Опис виховної системи класу (табл.)

Опис виховної системи 6 класу

(класний керівник – Федоров Сергій Іванович)

«Ми навчаємося не для школи, а для життя»

Сенека Молодший   

Назва виховної системи «Я – громадянин і патріот України»
Компоненти структури
орієнтаційно-цільовий компонент (стратегічна ціль) (державна стратегія виховної політики, генеральна мета виховання;  етапи становлення та розвитку виховної системи; конкретизація цілей виховання відповідно до етапів виховання, місце і роль учнівського колективу у виховному просторі освітнього закладу)	Педагогічна та психологічна наука у наш час вивчають насамперед процес виховання дітей і молоді. Зумовлено це тим об’єктивним фактом, що людина з усіма її духовними та фізичними якостями формується в основному в періоди дитинства, підліткового періоду та юності. На цих вікових ступенях розвиток особистості відбувається найбільш інтенсивно та характеризується багатьма специфічними рисами, обумовленими віком дітей і підлітків, особливостями їх фізичної організації, великою пластичністю їх нервової системи та якісною своєрідністю протікання в них психічних процесів. Роки дитинства, підліткового періоду, на мою думку, вирішальні у становленні та розвитку особистості, бо саме в ці роки визначаються найголовніші риси і властивості людини: її розумові та фізичні сили, основи її світогляду, переконань, моральних почуттів, особливості характеру, спрямованість потреб, інтересів, нахилів тощо. Намагаюся у свої роботі привити любов до рідного краю, щоб не забували історію та традиції народу. Так виникла проблема, над якою працюю як класний керівник: «Виховання громадянина-патріота України». Стратегічною метою виховання є: -  формування в учнів потреби та уміння жити в громадянському суспільстві; -  формування готовності розвивати демократичне суспільство в Україні; -  виховання громадянського обов'язку перед країною, суспільством; -  виховання любові до рідного краю, свого народу, держави; -  формування національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань; -  виховання шанобливого ставлення до національних святинь, української мови, історії та культури всіх корінних народів і національних меншин, що проживають в Україні. Етапи становлення виховної системи. Умовно можна виокремити чотири етапи розвитку виховної системи. Перший етап розвитку виховної системи - етап становлення. Саме на цьому етапі визначаю сукупність рис і властивостей особистості, які слід сформувати у вихованця. Коли йдеться про виховання учнівського колективу, то мають на увазі формування такого колективу, який би відповідав еталону, виробленому на основі мети виховання, поставленої суспільством перед школою. Проводжу з дітьми тестові опитування, анкетування, бесіди, створюємо учнівське самоврядування. Активно співпрацюю з батьками, вивчаю умови проживання дитини. Другий етап пов'язаний із відпрацюванням змісту діяльності та структури системи. На цьому етапі остаточно затверджуються системоутворююча діяльність, окреслюються пріоритетні напрями функціонування системи. Діяльність ускладнюється, встановлюються зв'язки між різними її видами. Цей етап характеризується бурхливим розвитком загальношкільного колективу, розвитком міжвікового спілкування. Виникають тимчасові колективи, різновікові об'єднання. Так виникають мікрогрупи хлопців, дівчат або дітей за спільними інтересами або за місцем проживання. На третьому етапі виховна система остаточно оформляється: кожен компонент займає своє місце, системні зв'язки міцніють. Посилюються інтеграційні процеси, вони проникають у навчально-пізнавальну діяльність учнів; відбувається інтеграція навчальної та виховної діяльності. Четвертий етап – оновлення та вдосконалення системи: ускладнюються цілі, більш різноманітним стає зміст, більш тонкими - відносини, більш розгалуженими – зв'язки і, звичайно ж, більш складними стають організаційні, управлінські процеси. Цей етап проходитиму зі старшокласниками. Ціль окремого виховного впливу досягається по-різному: на одних вихованців він впливає значно, на інших – ледь помітно. Отже, цілеспрямованість виховання означає обґрунтовану послідовність цілей виховання, постійне корегування виховних дій. У виховному просторі Гаврилівської загальноосвітньої школи 6 клас посідає вагоме місце, адже ці діти активні учасники акцій милосердя, акцій за чисте довкілля, є юними волонтерами. Саме класоводи ставлять шестикласників у приклад для наслідування.  Мета визначає характер не лише окремих виховних впливів, а й усього процесу виховання.
гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент (досягнення стратегічних цілей у вихованні через конкретизацію завдань у контексті  педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник)	Мета є визначальною характеристикою виховної системи. Саме ціль і засоби її досягнення відрізняють одні системи від інших: системи, спрямовані на задоволення потреб дитини, її прагнень, бажань, інтересів через педагогічні системи В.О.Сухомлинського та А.С.Макаренка до систем, що реалізують ідеї громадянського суспільства та забезпечують розвиток державності. Мета визначає загальну цілеспрямованість виховання. Проте у практичній виховний роботі я окреслюю конкретні цілі та завдання, обираючи відповідний зміст і способи виховної діяльності; причому реальні результати виховання визначаються у відповідності до них. Сучасному національно-патріотичному вихованню властива випереджувальна роль у соціальному становленню особистості. Тому цей напрям сприяє відродженню національної культури, припинення соціальної деградації, стимулом пробудження таких моральних якостей як совість, людяність, почуття власної гідності; засобом самоорганізації, особистісної відповідальності; гарантом громадянського миру і злагоди в суспільстві. Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до свого народу, Батьківщини, держави, нації. Ставлячи перед собою та учнівським колективом завдання, я націлюю учнів на дотримання критеріїв і цілей національно-патріотичного спрямування. Виховна робота у нашому класі цікава та різноманітна, поєднує в собі традиційні форми роботи класного керівника (години спілкування, класні збори, свята, операції, виставки-конкурси, виставки творчих робіт, відверті розмови, інтелектуальні ігри, турніри) та нетрадиційні (тренінги, проекти «Мандруємо нашою Батьківщиною», «Скарби мого народу – скарби моєї душі», фестивалі, калейдоскопи, анкети думок, колажі, пошукові ігри, акції, художні галереї та ін.), застосування яких вимагає організації міжособистісного інтерактивного спілкування в різних видах соціально значущої діяльності: методи педагогічного впливу, методи соціальної взаємодії, методи самоорганізації життєдіяльності школярів. Працюючи над проектом «Я – громадянин і патріот України», прагну реалізувати громадянсько-патріотичне виховання у сучасній школі. Адже це цілеспрямований, морально обумовлений процес підготовки підростаючого покоління до функціонування та взаємодії в умовах демократичного суспільства, участі в управлінні соціально цінними справами, реалізації прав та обов’язків, а також укріплення відповідальності за свій моральний і правовий вибір. Громадянсько-патріотичне виховання сприяє становленню й розвитку особистості, у якої є якості громадянина і патріота своєї держави, що реалізується через такі напрями: правовий, національний, громадянсько-патріотичний.      Правовий напрям «Я – законослухняний громадянин України» націлений сформувати у дітей правову свідомість і громадську відповідальність. Робота з учнями проводитиметься у таких формах: бесіда «Мої права у школі», медіагодина «Закон і право», захист проекту «Державна символіка», виховна година «Волі народної дзвін». Національний напрям «Нема без кореня рослини, а нас, людей, – без Батьківщини» розвиватиме почуття патріотизму, гордості за свою Батьківщину; виховуватиме активних особистостей із притаманною їм громадською совістю, почуттям національної гідності. Реалізовуватиметься цей напрям виховною годиною «Традиції українського народу», бесідою із батьками і дітьми «Що ви знаєте про релігії світу?», годиною спілкування «Традиції виховання в українській родині», інтелектуально-розважальною грою «Лицарі таврійського краю», різдвяними віншуваннями. Громадянсько-патріотичний напрям «Доля моя – в долі України» дасть змогу сформувати в учнів патріотичну свідомість, національну гідність; готовність до виконання громадянського та конституційного обов’язку щодо захисту національних інтересів України. Планую проводити тематичні виховні години до дня визволення України від німецько-фашистських загарбників; записав із Соценком Максимом спогади Реут Н. О. про свого чоловіка-ветерана, Реута О. Є.; діти відвідали шкільні музеї у сусідніх селах – Мирному та Новопавлівці; провів виховну годину «Діти голодомору», тематичні години спілкування «Що таке місцева влада?», «Європа – наш спільний дім», зустріч із воїнами-афганцями «Ти вічний біль, Афганістан»; разом створили проектні роботи «Мандруємо нашою Батьківщиною», «Обрядові пісні мого краю».
