понеділок, 12 жовтня 2015 р.

6 заняття

Сковорода Г. – християнський поет, велет слова-логоса одухотвореного, животворящого, націленого у вічність. Екологія Духу і Слова сучасного духовного простору – епохи психоінформаційного протистояння.
Картина С. Васильківського «Народ слухає пісні Сковороди».
Афоризм (гр. aphoridze – визначення) – короткий влучний вислів, узагальнена думка, виражена в короткій формі.
Афоризми Григорія Сковороди
    Без бажання все важке, навіть найлегше.
    Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
    Всіх подарунків дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
    Все минає, любов же ніколи, все тебе облишить, крім любові, в тобі сущого.
    Довго сам учись, коли хочеш навчити інших.
    Душа вражена яким-небудь пороком, не може бути веселою.
    Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує мандрівникові дорогу.
    Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
    Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.
    Найкраща помилка та, якої допускаються у навчанні.
    Насіння лихих справ – лихі думки.
    Не розум від книг, а книги від розуму сворилися.
    Не тіло, а душа є людиною.
    Не той дурний, хто не знає… але той, зто знати не хоче.
    Не шукай щастя за морем.
    Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати і чого домагатися.
    Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і досить із тебе.
    Світ ловив мене, та не спіймав.
    Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
    Уникай товариства поганих людей!
    Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину завершити.
    Чи не дивина, що одину багатстві бідний, а інший у бідності багатий.
    Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто вміє користуватисяя ним.
    Що вподобав, на те й перетворився.
    Що швидко запалюється, те раптово гасне.
    Я належу до тих, хто вважає друзів … найліпшою прикрасою життя.
    Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.
    Як хто посіє в юності, так пожне в старості.

Збірка «Сад божествених пісень» (1785)

Вірш «De libertate» Свободі») /переклад Гната Хоткевича/
Що то за свобода? Яке в ній добро?
Дехто каже, наче й воно золоте.
Ах, не золото. Коли порівняти золото із свободою,
То воно буде гряззю.
О, коли б же мені не пошитися у дурні
Та не втратити своєї свободи!
Будь славен вовік, о муже ізбранний,
Свободи отче, герою Богдане!


Немає коментарів:

Дописати коментар