Тема. Пісні літературного походження. «Ще не вмерла України» П. Чубинського, М. Вербицького ‒ національний гімн нашої держави.

Українська література

6 клас

Тема. Пісні літературного походження. «Ще не вмерла України» П. Чубинського,  М. Вербицького ‒ національний гімн нашої держави.

Мета: ознайомити учнів із особливостями пісень літературного походження, їх авторами; проаналізувати пісню-гімн, звернувши увагу на історію створення цього твору та його художніми особливостями, його призначення; ознайомити учнів із життям та творчістю авторів гімну;

розвивати вміння та навички виразно і вдумливо читати пісню, шанобливого виконання гімну, визначати й коментувати його провідні мотиви та образи;

плекати почуття патріотизму, віру в щасливе майбутнє рідного народу, виховувати любов і пошану до національних символів.

Тип уроку: урок-дослідження; урок вивчення нового матеріалу.

Методи, прийоми і форми роботи: роз­повідь учителя, повідомлення учнів, бесіда за запитан­нями, виразне читання й аналіз тексту, прослухову­вання аудіозаписів, розв'язання проблемних запитань, творчі роботи.

Теорія літератури: пісня-гімн.

Обладнання: записи гімну «Ще не вмерла України ні слава, ні воля» в різних музичних ре­дакціях, портрети П. Чубинського та М. Вербицького, видання їхніх творів і досліджень про них,запис гімну Херсонщини, плакати з національною символікою, дидактичний матеріал (тести),ноутбук.

Міжпредметні зв'язки: історія України, му­зичне мистецтво.

Епіграфи:                                                                          Своїм походженням і суттю своєю пісня

є мистецтвом загальнонародним;

незалежно від того, авторська чи анонімна,

вона орієнтована на масове сприйняття і засвоєння.

І. Франко

Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнім: «Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

І. Франко, «Великі роковини»

План уроку

              I.     Організаційний момент.

           II.     Мотиваційний етап.

        III.     Повідомлення теми, мети уроку.

Оголошення епіграфів уроку.

       IV.     Актуалізація опорних знань.

          V.     Опрацювання навчального матеріалу.  

1. Евристична бесіда.

2. Самостійна робота за підручником.

3. Виразне читання Гімну, прослуховування аудіозапису.

4. Порівняльна робота.

5. Дослідницько-пошукова робота.

6. Робота з текстом.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

VІІ. Підбиття підсумків уроку, узагальнення й систематизація вивченого матеріалу.

VІІІ. Виставлення й мотивація оцінок за роботу на уроці.

ІХ. Домашнє завдання та коментар до щодо його виконання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Мотиваційний етап.

Прослуховування аудіозапису пісні-гімні Херсонщини.

ІІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

? Оголошення епіграфів уроку.                                 Своїм походженням і суттю своєю пісня

є мистецтвом загальнонародним;

незалежно від того, авторська чи анонімна,

вона орієнтована на масове сприйняття і засвоєння.

І. Франко

Довго нас недоля жерла,

Досі нас наруга жре,

Та ми крикнім: «Ще не вмерла,

Ще не вмерла і не вмре!»

І. Франко, «Великі роковини»

ІV.  Актуалізація опорних знань.

Учитель. Опрацьовуючи пісні літературного по­ходження на попередньому уроці, ми відзначали їхню різножанровість: ліричні пісні й романси, пісні історич­ної та соціально-побутової тематики... Серед них було згадано й жанр гімнів ‒ урочистих пісень, які прославля­ють когось або щось. Пригадайте, на минулому уроці ми вивчали пісню О. Кониського "Боже великий, єди­ний", а на сьогоднішньому уроці ми розглянемо текст пісні ‒ національного гімну. Ці твори  посідають особливо значуще місце в бутті нашого народу, бо "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" та "Боже великий, єди­ний" з часу свого постання супроводили наш народ в усіх випробуваннях, які випадали на його долю: з ними підіймалися до бою, сиділи по в'язницях, ішли на заслання, складали присягу на вірність Вітчизні. Тож небезпідставно загарбники так люто ненавиділи ці по­лум'яні пісні й навіть воювали проти них, забороняли, принижували, за саме тільки виконання їх нещадно ка­рали. Бо в цих урочистих, величних, піднесених творах утілилося найзаповітніше для української національної душі. Бо ритм цих пісень ‒ це ритм сердець усіх ук­раїнців, а світ їхніх образів і символів ‒ світ наших душ. Бо ці непотьмарні шедеври української пісенності ‒ мо­гутнє джерело, з якого надихалося й наповнювалося життєдайним світлом і чистотою кожне нове покоління. Вони ‒ наша історія, водночас ‒ наша майбутність.

