Опис педагогічного досвіду (табл.)

ОПИС ПЕДАГОГІЧНОГО ДОСВІДУ

з розв’язання педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник

Той, хто не любить країну,

нічого любити не може.

Дж. Байрон

Українському народу не потрібно співчуття –

потрібні патріоти. Потрібен ти!

Іван Олійник

Тема досвіду	Виховання громадянина-патріота України.
Автор	Я, Федоров Сергій Іванович, працюю у Гаврилівській школі з 2009 року. Шість років підставляю плече своїм вихованцям. Нині веду шестикласників до вершини знань і намагаюся адаптувати їх до такого непростого світу. А щоб усе у нас вийшло, то звертаюся до традицій, надбань нашого народу. Із цього виникла тема, над якою працюю як класний керівник – «Виховання громадянина-патріота України». Моє педагогічне кредо: «Не вчи дерево рости, а створи умови для його росту». Наша держава і її народ переживає непростий час. А як про нього напишуть історики – залежить від нас, бо ми виховуємо націю, Людину, яка і творить історію. Сьогодні як ніколи на вустах звучить проблема національно-патріотичного виховання. Що ж для мене є поняття «патріотизм»? Насамперед – це, образно кажучи, сплав почуття й думки, осягнення святині – Батьківщини – не тільки розумом, а й передусім серцем; патріотизм починається з любові до людини; патріотизм починається з колиски (Василь Сухомлинський). Бути патріотом означає любити материнську мову, свій дім, батьків, всіх людей, природу рідного краю, звичаї; шанувати традиції народу, людську працю.
Сфера застосування	Процес соціального становлення особистості молодшого підлітка.
Актуальність	Ідеалом виховання виступає різнобічно та гармонійно розвинений національно свідомий, високоосвічений, життєво компетентний громадянин, здатний до саморозвитку та самовдосконалення. Критеріями патріотизму є любов, вірність і служіння Батьківщині, турбота про забезпечення цілісності і суверенітету України, піклування про її постійний розвиток на шляху демократичного національного відродження, сприяння гармонізації державних, суспільних та особистісних інтересів у повсякденному житті. У випадку загрози національній безпеці патріотизм виявляється у готовності служити Україні, встати на її захист, у визнанні пріоритету суспільних і державних інтересів над особистісними. Таке розуміння є основним для усвідомлення сутності цього феномену в умовах розбудови нашої держави. Серед виховних напрямків найбільш актуальним виступає національно-патріотичне виховання. Воно відповідає нинішнім вимогам і викликам сучасності. Саме таке виховання закладає підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь. Тому приділяю багато уваги національній самосвідомості учнів, згуртованості колективу за допомогою колективних справ, участі у заходах, зорієнтованих на патріотичне виховання, відродження культури, традицій народу, збереження мови.
Наукові концепції та теорії	Концепція національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. Концепція громадянської освіти й виховання дітей та учнівської молоді. Бути патріотом – означає мати духовне піднесення, усвідомлення того, що Батьківщина є безумовною цінністю, яка дійсно й об’єктивно їй притаманна, приєднатися до неї розумом і почуттями. Патріотизм є творчим актом духовного самовизначення особистості. Це свідома громадянська позиція. Особлива спрямованість самореалізації і соціальної поведінки громадянина.
Основна ідея	В основу системи національно-патріотичного виховання покладено ідею розвитку української державності як консолідуючий чинник розвитку суспільства й нації в цілому. Форми й методи виховання базуються на українських народних традиціях, кращих надбаннях національної та світової педагогіки і психології. Кожного учня я повинен знати. Для цього проводжу різні анети, тестування. Таким чином виникає психолого-педагогічне діагностування (Додаток 1). Виховання молодої людини – патріота України, готового самовіддано розбудовувати її як суверенну, демократичну, правову і соціальну державу, виявляти національну гідність, знати і цивілізовано відстоювати свої громадянські права та виконувати обов'язки, сприяти громадянському миру і злагоді в суспільстві, бути конкурентоспроможним, успішно самореалізуватися в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал, носій української національної культури. Передача молодому поколінню соціального досвіду, багатства духовної культури народу, його національної ментальності, своєрідності світогляду і на цій основі формування особистісних рис громадянина України: національної свідомості, розвинутої духовності, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фізичної, екологічної культури, розвиток індивідуальних здібностей, таланту.
