінює м'ясо серед рослинного світу? (Гриби)

3.    Яку частину рослини ми споживаємо в су­ниць? (Ягоду)

4.    Найпопулярніші у світі лікарські овочі? (Цибуля і часник)

5.    Є шапка, та немає голови, є нога, але без черевика. (Гриб)

6.    Повзун повзе, сімсот голок везе. (Їжак)

7.    Дивіться - скатертина голуба, а на ній та­рілка золота. (Небо і сонце)

8.    Весною веселить, літом молодить, осінню годує, зимою гріє. (Ліс)

9.    Що буде з бджолою, коли вона укусить? (Вона загине)

10. Яку рослину називають другом пішохода? (Подорожник)

11. Який птах опирається на свій хвіст, коли сидить на дереві? (Дятел)

12. Як називається книга, куди занесені всі види рослин і тварин, що охороняються? (Червона книга)

Учитель. Ось, діти, остання загадка була про Червону книгу. А що ви знаєте про неї.

2-й учень. Я знаю, що погане ставлення до природи призводить до того, що деякі рослини і тварини знаходяться під загрозою знищення і потребують охорони. Понад 20 років Міжна­родна спілка охорони природи працювала над створенням Червоної книги. У неї занесені всі види тварин і рослин, що охороняються.

1-  й учень.

В Червону книгу ми занесли

Світ неповторний та чудесний,

Що поступово вимирає,

Давно рятунку в нас благає.

2-  й учень.

Невже в майбутньому на світі

Не будуть зеленіти віти

Верби, берізки, горобини

І диво-дівчини калини.

3-  й учень.

Невже ми більше не побачим,

Як біля річки верби плачуть.

Як розцвітають на майданах

Високі красені каштани.

Ми всі господарі природи,

Тож збережемо її вроду.

Учитель. Ось наш космічний корабель по­дорожує над Чорнобилем. Отже, наступна наша зупинка — «Чорнобиль». Минають роки, десятиліття, а чорний день Чорнобильської тра­гедії все одно хвилюватиме людей, яких зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто народиться да­леко від покривдженої землі. Цей день назавжди об'єднуватиме всіх, хто живе одним спогадом, од­нією печаллю, однією надією. Хмари, що несуть кислотні дощі, пилові бурі, дими виробництва, мертві води рік. Наслідки цієї катастрофи не зна­ють державних кордонів. Чорнобиль - це не про­сто аварія. Це екологічна катастрофа.

1-й учень.

Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю,

Що ми після себе на світі лишаєм?

Ліси наші в'януть, нема більше лук,

Пташки покидають край рідний навік.

Нечисте повітря, у ґрунті - нітрати.

А слово «Чорнобиль» нам страшно згадати.

І щоби на світі не сталось біди,

Шануйте природу усюди й завжди.

Учитель. Давно уже люди помітили, що рос­лини і тварини мають властивість змінюватися під впливом змін навколишнього середовища. У різних рослин і тварин чутливість до забруд­нення навколишнього середовища різна. А що ви знаєте про «народні прикмети»? Отже, на­ступна зупинка – «Народні прикмети».

1)  Якщо ластівки літають високо над землею, то буде хороша погода.

2)  Якщо замовкають горобці, то скоро буде прохолодно.

3)  Зимою мухи починають літати по кімна­ті - буде відлига.

4)  Кішка дере стіну - на непогоду, лежить клубочком - на мороз.

5)  Курка стоїть на одній нозі - на холод.

6)  Кури сідають на сідало - буде мороз, а чим вище - тим сильніший.

7)  Півні співають перед відлигою.

8)  Грім зимою - будуть сильні вітри.

9)  Ясні зорі взимку - на мороз, літом - на спеку.

10) Пізній гриб - пізній сніг.

11) Квіти перед дощем сильно пахнуть.

12) Хмари пливуть низько - буде холод.

За народними прикметами відомо, що бага­то квітів, рослин у природі мають лікувальні властивості. Лікувальні рослини є тим місточ­ком між людиною і природою, тією рятівною соломинкою, за яку чіпляється хворий.

Діти, а які рослини, квіти ви знаєте, що ма­ють лікувальні властивості.

(Діти називають: нагідки, м'ята, малина, липа, любисток тощо).

(З'являєтьсь Баба Яга з перев'язаним гор­лом, носовою хустиною. Чхає. Стогне).

Учитель. Що трапилося? Бабусю, що з тобою?

Баба Яга. Ох, ох. Захворіла я, стара. Трис­та років прожила, ніколи не кахикала. А тут... Апчхи!