організаційно-педагогічний компонент (педагогічні умови ефективності виховного процесу)	Виховна діяльність потребує логічного осмислення відповідних педагогічних умов. З огляду на мету та завдання виховної системи нами визначено такі умови: функціонування учнівського самоврядування, співпраця з батьками, проведення годин спілкування в інтерактивній формі, вплив програми класу «Джерела рідного краю». У класі другий рік діє програма «Джерела рідного краю», яка утворює основні напрями роботи: джерело духовного світу (повага до старших, внутрішнього «Я»), джерело пам’яті народної (вшанування історії, проведення уроків пам’яті, мужності, зустрічі з воїнами-афганцями, учасниками АТО, записування спогадів дітей війни), джерело струн душі народної (відродження традицій українського народу), джерело доброти і милосердя (допомога людям поважного віку, дітям війни), джерело загартовування (фізичний розвиток особистості, пропаганда здорового способу життя), джерело зеленого світу (бережливе ставлення до навколишнього середовища, акція «Чисте довкілля»). Така система виховання включає обов’язкове оволодіння дітьми Кодексом людського буття українського козацтва, виховання потреби безумовного виконання їх у житті, що забезпечить формування та виховання того духовного стану молоді – молодих громадян Ук­раїни, козаків, який у народі зберігся як розуміння ко­зацького духу, того особливого соціального стану ук­раїнського козака в суспільстві, що слугував духовною опорою народу й українській державі упродовж віків.
практично-діяльнісний компонент (стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми – індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності класного керівника)	А. С. Макаренко зазначав, що «…діти – це життя, і життя прекрасне, і ставитися до них треба як до товаришів і громадян, поважати їхнє право на радість і обов’язок відповідальності». Вихователь є творцем дитячих душ. Нікóли не дозволяю собі переходити межу дозволеного. Та й нíколи, бо процес педагогічної творчості постійно підштовхує на пошуки нових методів і форм роботи з учнями. Найефективнішими вважаю: Ø Учнівські проекти як інтерактивна форма, що ефективно сприяє засвоєнню демократичних цінностей, та вчать вихованців визначати проблеми та знаходити шляхи їх вирішення; Ø створення й робота дружніх об’єднань, що працюють у спільному руслі: батьки і діти; Ø скарбничка ідей, банк добрих справ – живильне джерело в становленні особистісної зрілості й життєвої компетенції; Ø тренінги, інформаційні години, інсценізація здоров’язберігаючої  орієнтації; Ø акції милосердя в рамках класного, шкільного, позашкільного простору; Ø усвідомлена участь учнівського самоврядування у вирішенні важливих питань життя класу, школи; Ø години спілкування, тематичні вечори, спільна підготовка та проведення заходів, клуби, зустрічі з людьми різних професій як шлях до утворення міцних зв’язків між дітьми та дорослими і яскравий спосіб самовираження особистості; Ø використання всіх видів творчої діяльності – науко-навчальних, технічних, ігрових, управлінських, мистецьких на тлі простору прояву здібностей стилю спілкування, розвитку ініціативності.