Що ж дало цим пісням таку потужну силу? Що примушує наші серця частіше битися, коли вони луна­ють? Яка сила їх зродила й дала нам?

Спробуймо з'ясувати ці питання. Насамперед ви­значимо, що являє собою пісенний жанр гімнів.

V. Опрацювання навчального матеріалу.

1. Евристична бесіда.

Перевірте свій здогад за підручником (с. 31 ‒ 32); запишіть тлумачення цього слова до літературознавчого словничка:

Гімн(від давньогрец. ‒ хвалебна пісня) ‒ урочиста пісня на честь держави, героя, яка вико­нується великими колективами на святах, офіційних прийо­мах, військових парадах тощо.

Ø  Як виконується гімн і чому саме так? (Стоячи, урочисто, під­несено, бо це символ держави)

Ø  Де і коли ви чули виконання національного гімну? (Під час урочистої лінійки, по радіо о 6-й та 12-й годині, на Олімпійських іграх, на змаганнях, зборах та ін.)

Ø  Які ще, крім гімну, є символи держави? (Прапор, герб).

Учень. Літературною основою гімну є звичайно вірш, сповнений символікою і високим публіцистичним пафосом. Розра­хований на масове сприйняття та виконання, гімн відзначається широкою урочистою мелодією розміреного (час­тіше маршового) характеру. Поняття гімн змінювалось історично. У Стародавній Греції гімнами називали культові пісні на честь богів та героїв. За середньовіччя були поширені духовні гімни. У часи визвольних змагань гімни виконують роль бойових, закличних пісень. Гімни бувають державні, революційні, військові, релігійні, на честь видатних подій, визначних особистостей тощо. Ви­конують їх переважно під час святкових урочистостей, на державних прийомах, військових нарадах, спортивних змаганнях.

2. Самостійна робота за підручником (с. 31).

Історія створення Гімну України

Державним гімном України є пісня на слова Павла Чубинського «Ще не вмерла  України...», написана 1862 р. на мотив визвольного гімну «Сербія свободна». Тоді Україна ще не мала своєї державності. Павло Чубинський (1839 ‒ 1884) ‒ відомий на той час фольклорист, етнограф, поет. Був членом київської організації «Стара громада», куди входила національно свідома патріотична інтеліген­ція. На її зібранні вперше і прозвучала ця пісня. 1918 р. вона вико­нувалася вже як державний гімн Української Народної Республіки, що проіснувала тоді недовго. Карпатська Україна, як самостійна держава, також 1939 р. визнала її своїм гімном. За радянських часів пісня «Ще не вмерла України...» була забороненою. Однак українці її пам'ятали і часто виконували таємно, з великою надією на відро­дження самостійності своєї держави. І такий час настав. Україна стала незалежною державою і знову за свій національний гімн взяла пісню на слова П. Чубинського. Тепер вона звучить на мелодію ком­позитора з Галичини Михайла Вербицького. Первісний текст пісні перероблювався автором кілька разів, тому сучасний варіант відріз­няється від нього.

Учитель показує ХРОНОЛОГІЮ створення гімну (презентація).