Учитель. А ми тобі можемо допомогти. Прав­да, діти. Швидше пригадайте, які ліки дає нам наша матінка-земля.

(Діти називають: чай із малиною, липою, сік буряка та цибулі від нежиті, сік калини з ме­дом - від застуди).

Баба Яга (п'є чай, знімає пов'язку з шиї). Дякую вам, діти, що вилікували мене, ста­реньку.

Учитель. Ось ми з вами подорожували Всес­вітом, спостерігали за нашою Землею та при­родою. А тепер давайте проведемо таку гру. Уявіть нашу планету через 100 років. На вашу думку, які люди будуть жити на землі, які рос­лини і тварини будуть тоді? Отже, наступна наша зупинка — «Наша уява».

(Учні діляться на групи і малюють уявні ма­люнки про Землю та людей, які будуть жити на нашій планеті).

Учитель. Наша космічна подорож набли­жається до завершення. Космічний корабель приземляється. Отже, наша остання зупинка — «Кінцева». Тож давайте згадаємо, про що ви дізналися під час нашої подорожі Всесвітом.

(Учні розповідають про те, що вони повинні робити, щоб зберегти нашу планету для май­бутніх нащадків ).

Любі діти! Творіть добро, саджайте ліси, очи­щайте джерела і ріки.

Любіть свою землю-матінку і вона вам відпо­вість любов'ю і щедрістю.

Учень.

Ми бажаємо вам завжди

Чистого повітря і води,

І сонця промені

Хай завжди ідуть сюди.

Ми бажаємо щастя вам,

І воно повинно прийти.

Тож рук ви докладіть

І природу збережіть.

відповіді

Складне багатокомпонентне речення з різними видами зв'язку

ІІІ варіант

Відповіді:

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
									А	Б	В
Д	В	Д	Б	Г	А, Б, Е	В, Г, Д	А, В, Г	1) - В, 2) - А, 3) - Г, 4) - Б, 5) - Д	3	5	7

весняні обряди

Що ти нам, весно, принесла?

Ведуча (Задорожня Д). Весна-красна, пробуджена жайворонком і першими сонячними променями та потічками, прийшла на землю. Тому не випадково наші предки вважали весну початком нового року. Із сивої давнини прийшов до нас обряд закликання весни. Найбільше цьому святу раділи дівчатка і хлопчаки. Всі одягали нове вбрання і прохали:

Коваленко М. Благослови, мати, весну закликати,

Боровинська В. Весну закликати, зиму проводжати.

Баденко Д. Зимонька в саночках, літечко в возочку.

А мати (Куліш О.) відповідала:

Благословляю, діти, йдіть весну гукайте,

Щоб прийшла з радістю і великою милістю божою.

^{(ВВАЖАЛОСЯ, ЯК СВЯТО ЗУСТРІНЕШ, ТАК ВЕСНА ТЕБЕ ЩАСТЯМ-КРАСОЮ ОБДАРУЄ.)}

Як тільки довколишні пагорби звільнялись од снігу, молодь, зібравшись у гурти, заспівувала:

Молодь (Мотрич О., Слив’янчук К., Ткаченко В., Костельнюк І., Козленко Д.).

— Весняночко-паняночко,

Де ти зимувала?

— Зимувала у садочку,

На колочку пряла.

Пряла на колочку

Горобцю на сорочку.

Що виведу нитку —

Горобцю на свитку,

Що виведу другу —

Горобцю на пугу.

Що позоставались конці —

Горобцю на штанці.

Кує зозуля

У різних регіонах України, залежно від географічної зони, починали співати веснянки тоді, коли вперше закує зозуля чи подасть свій голос вівсянка (зачувши її посвист, хлоп'яки в унісон декламували)

Хлопчик 1 (Сікорський І.). Чуєте, зозуля кує.

Хлопчик 2 (Коваленко М.). О, чую голос вівсянки…

Разом. «Шмаровіз, шмаровіз, покинь сани бери віз!».

Ведуча (Задорожня Д). Веснянки виконували лише в певну пору року. Розпочинали їх переважно діти. На Івана Предтечу, тобто 9 березня, матері випікали обрядове печиво, так звані «жайворонки», котре мало форму різноманітних пташечок. Дітлашня (5 клас), зібравшись у ватаги, йшла селом, високо тримаючи в долонях коржики, і наспівувала:

Вийди, вийди, Іванку,

Заспівай нам веснянку!

Зимували, не співали –

Весни дожидали.

Весна, весна, наша весна

Та що ж ти нам принесла?

Старим бабам по кілочку,

А дівчатам по віночку.

