11-12 заняття

Медіаосвітній компонент: проаналізувати художній фільм «Григорій Сковорода», реж. І.Кавалерідзе, 1959 р., за таким планом:

1. Що саме Вам найбільше сподобалось у цьому фільмі? Чому?

2. Про що фільм? Які проблеми він порушує?

3. Яка, на Ваш погляд, основна думка цього фільму? Чи Ви з нею згодні?

4. Чи пропонує цей фільм якусь «мораль»?Чи він повчає? Якщо так – чому саме?

5. Які засоби (драматичні, візуальні) використані у фільмі для донесення до глядача цієї «моралі»?

6. Якою мірою ця «мораль» відповідає Вашому досвіду?

7. Які Ваші уявлення змінилися в результаті перегляду фільму?

Медіаосвітній компонент: проаналізувати художній фільм «Григорій Сковорода», реж. І.Кавалерідзе, 1959 р., з точки зору відображення в ньому системи цінностей та уявлень, притаманних сучасному суспільству, за таким планом:

1. Які ціннісні орієнтири (систему цінностей) пропонує цей фільм?

2. Які життєві пріоритети він пропагує? До чого цей фільм спонукає прагнути?

3. Які життєві цілі пропонує цей фільм?

4. Які ідеали визначені в цьому фільмі?

5. Які Ваші уявлення, цінності цей фільм зміцнює?

6. Якою мірою цінності (уявлення), представлені в цьому фільмі, поширені в українському суспільстві?

Заняття № 11. Діалог культур у творчій спадщині  Г. Сковороди і сучасність.

Г. Сковорода – феномен української, слов’янської  та світової культури: філософської, етичної, естетичної, художньо-поетичної, релігійної, педагогічної, просвітницької, музичної, пісенної.

Як і геніальний Сократ, український любомудр  мав дар діалогічності у творчості, створив шедеври в стилі «бесіди», «розмови», «суперечки», «діалогу», а також діалогову епістолярну  спадщину до багатьох  сучасників і М. Ковалинського.

(Твори «Бесіда, названа Двоє, про те, що легко бути блаженним», «Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті (товариська розмова про душевний мир)»).

Г. Сковорода вів майстерний внутрішній діалог із Богом, з природою, з сучасниками, майбутніми поколіннями, навчаючи мистецтву жити щасливою людиною.

Його діалоги мають проповідницько-пастирське спрямування. Соціотип Г.Сковороди – мудрого миротворця, старця-любомудра, який жив для Бога і народу, вивищуючи його дух, віру, мораль, слово. Псевдокультурі  він протиставив вищу культуру серця, духу, думки, слова, вчинків. У діалозі з Вічністю ми пізнаємо себе у полікультурному просторі, де відбувається соціокультурна ідентифікація особистості, засвоєння християнських цінностей.

«Розмова п’яти подорожніх про справжнє щастя в житті»

Наше щастя живе у внутрішнім спокою серця нашого, а спокій у згоді з Богом.

//Пізнай в собі людину (1955).

«Бесіда, названа Двоє, про те, що легко бути блаженним»

Твір висвітлює теорію про двоїсту природу речей: зовнішню (матеріальну) та внутрішню (духовну).

У центрі уваги автора – думка про людину, її щастя. Освятити, значить заснувати та утвердити. Святе значить непорушне та непохитне. Виходячи з цього, Господь є Святий, тому що може заснувати щастя – храмину. Від Святого Бога нас відвертають солодкоголосі сирени. Сирени – це любомудри і все тілесне. Ми можемо послідувати за їх солодким співом і загинути.

Бог духовного світу – голубка.

Сирени – орел.

«Чи легко бути блаженним?»: важко бути злим; зло є непотрібне. Немає нічого непотрібнішого Царства Божого, повітря, Бога.

Заняття №12. Великі ідеї Г. Сковороди в контексті філософії «сродної праці» – вибору професії, як запоруки виконання земної місії.

Діалог Г.Сковороди «Разговор, называемый алфавит, или букварь мира».

Аналізуємо твори Г.Сковороди на основі концепту «сродної праці», образу фонтану із різноманітними трубками,  як ідею «нерівної рівності» на відміну від помилкової «рівної рівності».

Ідеали досконалого світоустрою пов’язуються з ідеалами громадського самовизначення  людини в єдності любові до Бога, до ближнього, життя в суспільстві любові – як  кільце вічності.

Колективна дискусія на тему: «Суспільство  споживання з критерієм вигідності чи гармонійне суспільство творчо реалізованих  особистостей: який твій вибір і чому?» або «Ким  чи яким ти мрієш бути у майбутньому?», «Хто така істинна  людина за Г.Сковородою?», «Чи правда, що сродна професія – це майже половина щастя людини?».

З діалогу «Алфавіт, або буквар світу». (Алфавіт – світ, як розгорнута книжка).

Щасливий той, хто живе по волі благого Духа.

Пагубні речі:

1.     Братися за те, що тобі не підходить;

2.     Нести обов’язок, противний твоїй природі;

3.     Обучатися, до чого не родився;

4.     Дружити, з ким не рождений дружити.

Природний труд є солодкий труждающемуся.

Основа нашого щасливого буття на землі – здорова душа, бо з хворої душі виникають тілесні хвороби.

«Сродна праця» – трудитися слід для того, щоб забезпечити свої духовні і тілесні потреби й приносити користь суспільству.

«Жизнь и дело есть одно и тоже», – твердив Сковорода.