Життєвий і творчий шлях П. Чубинського

Матеріал для вчителя

ПАВЛО ПЛАТОНОВИЧ ЧУБИНСЬКИЙ

(27. 01. 1839 ‒ 29. 01. 1884)

Народився П. П. Чубинський на хуторі (тепер с. Нова Олександрівка) біля м. Борисполя на Київщині у дворянській родині. Чубинські були освічені люди. Крім того, що давали освіту своїм дітям, вони вчили се­лянських дітей, які жили на цих хуторах. Діти ходили до Чубинських, де вчилися грамоті. Сім'я була добра і чуйна. Коли хтось із дітей хворів вони обігрівали його, поїли чаєм із трав. Плату за навчання брали неве­лику, заздалегідь домовившись із батьками. Після навчання в київській гімназії закінчив юридичний факультет Петербурзького університету. Навчаючись в університеті, хлопець з головою поринув у петербурзь­ке життя, присвятивши себе Відродженню культури рідного народу. Під впливом поезії Т. Шевченка почав писати вірші, друкуватися в журналі «Основа». Видав збірку «Сопілка» (1871).

Павло всерйоз зацікавився життям українського народу, його звичая­ми, побутом. Під час літніх канікул він їздив по Україні, збирав фоль­клор. Узимку на Різдвяні свята (1860 ‒ 1861) до Павла приїжджав Мико­ла Лисенко. Він записував пісні від селян на зимовому ярмарку, а також від самого Павла.

Молодий юрист переймався проблемами школи, поширенням освіти серед простого народу. Павлу Чубинському разом із товаришами вдалося зібрати чималі кошти (тридцять чотири карбованці сріблом) на відкрит­тя школи в Борисполі, однак дозволу такого вони не одержали, незва­жаючи на те, що знайшли священика і двох дівчат, які погодилися без­коштовно викладати в ній.

П. Чубинський був двічі вигнаний царським урядом із рідної землі. Перше заслання відбував в Архангельську, а причиною було звинувачен­ня Павла Платоновича у підбурюванні селян проти поміщиків. Маючи невгамовну вдачу і допитливий розум, за час заслання молодий юрист об'їздив усю Північ, виконав велику народознавчу роботу. А вдома, зняв­ши чиновницький мундир, співав українські пісні, тужив за Батьківщи­ною. Розрадою і опорою в ці тяжкі часи була сестра Настя, яка приїхала сюди, щоб підтримати брата.

Після повернення письменника з Півночі Географічне товариство доручило Павлові Платоновичу експедицію в Південно-західний край імперії для проведення етнографічно-статистичних досліджень. Ця екс­педиція принесла вченому невмирущу славу, як її результат з'явилися в семи томах «Праці статистично-етнографічної експедиції в Західноруський край». Це було глобальне дослідження традицій, вірувань об­рядів народу Правобережної України. Павло Чубинський записав близь­ко чотирьохсот обрядових пісень, родини, хрестини і похорони; більш як у двадцяти місцях описав весілля.

Ось що писав про автора «Праць» його сучасник, учений О. М. Пипін: «За складом розуму, за вдачею, за прийомами досліджень Чубинський був незвичайний етнограф-збирач, своєрідний... Це була людина різ­нобічно обдарована, але разом із тим він мав розум практичний, який швидко засвоював навколишній побут..., він умів влучно спостерегти народний звичай, схоплюючи його суттєві риси, вислухати і записати пісню й казку, одночасно зібрати й статистичні дані...»

Є ще і така цікава деталь. Виявляється, що робота над створенням «Словаря української мови» за редакцією Бориса Грінченка була поча­та ще в сімдесяті роки XIX століття. Літератори, філологи, етнографи збирались у когось на квартирі в Києві, виписували на картки слова, розміщували їх в алфавітному порядку, систематизували, спереча­лися... Зберігся навіть жартівливий вірш, складений, мабуть, Старицьким: «Направляв сеї дебати і був зборів головою старий Чуб товстопузатий, вже покритий сивиною...» А старому Чубові в той час не було ще і сорока.

Вдруге висилають П. Чубинського з України у Петербург після го­резвісного Емського указу (1876), який був спрямований на придушен­ня української культури. Це заслання стало для Павла Платоновича справжньою драмою. Лишалися великі борги, які тепер неможливо було сплатити. Дружину Катерину Іванівну з трьома дітьми довелось відпра­вити у Бориспіль до батька. Рушилися життєві плани. Фактично друге заслання зовсім знищило відомого вченого.