Технологія реалізації ідеї	Проектні, ігрові, тренінгові, групова проблемна система, технологія співробітництва, технологія соціалізації дитини, персоніфіковане (індивідуальне) виховання, технологія саморозвитку особистості.
Форми, методи, прийоми, засоби	ü Форми управління та самоуправління шкільним життям (збори, лінійки, акції, години класних керівників, стінна преса тощо); ü пізнавальні форми (екскурсії, походи, фестивалі, усні журнали, інформації, газети, тематичні вечори, ток-шоу,); ü розважальні форми (ранки, свята, ігри, конкурси). Методи: мозковий штурм, відкрита трибуна, круглий стіл, робота у групах, рольові ігри, бесіди, лекції, усні журнали. На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей: ü поважає національні символи (Герб, Прапор, Гімн України); ü бере участь у громадсько-політичному житті країни, області,  району і села; ü поважає права людини; ü толерантно ставиться до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей; ü рівність усіх перед законом; ü готовий захищати суверенітет і територіальну цілісність України. Відтак, враховуючи всі обставини, виникає гостра потреба у розробленні концепції, яка б визначала нову стратегію цілеспрямованого й ефективного процесу виховання суб’єкта громадянського суспільства, громадянина-патріота України. То вчені хай над цим думають, а я працюю з дітьми серцем. У чому полягає моя методологічна позиція класного керівника? Головне – забезпечення розвитку особистості кожної дитини, її творчого потенціалу. Відносини з дітьми будую на принципах співробітництва, співтворчості і пам’ятаю, що вчитель може допомогти дітям розвивати почуття прекрасного, пробудити творчі сили. Починаючи працювати з колективом, я поставив перед собою такі виховні цілі: ü забезпечити умови для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних і власних інтересів; ü формувати національну свідомість та людську гідність, любов до рідної землі, родини, свого народу, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати; ü виховувати правову культуру – повагу до Конституції, законодавства України, державної символіки, знання та дотримання законів; ü забезпечувати духовну єдність поколінь, виховувати повагу до батьків, старших за віком, культури та історії рідного народу; ü формувати мовну культуру, оволодіння українською мовою і її вживання; ü утверджувати принципи загальнолюдської моралі – правди, справедливості, милосердя, патріотизму, доброти та інших чеснот. Із першого дня знайомства з батьками налагодив із ними тісний контакт. Поряд із традиційними формами роботи використовую інноваційні колективні й індивідуальні форми співпраці: батьківські збори з учнями, класні прес-конференції, дискусії, круглі столи, батьківські тренінги, батьківські майстер-класи. Залучаю батьків до проведення виховних годин, екскурсійних подорожей, загальношкільних заходів та конкурсів.
Результат застосування	«Козацьке братство» сприяє та забезпечує: •  згуртованість учнів (за принципом козацького побратимства існує рівність у відносинах); •  активність (активно включаються у життєдіяльність школи, села); •  виховання самостійності та відповідальності, формування вмінь та навичок організації своєї роботи, свят, побуту, діють органи самоврядування; •  усвідомлення себе і свого коріння через дослідження традицій, історії рідного краю; •  виховання естетичних смаків та етичних норм (культура, спілкування, поезія, спів, поведінка, постава). Робота класного керівника є дуже важливою, тому відповідально виконую свої обов’язки (організаторські, аналітико-узагальнювальні, координаційно-інформаційні, психогігієнічні, стимулювально-гальмівні), докладаю всіх зусиль, щоб виховання підлітків відбувалось в атмосфері добра і творчості, взаємодопомоги і взаємоповаги, доброзичливості та толерантності за участю батьків і вчителів. У своїй діяльності використовую різноманітні сучасні виховні технології – головне, щоб вони давали