Звила ж я віночок вчора

Звечора, звечора

З зеленого барвіночку

Та й повісила на кілочку.

 Ведуча. На день сорокá святих мучеників (22 березня) пекли до сорока коржиків — «жайворонків». Їх роздавали не лише дітям («щоб птиця велася»), а й усім членам родини. На Бойківщині ці коржики («коцики») кидали ще й бузькам у гнізда, якщо вони гніздились на подвір'ї.

Дитина (Соценко М.). Чому так в Україні віддавна вшановують птахів, які повертають додому із вирію?

Бабуся (Козленко Д.). Не лише птахи відлітають у вирій. Вирій, за народними уявленнями, — це і «той», «інший» світ, куди «відлітають» душі покійних предків. Ці давні вірування властиві не лише українцям, а й багатьом іншим народам. Може, через те такою пошаною й користуються у нас перелітні птахи, особливо ластівки і лелеки. Недарма важким гріхом вважалося в народі зруйнувати їх гнізда.  

У такій урочистій зустрічі птахів найважливішим у давнину, очевидно, був мотив ушанування предків. А вже згодом на нього нашарувалися інші — те, що ми називаємо «проводами зими», «зустріччю весни» чи «закликанням весни». Провісниками весни вважали птахів. У деяких регіонах весну зустрічали, коли прилітали журавлі.

Дитина (Соценко М.). Тому веселиками звуться журавлі, що прилітають до веселої землі, що теплий день приносять на крилі.

Бабуся (Козленко Д.). О, Іванку, диви-но, діти граються в журавля. Біжи до них!.

Облюбувавши один із пагорбів, діти ставали в коло, починали грати в «Журвля», підспівуючи:

Та внадився журавель, журавель

До бабиних конопель, конопель.

Такий, такий журавель,

Такий, такий цибатий,

Такий, такий носатий,

Такий, такий дибле,

Конопельки щипле.

 Ой я тому журавлю, журавлю

Києм ноги переб'ю, переб'ю!

Та щоб він не дибав, не дибав,

Конопельок не щипав, не щипав!

Оце тобі, журавель, журавель,

Щоб не займав конопель, конопель!

Виходять старші дівчата. Хлопці, спостерігаючи за забавами, не оминали нагоди, щоб докинути жартівливих куплетів до дівочих пісень, на що юнки відповідали дотепними відспівками та кпинами.

 - А ми просо сіяли, сіяли,

Ой див, Ладо, сіяли, сіяли.

- А ми просо витопчем, витопчем,

Ой див, Ладо, витопчем, витопчем.

- Та як же вам витоптать, витоптать?

- А ми коні випустим, випустим.

- А ми коні злапаєм, злапаєм.

- А чим же вам лапати, лапати?

- Ой шовковим неводом, неводом.

- А ми коні викупим, викупим.

- А за що вам викуплять, викуплять?

- А ми дамо сто срібних, сто срібних.

- Не візьмемо й тисячі, тисячі.

- А ми дамо дівчину, дівчину.

- А дівчину возьмемо, возьмемо.

Ведуча (Задорожня Д). Левова частка у весняному циклі належить хліборобській тематиці. Календарно-обрядові сценки практично відтворюють усі характерні для весняних робіт форми діяльності. Візьмімо для прикладу хоровод «Горошок».

Менші дівчата й хлопці, взявшись за руки, ходять повільно колом, притупуючи та приспівуючи:

 — Посіяв я горошок на зеленій нивці, Коваленко М.

Купив же я черевички своїй чорнобривці; Сікорський І.

Ще й горошок не зійшов, тільки лободочки, Соценко М.

Витоптала ж черевички — тільки зап'яточки. Мединський Д.

— Ой, дівчино, чия ти? Чи вийдеш ти гуляти? Гоцак Д.

— Не питайся, чия я, коли вийдеш, вийду й я. Піньонжик Т.

Коли ходиш, то ходи, коли любиш, то люби, Баденко Д.

Не зводь мене із ума, коли думки нема. Боровинська В.

Старша дівчина (Мотрич О.). Заспіваймо і собі веснянку – «Мак».

Одна з юнок, котра стояла в центрі кола, кожну приспівку відтворювала пластичними рухами.

При долині мак, при широкій мак,

Коренастий, головастий.

Молодії хлопці, не ходіте на вулицю,

Станьте ви у ряд, як в долині мак!

При долині мак, розцвітає мак,

При долині мак, поспіває мак,

При долині мак, молотила мак,

При долині мак, продавала мак,

При долині мак, упилась за мак.