Напівпаралізований, тяжко хворий Павло Чубинський повернувся на Батьківщину. Хвороба остаточно прикувала його до ліжка. Помер, не доживши одного дня до свого сорокап'ятиліття у рідному хуторі по­близу Борисполя, де вже за часів незалежної України йому встановле­но пам'ятник.

Як поет П. Чубинський посів скромне місце в історії української літератури. До єдиної прижиттєвої збірки автора «Сопілки» увійшло шістнадцять оригінальних поезій в народнопісенному дусі і перек­лади.

Учнівське повідомлення. Михайло Вербицький народився 1815 р. на Лемківщині. Музичну осві­ту здобув у школі півчих у Перемишлі та у Львівській духовній семінарії. Після цього був регентом церковних хорів у цих двох містах, учителював, керував сільським хором. Він є автором низки широковідомих хорових творів, як-от: "Заповіт" на слова Т. Шевченка, "Поклін" на слова Ю. Федьковича, "Жовнір" на слова І. Гушалевича. Використовуючи народні мелодії, писав також інструментальну музику (полонези, вальси, симфонії-увертюри). Напевне, за життя М. Вербицький і не здога­дувався, якою популярною стане написана ним мелодія до твору П. Чубинського.

Уперше пісня з музичним супроводом прозвучала в селі Млини під Перемишлем, де довго жив і працю­вав автор її музики, де помер і похований. Цікаво, що первісну редакцію композитор написав для солоспіву в супроводі гітари, а вже згодом розробив її для хору. Дотепер у Львівській національній науковій бібліо­теці ім. В. Стефаника зберігається рукопис із текстом і музикою, написаний рукою М. Вербицького.

У 20-х pp. минулого століття на могилі композито­ра й диригента встановлено пам'ятник, який у своїй верхній частині нагадував два нерозквітлі бутони, що символізувало нереалізованість його таланту. Під прізвищем і роками життя пізніше вибито короткий, але промовистий напис: "Автору гімну України".

3.       Виразне читання Гімну, прослуховування аудіозапису.

4.       Порівняльна робота.

Учні порівнюють тексти «Ще не вмерла України...» П. Чубин­ського та Гімну України.

5.       Дослідницько-пошукова робота.

Здійснюється в групах.

1-ша група досліджує тему, мотиви твору, його зміст.

2-га група аналізує художні особливості твору.

3-тя група порівнює відповідність слів і мелодії.

Орієнтовні відповіді

1-ша група. Тема твору ‒  історична доля України, якій доводи­лося відстоювати свою державу в постійній жорстокій боротьбі з во­рогами. У пісні висловлюється сподівання на те, що коли всі дружно стануть на оборону своєї країни, то перемога можлива.

Треба також згадати про волелюбні традиції запорожців, нащад­ками яких ми є.

2-га група. Заклик до єднання, до боротьби з ворогами, надія на краще майбутнє передаються у пісні за допомогою численних метафор: усміхнеться доля, Чорне море ще всміхнеться, Дніпро зрадіє, доленька доспіє, душу й тіло ми положим.

Повтори звертання «браття-українці», «браття» підкреслю­ють те, що громадяни України для досягнення успіху мають об'єднатися, як одна родина. Для українців характерними рисами є доброта, лагідність, поетичність, тому в пісні навіть слово з нега­тивним відтінком «вороги» вжите в зменшувально-ласкавій фор­мі — «воріженьки». У такій самій формі вживаються й слова «до­ленька», «сторонці». Дуже влучним є порівняння «згинуть... як роса на сонці», тобто швидко й безслідно, воно виражає упевненість автора в тому, що всяке лихо минає, проходить.

Епітети рідний (край), козацького (роду) підкреслюють патріо­тичне звучання пісні-гімну.

