Сковорода
Г. – християнський поет, велет слова-логоса одухотвореного, животворящого,
націленого у вічність. Екологія Духу і Слова сучасного духовного простору –
епохи психоінформаційного протистояння.
Картина
С. Васильківського «Народ слухає пісні Сковороди».
Афоризм (гр. aphoridze – визначення) – короткий
влучний вислів, узагальнена думка, виражена в короткій формі.
Афоризми Григорія Сковороди
•
Без
бажання все важке, навіть найлегше.
•
Без ядра горіх ніщо, так само як і людина без серця.
•
Всіх подарунків дружніх миліше сам друг тому, хто взаємно є друг.
•
Все минає, любов же ніколи, все тебе облишить, крім любові, в тобі сущого.
•
Довго сам учись, коли хочеш
навчити інших.
•
Душа вражена яким-небудь пороком, не може бути веселою.
•
Життя наше – це подорож, а дружня бесіда – це візок, що полегшує
мандрівникові дорогу.
•
Коли зерно добре, добрими насолоджуєшся плодами.
•
Ні про що не турбуватися, ні за що не переживати – значить не жити, а бути
мертвим, адже турбота – рух душі, а життя – це рух.
•
Найкраща помилка та, якої
допускаються у навчанні.
•
Насіння лихих справ – лихі думки.
•
Не розум від книг, а книги від розуму сворилися.
•
Не тіло, а душа є людиною.
•
Не той дурний, хто не знає… але той, зто знати не хоче.
•
Не шукай щастя за морем.
•
Правильно використав час той, хто пізнав, чого треба уникати і чого
домагатися.
•
Роби те, до чого народжений, будь справедливий і миролюбний громадянин, і
досить із тебе.
•
Світ ловив мене, та не спіймав.
•
Тоді лише пізнається цінність часу, коли він утрачений.
•
Уникай товариства поганих людей!
•
Хто добре запалився, той добре почав, а добре почати – це наполовину
завершити.
•
Чи не дивина, що одину багатстві бідний, а інший у бідності багатий.
•
Щасливий той, хто мав змогу знайти щасливе життя. Але щасливіший той, хто
вміє користуватисяя ним.
•
Що вподобав, на те й перетворився.
•
Що швидко запалюється, те раптово гасне.
•
Я належу до тих, хто вважає друзів … найліпшою прикрасою життя.
•
Як нерозумно випрохувати те, чого можеш сам досягти.
•
Як хто посіє в юності, так пожне в старості.
Збірка «Сад божествених пісень» (1785)
Вірш «De libertate» («Свободі») /переклад Гната Хоткевича/
Що то за свобода? Яке в ній
добро?
Дехто каже, наче й воно
золоте.
Ах, не золото. Коли порівняти
золото із свободою,
То воно буде гряззю.
О, коли б же мені не пошитися
у дурні
Та не втратити своєї свободи!
Будь славен вовік, о муже
ізбранний,
Свободи отче, герою Богдане!
Немає коментарів:
Дописати коментар