УПЧ. 8 клас

Урок № 98

Тема. УПЧ № 6. Олесь Гончар. «Бригантина».

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю О. Гончара; показати його майстерність у розкритті характерів людей, незвичайності і своєрідності внутрішнього світу дитини; розвивати образне та логічне мислення, вміння висловити свою думку; виховувати любов до всього живого і корисного на землі, доброту, щирість, прагнення бути авторитетом; перевірити вивчене з розділів «Національна драма», «З української прози».

Обладнання: портрет О. Гончара; виставка його творів.

Епіграф:

Бабуся була неписьменною, але без неї, певно, я не став би письменником. В її лагідній, людинолюбній натурі, в її образі ніби втілювалося для мене все краще, що є в нашого народу: працьовитість, чесність, правдивість, безмежна доброта, обдарованість.

О. Гончар
Найбільша перемога - це та, яку здобуваєш на самим собою.
О. Гончар 

Хід уроку

І. З'ясування емоційної готовності до уроку. Мотивація навчальної

діяльності.

1. Технологія «Світлофор».

2. «Незакінчене речення».

— Від уроку я очікую...

II. Повідомлення теми та очікуваних результатів уроку.

1. Слово вчителя.

(Вчитель зачитує епіграф та розповідає про письменника).

— Олесь Терентійович Гончар народився 03.04.1918 р. в слободі Суха Кобеляцького району на Полтавщині. Виховувала його бабуся, оскільки мама померла, а батько одружився вдруге і забрав до себе сестру Олесю. У 1927 році Олександр (так називали його всі) пішов до сільської школи. В голодні тридцяті бабуся його ледве опухлого виходила. В 1933 році 14-літній підліток влаштувався кореспондентом районної газети, яка згодом направила його до харківського технікуму журналістики, а в 1938 році Гончар — вже студент Харківського університету філологічного факультету. Першокурсник пише оповідання «Черешні цвітуть», яке друкують у журналі «Радянська література», а у 1941 році за оповідання «Орля» він отримує свою першу премію.

Олесь Гончар пройшов через усю війну. Демобілізувавшись, поновився на четвертий курс літературного факультету Дніпропетровського університету. У 1946 році журнал «Вітчизна» надрукував першу книгу майбутнього роману Прапороносці» — «Альпи».

У 1959—1971 pp. керував Спілкою письменників України. За роман «Людина і зброя» в 1960-му році був нагороджений Державною премією імені Т. Шевченка.

Відомий роман «Собор», що розпочав свою Голгофу ще у 1968 p., був заборонений, але завідуюча однієї із книгарень за позичені гроші викупила всі примірники твору, що надійшов в її магазин, і з великим ризиком розповсюджувала книгу серед справжніх патріотів.

Після «Собору» ще були «Циклон» (1970), «Бригантина»(1973), «Берег любові» (1976) та ін.

Коли в жовтні 1991 р українське студентство голодувало під Верховною Радою, в числі голодуючих була онука Гончара — Леся. Останні роки життя Олесь Гончар прожив у незалежній Україні. Помер 14.07.1995 р. Ховав його весь Київ і вся Україна.

2. Робота над змістом повісті «Бригантина».

— З ким зв'язані всі події повісті «Бригантина»? (З Порфиром Кульбакою.)

— Якого віку головний герой? (13 років.)

— Яке ім'я його матері і ким вона працює? (Знатна гектарниця Оксана працює на науково-дослідницькій станції у придніпровському селі Комишанці, плекає виноград на голих пісках.)

— Яка проблема виникла в Оксани? (Не може справитись із сином. Все ускладнюється ще й тим, що у Порфира немає батька — він «напівсирота».)

— Що примушує матір віддати свого сина в режимну школу для юних правопорушників? (Непослух, бродяжництво, хронічна недисциплінованість.)

Прийом "Склади пазли" (кожному учневі було завдання опрацювати розділи повісті)

І
ІІ
ІІІ
ІV
V
VI
VII
VIII
IX
X
XI
XII
XIII
XIV
XV
XVI
XVII
XVIII
XIX
XX
XXI
XXII
XXIII
XXIV
XXV
XXVI
XXVII
XXVIII
XXIX
XXX

3. Характеристика образу головного героя — Порфира Кульбаки.

— Назвіть антонімічні пари рис характеру Кульбаки, доберіть цитати із тексту.

(Доброта — жорстокість;

чесність — здатність до обдурювання;

відвертість — потаємність;

любов — ненависть).

— Які риси характеру визначають духовну суть Порфира?