3-тя група. Мелодія гімну урочиста, піднесена, ритмічна, що цілком відповідає словам, змістові, ідеї твору. Завдяки цьому пісня П. Чубинського та М. Вербицького й стала національним гімном, шанується всіма українцями.

Учитель. Кожен народ шанобливо ставиться до своїх державних символів. Коли звучить гімн, узвичає­но вставати, - це підкреслює поважність, урочистість виконання найголовнішої пісні. І представники інших країн підводяться разом з корінними жителями, вияв­ляючи цим свою повагу до господарів, їхніх цінностей і святинь. Віднедавна в Україні під час виконання дер­жавного гімну поширився звичай класти руку на серце. Як ви думаєте, що символізує цей звичай?

Які почуття викликає в людини мелодія священної пісні її рідного народу? Звернімося до твору Уласа Самчука "Волинь", у якому є сцена виконання гімну "Ще не вмерла..." під час проведення Шевченківських урочистостей (один з учнів зачитує уривок).

З середини натовпу вириваються слова гімну, всі підхо­плюють, зупиняються, і звуки пісні народу стихійно залива­ють залу. Всі стоять, співають. Щоки червоні. Горючі очі. Вираз натхненний. Співають старі, малі. Співають навіть ті, які недавно глумилися з мови, прагнень свого власного на­роду, бо ж як не співати? Сила відродження страшна, не­ухильна. Нема їй спротиву, і нема їй кайдан.

•     Яке почуття об'єднує людей під час виконання гімну "Ще не вмерла..."?

•     За допомогою яких образів і художніх засобів змальо­вує це автор?

•     Чому загальний настрій у цій ситуації саме такий?

•     Чому гімн згуртовує людей ‒ різних віком, статтю, буттєвими принципами, соціальним статусом? Чому він ро­бить їх єдиною нездоланною силою? Чому, як пише автор, "нема їй кайдан"?

6. Робота з текстом.

Здійснюється в ігровій формі: Марійка Допитлива просить швидко

~   назвати усі географічні назви, які є в гімні;

~   знайти строфу, де є три метафори підряд;

~    визначити, в якому часі переважно стоять дієслова й чому саме в такому;

~    зачитати рядки, які натякають на славне минуле нашої бать­ківщини;

~   назвати автора слів та композитора Гімну України.

VІ. Закріплення вивченого матеріалу.

 Розв'язування тестових завдань

1.    Україна не вмерла, тому і живими є:

а) надія і любов; б) слава і воля; в) радість і щастя.

2.    Кого у творі названо браттями? а) Українців;   б) усіх слов'ян;   в) росіян.

3.    Художній засіб фрази «усміхнеться воля» називається:

а) епітетом; б) метафорою; в) алегорією.

4.    «Згинуть наші вороженьки, як ...»:

а) згорять сірники; б) роса на сонці; в) сніг у сонячну погоду.

5.   Яка річка згадується у пісні-гімні? а) Каяла; б) Ока; в) Дон.

6.    За що необхідно боротися народу?  а) За власне майно; б) волю; в) радість.

7.    Яке море ще може «всміхнутися» борцям за Україну? а) Азовське; б) Біле; в) Чорне.

8.    Що віддадуть оборонці рідної землі за свою свободу?

а) Здоров'я і гроші; б) душу і тіло; в) розум і мудрість.

9. Слова гімну покладені на музику: а) М. Лисенком; б) О. Білашем; в) М. Вербицьким.

10.      Пісні літературного походження, крім усного переймання, поширю­ються через рукописні збірники, що дійшли до нас: 

а) з XVIII; б) XVII; в) XX ст.

11. Текст національного гімну нашої держави, за основу якого взято вірш П. Чубинського «Ще не вмерла Україна», був затверджений Верхо­вною Радою України:

а) 2000 p.; б) 2001 p.; в) 2003р.

12.Гімн ‒ з грецької мови означає:

а) «найголовніший твір»; б) «урочиста пісня»; в) «пафосна церемонія».

Примітка. За кожну правильну відповідь встановлюється 1 бал.

VІІ.  Підбиття підсумків уроку, узагальнення й систематизація вивченого матеріалу.