 АБО Ж:

Край долини мак,

Край великий мак,

Ой мак чистий, головастий,

Молодії ви, дівиці,

Станьте в ряд,

Тут буде лад.

Ведуча. Надходив кінець свят. Хлопці заздалегідь готували опудало — з торішнього куля плели ляльку, яка символізувала «зиму». Її прив'язували до високої жердини. Коли ж дівчата, зодягнувшись у святковий одяг, виходили на леваду і розпочинали хоровод, юнаки тим часом урочисто несли «зиму» з піснями й розголосистими вигуками.

Започатковувався хоровод відомою «Подоляночкою». Взявшись за руки, старші дівчата утворювали величезне коло, а молодші — трохи вужче. В центрі кола мала стояти найвродливіша дівчинка в національному одязі. Обидва кола, йдучи протилежно одне одному, заспівували розлогу мелодію, а «весняночка» рухами імітувала її текстовий зміст:

Козленко Д., Ткаченко В., Мотрич О., Слив’янчук К., Костельнюк І., Боровинська В., Баденко Д., Піньонжик Т.

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька,

Тут вона стояла,

До землі припала,

Личко не вмивала,

Бо води не мала.

Ой встань, устань, подоляночко,

Обмий личко, як ту скляночку,

Возьмися в боки за свої скоки,

Підскоч до краю, бери дівча скраю.

Завершальним акордом був так званий кривий танець. Четверо дівчат, ставши або присівши на певній відстані одна від одної, утворювали чотирикутник. Натомість інші, взявшись з руки, водили навколо них зигзагоподібний (а звідси й назва — кривий) хоровод з різноманітними сценічними рухами, приспівуючи:

Ой кривого танця

Та не вивести кінця.

Треба та його виводити,

Кінець йому та находити.

А як його вести?

Як віночок плести?

Ісплела віночок

На шовковий шнурочок.

                  

Коли б я була знала,

Начетверо перервала б.

Начетверо перервала б

Та й під ноги потоптала б

Чорними чобіточками,

Золотими підківочками.

А хто буде в кривім танці,

То пожене свині вранці.

 Насамкінець цього дійства хлопці, осібно зібравшись неподалік хороводу, підпалювали зиму-опудало, супроводжуючи дію жартівливими словесними діалогами.

Дитина. Гори, зимо!

Дитина. Прийди, весно!

Коли ж вогнище згасало, кожен з учасників мав узяти порційку попелу й однести до річки, щоб швидка течія змила останні сліди зими.

Дитина. Понесемо попіл до річки, щоб змити останні сліди зими…

Усі уходять.

Довженко Олександр

Зачарована Десна

Дійові особи:

Сашко: Алєксандров Артем.

Мати: Піньонжик Тетяна.

Батько: Коваленко Максим.

Виходить Сашко. На задньому плані віз.

Сашко. Збирались ми на косовицю завжди довго. Вже було сонце зайде, а ми ще збираємось. Що клопоту, а лайки, мати лає когось, потім, побачивши мене, як заголосить.

Мати. Уже на возі, ой!.. (До чоловіка) Малого хоч би не брали! Комарі з’їдять!

Батько. (Сердиться) Не з’їдять, цілий буде.

Мати. Так утопиться в Десні, от щоб я пропала, втопиться!

Сашко. Не втоплюся, мамо!

Мати. Невіглас! Упадеш там із кручі в прірву, ой лихо мені!

Сашко. Ну, мамо, чого б я падав з кручі… (майже плаче) годі…

Мати. Так косою заріжешся. Кажи, будеш плигати поміж косами?

Сашко. Не буду! Їй-Богу – не буду!

Мати. Брешеш! (Благає) Сашечко, останься дома. Там так страшно в кущах.

Сашко. Не страшно, мамо.

Мати. Там же ями в озерах!

Сашко. Я не полізу в яму.

Мати. Та гадюки там у лісі, ой!

Сашко. Ну, мамо, годі… ат!

Мати. Не їдь-бо, синочку. (До косарів) Не пускайте його!..

Батько. (Батько востаннє оглядає воза). Чи все взяли, що треба?

Голос за кулісами. Все взяли: картоплю, цибулю, огірки, хліб, казан, велику дерев’яну миску, волок, рядно, косарський прилад, граблі – все вже на возі.

Сашко. І ось відчиняються ворота, мати хреститься і щось приказує, коні рушають – ми  їдемо.

Усі виходять.

Сашко вертається.

Сашко. (Замріяно, тихо). Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом за нами, і я непомітно лину в сон, щасливий.