Довженко Олександр

Зачарована Десна

Дійові особи:

Сашко: Алєксандров Артем.

Мати: Піньонжик Тетяна.

Батько: Коваленко Максим.

Виходить Сашко. На задньому плані віз.

Сашко. Збирались ми на косовицю завжди довго. Вже було сонце зайде, а ми ще збираємось. Що клопоту, а лайки, мати лає когось, потім, побачивши мене, як заголосить.

Мати. Уже на возі, ой!.. (До чоловіка) Малого хоч би не брали! Комарі з’їдять!

Батько. (Сердиться) Не з’їдять, цілий буде.

Мати. Так утопиться в Десні, от щоб я пропала, втопиться!

Сашко. Не втоплюся, мамо!

Мати. Невіглас! Упадеш там із кручі в прірву, ой лихо мені!

Сашко. Ну, мамо, чого б я падав з кручі… (майже плаче) годі…

Мати. Так косою заріжешся. Кажи, будеш плигати поміж косами?

Сашко. Не буду! Їй-Богу – не буду!

Мати. Брешеш! (Благає) Сашечко, останься дома. Там так страшно в кущах.

Сашко. Не страшно, мамо.

Мати. Там же ями в озерах!

Сашко. Я не полізу в яму.

Мати. Та гадюки там у лісі, ой!

Сашко. Ну, мамо, годі… ат!

Мати. Не їдь-бо, синочку. (До косарів) Не пускайте його!..

Батько. (Батько востаннє оглядає воза). Чи все взяли, що треба?

Голос за кулісами. Все взяли: картоплю, цибулю, огірки, хліб, казан, велику дерев’яну миску, волок, рядно, косарський прилад, граблі – все вже на возі.

Сашко. І ось відчиняються ворота, мати хреститься і щось приказує, коні рушають – ми  їдемо.

Усі виходять.

Сашко вертається.

Сашко. (Замріяно, тихо). Чумацький віз тихо рипить піді мною, а в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу. Дивлюсь я на моє небо і повертаю з возом і косарями праворуч і ліворуч, і зоряний всесвіт повертає разом за нами, і я непомітно лину в сон, щасливий.