Пісні літературного походження ‒ це так звані фольклоризовані твори, тобто ті, які настільки близькі за світоглядними позиціями і за поетикою до народної творчості, що пережили не одне «поко­ління на всіх просторах України і навіть поза її межами. Так сталося із славнозвісною піснею С. Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну», з глибоко ліричною піснею Л. Глібова «Стоїть гора високая». Чимало пісень на тексти Т. Шевченка, І. Франка, драматургів М. Старицького, М. Кропивницького стали народними піснями. Майже всі піс­ні з п'єси І. Котляревського «Наталка Полтавка» співають в народі, і далеко не всі знають, хто їхній автор. А й справді, хто? Хіба назва­ні і неназвані поети не перебували під впливом традиційної народ­ної пісенності, коли компонували свої твори? Іноді не можна навіть з упевненістю відділити «фольклоризовані пісні» від власне фоль­клорних. Адже балада «Ой не ходи, Грицю» відома всім як народна пісня, вона звучить і в одноіменній драмі М. Старицького, але зна­ходиться все більше підтверджень того, що авторкою балади була Марія Чурай.

Тематичний спектр та емоційна тональність пісень літературного походження дуже широкі, але більшість з них тяжіє до романсової лі­рики. Ця риса характерна і для частини творів, укладених як відоми­ми, так і мало знаними авторами, що переважно воювали у загонах сі­чових стрільців. Лейтмотивом такої пісенності є мобілізуючі маршові заклики до боротьби й звитяг, уславлення героїзму борців, туга за рід­ним краєм.

Авторськими за походженням були й патріотичні пісні, яким суди­лося піднестися до загальнонародних духовних надбань, набути зна­чення гімнів.

VІІІ. Виставлення й мотивація оцінок за роботу на уроці.

ІХ. Домашнє завдання та коментар до щодо його виконання.

Вивчити напам'ять текст гімну пісні; підготувати розповідь про улюблені пісні літературного походження.

ДОДАТОК 1

З когорти національних світочів

Вікторина, присвячена життю і творчості Павла Чубинського

1.         Де    народився майбутній учений і громадський діяч? (На хуторі Мала Олександрівка на Бориспільщині)

2. Де П.Чубинський здобував середню освіту? (Спочат­ку в Переяславському повітовому училищі, потім ‒ у Київській чоловічій гімназії № 2)

3. Ким за освітою був П. Чубинський? (Правником; він пройшов курс юридичних наук у Санкт-Петербурзькому університеті.)

4.      Який науковий ступінь мав учений? (Кандидат юри­дичних наук.)

5.      Як називалась організація, до якої належав П. Чу­бинський, перебуваючи в Києві? ("Громада")

6.      Про кого з великих українців так писав П. Чубинсь­кий: "Ще одна втрата у слов'янському світі, ще одна могила на слов'янському кладовищі. Згаснув поет, померла людина, в якої не було «зерна неправди за собою»"? (Про Т. Шевченка; це слова з невиголошеного прощального слова над домови­ною поета)

7.          Де    відбував заслання П. Чубинський? (В Архан­гельській губернії на півночі Росії.)

8.      У скількох томах вийшли "Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західноруський край", що їх упорядку­вав учений? (У семи томах, дев'яти книгах)

9.      Репертуар якого українського кобзаря записував П. Чубинський? (Остапа Вересая)

10. Хто автори першої української опери "Різдвяна ніч", постановкою якої керував П.Чубинський? (Музика М. Ли­сенка, лібрето М. Старицького за мотивами твору М. Гоголя.)

11. Як називалася збірка поетичних творів П.Чубинського, що побачила світ 1871 pоку? ("Сопілка")

12. Під яким псевдонімом вийшла друком збірка поезій П. Чубинського? (Павлусь.)

13. Яку наукову інституцію в Україні було засновано ста­раннями П.Чубинського? (Південно-західний відділ Російсь­кого географічного товариства.)