бажаний результат. Серед них: -   ігрові; -   проектні; -   професійні (театральні, музейні); -   технології колективної творчої справи; -   клубні технології; -   тренінгові; -   групова проблемна робота. Моя виховна робота тісно пов’язана з навчальною діяльністю як філолога. Вихованці активно беруть участь у загальношкільних заходах із національно-патріотичного виховання: •  традиційний щорічний шкільний ярмарок (до свята Покрови, до Дня Святого Миколая); •  день українського козацтва; •  дитяча військово-патріотична гра «Джура»; •  вшанування ветеранів другої світової війни; •  вшанування воїнів, які брали участь у воєнних діях на територіях інших держав; •  вшанування воїнів АТО; •  вшанування жертв голодоморів та політичних репресій (виховний захід «Діти голодомору»); •  день Соборності України; •  день Гідності; •  тиждень права; •  волонтерська діяльність; •  уроки патріотизму; •  відвідування театрів, музеїв; •  проведення Шевченківських днів; •  екскурсії; •  спортивно-туристичні заходи та змагання; •  учні школи та воїни-афганці; •  волонтерська допомога бійцям АТО (благодійні ярмарки, виготовлення оберегів, малюнків, листівок); •  вибори Президента школи. У гуртковій роботі систематично проводимо обрядові дійства (ходимо колядувати, звісно, хто запрошує і чекає, «Стрітення», «На Благовіщення»,  «Обжинки», «Вечорниці», «День Святого Миколая», «Козацькому роду нема переводу», «Веселий ярмарок», «Ой, на Купала»), різноманітні конкурси національно-патріотичного змісту, уроки-екскурсії («Домашні обереги та символи»), виховні заходи («Усе моє – все зветься… Україна!», «Діти голодомору»), родинні свята, зустрічі з воїнами різних поколінь. Займаємося волонтерською роботою. Зі своїм класом працюю над колективним проектом «Я – громадянин і патріот». Подорожую з учнями рідним краєм, захоплюємося його красою.
Критерії ефективності	У класі діє програма «Джерела рідного краю», яка утворює основні напрями роботи: джерело духовного світу (повага до старших, внутрішнього «Я»), джерело пам’яті народної (вшанування історії, проведення уроків пам’яті, мужності, зустрічі з воїнами-афганцями, бійцями АТО, записування спогадів дітей війни), джерело струн душі народної (відродження традицій українського народу), джерело доброти і милосердя (допомога людям поважного віку, дітям війни), джерело загартовування (фізичний розвиток особистості, пропаганда здорового способу життя), джерело зеленого світу (бережливе ставлення до навколишнього середовища, акція «Чисте довкілля»). Така система виховання включає обов’язкове оволодіння дітьми Кодексом людського буття українського козацтва, виховання потреби безумовного виконання їх у житті, що забезпечить формування та виховання того духовного стану молоді – молодих громадян Ук­раїни, козаків, який у народі зберігся як розуміння ко­зацького духу, того особливого соціального стану ук­раїнського козака в суспільстві, що слугував духовною опорою народу й українській державі упродовж віків.
Наукові джерела	Література з питань педагогіки та психології виховного процесу, періодичні видання «Позакласний час», «Класному керівнику усе для роботи», методичні рекомендації, розроблені науковцями і методистами Херсонської академії неперервної освіти, Інтернет-ресурси.
Висновки	Процес відродження України потребує усвідомлення кожним громадянином своєї відповідальності перед суспільством, народом, нацією. Із патріотизмом поєднується етнічна самосвідомість громадянина, яка ґрунтується на його етнічній ідентифікації, що формується на основі надбань матеріальної та духовної культури народу, віри. Тому у виховній діяльності використовую правила козацького побратимства, рівності у відносинах, щоб підтримувати у дітей сформовані загальнолюдські якості. Виховання національної самосвідомості сприяє збагаченню духовного світогляду школярів, формує усвідомлення особистістю себе як часточки українського народу з власною національною гідністю. Крім того у нашого народу завжди було правило формувати в молоді героїчні якості кодексу лицарської звитяги. Він вимагав від кожного юнака чи юнки розвитку в собі високого рівня моралі, духовності, стійкості і незламної волі, сили духу. У наш час виховання справжнього патріота набуває особливо важливого значення, адже ми формуємо гідне майбутнє нашого народу.