(Справедливість, дружба, сміливість, волелюбність.)

— Зачитайте цитату, яка доводить віру Марисі Павлівни у сьогоднішнього Кульбаку.

(«Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах».)

— Чи вірять і педагоги, і комишанці, й автор, що з комишанського зайдиголови вийде справжня людина? (Так. Кожен вірить, що морально здорове начало візьме гору.)

— Чим найбільше дорожив Порфир Кульбака ще до прибуття в школу? (Волею. «Надміру загострений інстинкт свободи». Слухався діда, у честь якого і назвали хлопчика.)

— Як розумів Порфир свободу? («Гуляй — скільки хочеш, іди — куди заманеться...»; «усе належить тобі»; «існує для тебе, ти тут повновладний господар».)

— Чого не розумів Кульбака? (Істинна свобода — усвідомлена необхідність мислення і творення, духовна розкутість, висока людська гідність.)

— Яка причина штовхнула Порфира на правопорушення? (Відсутність батька, який би був для нього авторитетом у всьому.)

— Через що хлопчик залишився поза увагою матері?

(Надмірна жалісливість, росте без батька, велика завантаженість на плантаціях, — обмаль часу для виховання, брак вміння зрозуміти сипа, перейнятися його інтересами і почуттями.)

4. Робота в групах.

Учні об'єднуються в групи та утримують завдання: виписати цитати:

а) які висвітлюють проблему браконьєрства (І група);

б) які розкривають методи виховання у спецшколі (II група);

в) які розкривають образ Тритузного як «запеклого краєзнавця» (III група).

5. Звіти представників груп.

III. Закріплення вивченого.

1.«Зайве слово».

Праця

Дід

Дядько Іван

Оксана

Ганна Остапівна

Валерій Іванович

Марися Павлівна

Борис Савович

Порфир Кульбака

Берестецький

2. Заключне слово вчителя.

— На багатьох сторінках повісті О. Гончара праця постає перед нами як могутній засіб виховання, духовного збагачення людини. І чи не найбільшою помилкою Оксани було те, що вона не привчила з ранніх літ Порфира до роботи, виконання домашніх обов'язків, до того трудового ритму, який є одним з найважливіших факторів, що формують характер сільського підлітка. Через працю героя найповніше розкриваються риси його характеру. Праця є водночас і головним критерієм при оцінці духовності того чи іншого персонажа, його внутрішньої гармонійності.

На основі повісті 1979 рокузнято фільм "Смужка нескошених диких квітів".

IV. Підбиття підсумків.

VI. Домашнє завдання.

Дайте відповідь на питання: «Що штовхає підлітків на правопорушення?» Свої міркування запишіть у зошити. Опрацювати біографію Б. Харчука. Читати оповідання «Діана».