діагностико-результативний компонент (очікувані результати, критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування  системи)	Очікувані результати: виховати патріотів, сформувати національну свідомість на найкращих її моральних якостях, забезпечити духовний розвиток особистості на засадах козацької педагогіки. Критерії: сформованість активної громадянської позиції та соціальної відповідальності. Виховні досягнення: •   почуття любові до свого рідного краю, Бать­ківщини, народу, українських законів, тра­дицій та звичаїв; •   моральних, духовних та історико-культурних цінностей, високої мовної культури; •   шанобливого ставлення до державної симво­ліки; •   правил та норм поведінки, соціально важли­вих для суспільства; •   активної життєвої позиції щодо негативних проявів у соціумі; •   толерантного ставлення до історії та куль­тури інших народностей, які проживають в Україні та інших державах. Як правило планування виховної роботи з національно-патріотичного спрямування створюю у вигляді таблиці. № Захід (тема) Форма проведення Дата 1 «Держава починається з мене» Година спілкування 2 «Не рвіть Україну на частини!» Літературно-музична композиція 3 «Правопорушення та наслідки» Зустріч із працівниками правоохоронних органів 4 «Запрошуємо на гостини!» Родинне свято 5 «Херсонщина – мій рідний дім» Віртуальна екскурсія 6 Благодійна акція-ярмарок «Гаврилівські учні солдатам України» Ярмарок Оскільки у мене зараз новий клас, з яким я працюю другий рік, то тільки формується колектив у новій для них виховній системі. У початкових класах класовод працював над системою всебічно розвиненої особистості. Головне, що я виховую в своїх  учнях – це вміння відрізняти чорне від білого, добро від зла, справжнє людське щастя від безтурботного існування на прикладах історії свого народу. Хочу, щоб вони були добрими, гуманними, милосердними, здоровими духовно і фізично. Здійснити це, вважаю можливим, впливаючи на духовний світ учнів словами і справами, активно співпрацюючи з батьками, встановлюючи контакти з культурними та громадськими організаціями. І саме в цьому я бачу зміст виховної роботи в класі. Адже мої шестикласники усвідомлюють свою приналежність до українського народу, сучасної європейської цивілізації. З 2014 року впроваджую у виховну систему класу українську козацьку педагогіку, адже це частина народної педагогіки українського народу у вершинному прояві, яка формувала в підростаючих поколіннях українців синівську вірність рідній землі, Батьківщині – незалежній Україні. Так організував у класі спілку «Козацьке братство», у якому діти протягом трьох років (5 – 7 класи) будуть джурами, а з 8 класу стануть козаками. Провідна ідея «Козацького братства» – формування національної свідомості та найкращих його моральних якостей, гуманізму, сили волі, сили духу, любові до рідної землі, свого народу, здатного забезпечити поступ нації, розвиток державності, готовності її захистити, спрямування духовного розвитку на засадах козацької педагогіки. Наш девіз такий: «Козацькому роду – нема переводу. Він завжди є вірним своєму народу!». Емблема: козак Мамай. Пароль: «Хай козацька мудрість воскреса щоднини. Ти бережи й учи її, дитино!». Пісня: «Сокóли», виконує Медінський Денис. «Козацьке братство» сприяє та забезпечує згуртованість учнів (за принципом козацького побратимства існує рівність у відносинах); активність (активно включаються у життєдіяльність школи, села); виховання самостійності та відповідальності, формування вмінь та навичок організації своєї роботи, свят, побуту, діють органи самоврядування; усвідомлення себе і свого коріння через дослідження традицій, історії рідного краю, виховання естетичних смаків та етичних норм (культура, спілкування, поезія, спів, поведінка, постава). Завдання спілки «Козацьке брат­ство» в царині військово-патріотичного виховання полягає в наповненні конкретними діями духовного заповіту пращурів наших, героїчних українських козаків, нам, нащадкам: «Сини України, будьте завжди готові до оборони України!». Маю надію, що мої вихованці зуміють прислухатися до цих слів.
Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи (якщо є)