6 заняття

Сковорода Г. – християнський поет, велет слова-логоса одухотвореного, животворящого, націленого у вічність. Екологія Духу і Слова сучасного духовного простору – епохи психоінформаційного протистояння.

Картина С. Васильківського «Народ слухає пісні Сковороди».

Афоризм (гр. aphoridze – визначення) – короткий влучний вислів, узагальнена думка, виражена в короткій формі.

Афоризми Григорія Сковороди

•    Без бажання все важке, навіть найлегше.

•    Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.

•    Всіх подарунків дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.

•    Все минає, любов же ніколи, все тебе облишить, крім любові, в тобі сущого.

•    Довго сам учись, коли хочеш навчити інших.

•    Душа вражена яким-небудь пороком, не може бути веселою.

•    Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.

•    Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.

•    Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.

•    Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні.

•    Насіння лихих справ – лихі думки.

•    Не розум від книг, а книги від розуму сворилися.

•    Не тіло, а душа є людиною.

•    Не той дурний, хто не знає… але той, зто знати не хоче.

•    Не шукай щастя за морем.

•    Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися.

•    Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.

•    Світ ловив мене, та не спіймав.

•    Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.

•    Уникай товариства поганих людей!

•    Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.

•    Чи не дивина, що одину багатстві бідний, а інший у бідності багатий.

•    Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватисяя ним.

•    Що вподобав, на те й перетворився.

•    Що швидко запалюється, те раптово гасне.

•    Я належу до тих, хто вважає друзів … найліпшою прикрасою життя.

•    Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.

•    Як хто посіє в юності, так пожне в старості.

Збірка «Сад божествених пісень» (1785)

Вірш «De libertate» («Свободі») /переклад Гната Хоткевича/

Що то за свобода? Яке в ній добро?

Дехто каже, наче й воно золоте.

Ах, не золото. Коли порівняти золото із свободою,

То воно буде гряззю.

О, коли б же мені не пошитися у дурні

Та не втратити своєї свободи!

Будь славен вовік, о муже ізбранний,

Свободи отче, герою Богдане!