ДОДАТОК

СЮЖЕТ, ніби план

І	Ще одне дитя розшаленілого світу. Порфир Кульбака. На лимані воля! Галáсвіта. Знайомство з учителями-вихователями: Валерій Іванович – директор; Ганна Остапівна Дудченко – завуч; Марися Павлівна Ковальська; Борис Савович. Вбитий радгоспний лелека. Школа режимна. Людиною, розумієш?
ІІ	Комишанка. Мати Оксана. Прибігла мати, розмова. Слухався дідуся, доки живий був.
ІІІ	Режим напівсвободи. Плем’я маленьких стрижених людей. З душової через кватирку хотів випурхнути на волю. Начальник служби режиму – Тритузний Антон Герасимович (щіточка вусів). Розмова в карцері. Лелеки, жайворонята, бджоли мертві. За що я тут? Який на мені злочин? І коли ви мене випустите звідси? Згадка про дідуся-фронтовика з однією легенею в грудях. «Якийсь недовірок велосипед украв...» (Порфир вернув). «Ей ти, Оксанич!..», «Горе ти моє! Тиран мій вічний!». Сеньйор Помідор, бійка. Сто разів тікатиму, а втечу!
ІV	У штрафній. Дядько Іван.
V	Урок Марисі Павлівни. Глобус. Додому із зав’язаними очима втраплю. Цуценя скавчить. На уроці в Ганни Остапівни. «Мені тринадцятий минало...». трудолюбство, чесність, старанність.
VI	На перерву. Цілюсь в ліве око. Виколюй! Пожартував я. на волю, хоч умри! Лагідність і підступність. Коли хлопці сплять.
VII	Комісія. Марися Павлівна заступилася за Порфира.
VIII	В учительській. Артур Пилипович Берестецький («навчитель красних мистецтв»). -     У малому тілі – великий дух (про Марисю). -     Перекуєм ... мечі на орала (Борис Савович). -     Хватка завтрашнього злочинця! (Тритузний) Прізвиська вчителів: Саламур – Тритузний, Будда – Ганна Остапівна, Боцман – Борис Савович, Марися, Кручена, Відзігорна – Марися Павлівна.
IX	Навесні. Неконтактність. Ревнощі (це такий звір, що до старості людині пощади не дасть) «пані директорóвої» Зінаїди Петрівни. Про директора.
X	Жилка трудова.  Все прийметься. Аби тільки з любов’ю. Евакуатор – ловить утікачів. Заповіді вихованця: не вмієш – навчать, не хочеш – примусять; слухайся вихователів; будь правдивим і чесним; розпочату справу доводь до кінця; не журись! Вікно. Вгледів очерет!..
XI	В «ногомийку». Жаргонізми: урок – ходіння по муках; школяр на екзамені – живий труп!; двійка – звичайна історія; новий вихованець – підкидьок; вартовий – непроханий гість; п’ятірка – невловимий Ян, фата моргана. Бумеранг: добро і зло. Ліг Порфир спати.
XII	Утік. В автобусику вихователі. Щоб бар’єр квітковий навколо школи. Тритузний обурений.
XIII	Хлопець вдома. Їж, синку, молодесенький господар. Хто мій тато?
XIV	Природа. Право-воля. Дико, тихо, безлюдно серед кучугур.
XV	«Українські Каракуми». Шукають гектарницю Оксану. На судні вгледіли Порфира. Лóви. Перед ясні очі Марисі Павлівни: «Пустіть його». «Без ваших жалощів обійдусь!..» «Людохвати!» – мати. Знову у школі. Мак? Воронець цвіте...
XVI	Розмова віч-на-віч із директором. Вмієм цінувати, лише коли втрачаємо. Свобода. Карцер? Йди на те місце, звідки втік.
XVII	Гена Буткевич. Відвага мед п’є. Решітки на вікнах тепер.
XVIII	У майстернях. Літо. Ящики для черешень. Пальці пооббиваєш. Директор і батько Гени, архітектор. Зневажив хлопець батька при всіх: не вийшов.
XIX	Буткевич-старший плаче. Його сповідь директорові. Міряти людину маємо не по її падіннях, а по її висотах. Марися Павлівна тримала за руку Гену. Спрагло припав щокою до батькової руки.  Згодом у батька розірвалося серце.
XX	Навперегінки ... в мішку. Порфир виграв в Антона Герасимовича. Тритузний з осколками в ногах. Дощ.
XXI	Гена лежав із температурою. Провідує Порфир. Ненавиджу браконьєрів.
XXII	Місце для літнього табору. Ніякої загорожі. Ромашковий бордюр, смужка нескошених диких квітів: межа сумління. Табір «Бригантина». Керівник Марися Павлівна. Її уявлення. Про неї, любительку лижного спорту, гімнастку. Коханий Костя Степашко. Соловей в урочищі.
XXIII	Про Ганну Остапівну. Праця, правда, любов – три чесноти. У кіно з Костею. Бійка з ножем (Порфир і Бугор). Їдь. Я залишаюся.
XXIV	На черешнях. Новий доглядач «алігатор». Фальш-підстава. Бугор: роби що хоч, тільки не попадайся!..
XXV	Мати Оксана про сина. Механік Юхим Обертас вдівець, Оксану сватають.
XXVI	Оксана розмовляє з Саламуром (Тритузним). Праця – найкращий лікар, мудрість людини – в парці. Чомусь погане до дитини саме липне, а добре так важко доводиться прищеплювати. Людині мало качиного щастя (наїстися). Юність – найкраща кращі. Втеча! Групова!
XXVII	Усі повернулися, окрім трьох: Порфир, Гена, Бугор. Почалися жнива! Ночами степ не спить. Зупинка серед степу. Квітник. Бійка. Хоч роси не напивсь, так землі наїжся! Бугор уїхав.
XXVIII	Дядько Іван. Браконьєри. У порту. Господар планети – людина.
XXIX	Табір «Бригантина», табір праці та відпочинку. Жити неробою – то ж найбільша ганьба!  Ганна Остапівна на прополці з вихованцями. Вийшли Кульбака і Гена. Інопланетники? Юна своя спокута.
XXX	Кавуни на баржу, 300 тонн. Бригантина його уяви. Звідки?