14. Яку відзнаку одержав учений від Міжнародного етно­графічного конгресу в Парижі 1875 p.? (Золоту медаль)

15.            Який твір Дж. Г. Байрона переклав П. Чубинський? («Прощання Чайльд Гарольда»)

16. Скільки фольклорно-етнографічних експедицій Укра­їною здійснив П. Чубинський? (Три: 1869р. (двічі), 1870р.)

17. Скільки українських народних пісень записав учений під час етнографічних експедицій? (Близько чотирьох тисяч)

18. У якій драмі М. Старицького біографічний матеріал П. Чубинського використано для створення образу головного персонажа Павла Чубаня? ("Не судилося")

19. Де помер і похований видатний учений і громадський діяч? (У містечку Бориспіль Київської області)

20. Кого ще з визначних українців, окрім П. Чубинського, проводжали в останню путь у церкві Різдва Христового на Подолі в Києві? (Тараса Шевченка.)

ДОДАТОК 2

Державний славень наш

Вікторина, присвячена історії створення

гімну «Ще не вмерла України ні слава, ні воля»

1. Хто з українських композиторів писав музику до тек­сту "Ще не вмерла України ні слава, ш воля"? (Михайло Вербицький, Кирило Стеценко, Микола Лисенко, Анатоль Вахнянин, Денис Січинський, Леопольд Ященко, Микола Литвин, Олександр Зюзькін та iн.)

2. Хто є автором музики до твору П. Чубинського, яку за­тверджено як Державний Гімн України? (Михайло Вербицький)

3. Ким за родом своєї діяльності був М. Вербицький? (Деякий час учителював, керував сільським церковним хором, був священиком греко-католицької церкви)

4. Народна пісня якого зі слов'янських етносів надихну­ла П.Чубинського на створення гімну "Ще не вмерла Украї­ни ні слава, ні воля"? (Сербів)

5.       У якому віці П.Чубинський написав свій знаменитий вірш-пісню? (У 23роки)

6. Кому належать слова "Та ще не вмерла Козацька Ма­ти!", які й послужили безпосереднім джерелом для написання твору П.Чубинського? (Гетьманові Богдану Хмельницькому)

7. На якій вулиці в Києві міститься будинок, де було на­писано текст майбутнього державного гімну? (На Великій Васильківській.)

8. Кому сучасники помилково приписували авторство гімну? (Тарасові Шевченку)

9.       Коли вперше було виконано пісню "Ще не вмерла України ні слава, ні воля"? (У вересні 1862р)

11. Коли й де текст поетичного твору П.Чубинського було надруковано вперше? (У грудні 1863р., в галицькому часо­писі "Мета")

12. Коли пісню "Ще не вмерла України ні слава, ні воля" затверджено як Державний Гімн України? (15 січня 1992 р.)

13. Остаточну редакцію державного гімну було затвер­джено 6 березня 2008 р. Які зміни внесено в її текст порівня­но з попереднім варіантом? (Змінено форму відмінка іменни­ка "Україна" в першому рядку: замість "Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля", як було первісно, тепер викопу­ється "Ще не вмерла України ні слава, ні воля")

14. Яка державна інституція затверджувала текст і музи­ку гімну як державного? (Верховна Рада України.)

15. Твір П. Чубинського та М. Вербицького є Державним Гімном України. А який твір уважається духовним гімном українців? («Боже великий, єдиний» (або "Молитва"); музика М. Лисенка, слова О. Кониського)

16. Якою іноземною мовою було зроблено перший пере­клад українського державного гімну "Ще не вмерла України ні слава, ні воля"? (Німецькою. Переклад майже одночасно здійснили українець Остап Грицай (Київ, 1918 р.) та німкеня Анна Шарлотта Вуцька (Лейпциг, 1919р.))

17. Як із давньогрецької мови перекладається слово гімн? (Похвальна пісня)

18. Доберіть питоме українське слово-синонім до поняття гімн? (Славень)

19. На чию честь складали перші гімни в Стародавній Греції? (На честь богів і героїв.)

20. Нáзви державних гімнів яких інших народів світу ви знаєте?