вівторок, 19 листопада 2013 р.

Тема. Остап Вишня (Павло Губенко). Трагічна творча доля українського гумори­ста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки. «Моя автобіо­графія» – гумористичний життєпис автора.

Українська література
11 клас
Тема. Остап Вишня (Павло Губенко). Трагічна творча доля українського гумори­ста, велика популярність і значення його усмішок у 1920-ті роки.  «Моя автобіо­графія» – гумористичний життєпис автора.
Епіграф уроку:
Я – слуга народний!
І я з того гордий, я з того щасливий!
Остап Вишня.
Мета: ознайомити учнів із життєвою та творчою біографією Остапа Вишні, показати його місце в літературі 1920-х років, традиції та новаторство у творчості; поглибити знання про гумор і сатиру; розвивати навички роботи з додатковими джерелами, вміння виділяти головне, вислов­лювати власну думку з приводу порушених проблем; формувати вміння ставити навчальні завдання, здатність до моделювання, аналізу, застосовувати набуті знання практично; розширювати кругозір, удосконалювати вміння визначати стильові особливості усмішок; ви­ховувати оптимізм, прагнення з гумором сприймати життєві негаразди, пошану до українських діячів культури.
Учні повинні знати: основні події з життя Остапа Вишні; про гумористичну та сатирич­ну традицію української літератури; зміст і стильові особливості твору «Моя автобіо­графія»; що таке усмішка.
Учні повинні вміти: розповідати про Оста­па Вишню і його творчість; аналізувати усмішки, художні засоби в них.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу та розвитку на його основі умінь та навичок.
Форма проведення: урок-проект.
Обладнання і ТЗН: мультимедійний екран, проектор, ноутбук, портрет письменника, ілюстративні матеріали до біографії, тексти твору, фільм «Із Житія Остапа Вишні» (1991), учнівська презентація, шкільна збірка вибраних творів письменника, виставка творів Остапа Вишні, дидактичний матеріал (тести, хронологічний диктант, чайнворд).
Дошка вільна для необхідних дитячих захистів – презентацій допоміжних чи класних завдань.
ТЛ: усмішка.
Хід уроку
  I.   Організаційний момент.
Учитель. Доброго дня, шановні одинадцятикласники, доброго дня присутні колеги, гості. Сьогодні у нас урок не звичайний, а святковий, ще його називаємо відкритим. Отож, щасливої нам дороги.
А щоб урок пройшов вдало, я дарую вам щиру посмішку та позитивний настрій.
ü Вправа «Щира посмішка» (учитель «дарує» щиру посмішку [у вигляді іграшкових м'ячиків] учням, а ті передають своєму однокласникові і так далі).
 II.  Актуалізація опорних знань.
Учитель. Домашнім завданням вам було опрацювати життя і творчість Остапа Вишні, прочитати гумористичне оповідання «Моя автобіографія». Я думаю, що готувались до уроку із задоволенням, тому що читали про людину веселої мудрості, слави України – Остапа Вишню.
Зверніть увагу на портрет. Опишіть.
Девіз його життя: «Треба любити людину більше, ніж самого себе».
III.   Мотивація навчальної діяльності.
Учитель. Сьогодні на уроці ми познайомимося з життям і творчістю письменника-гумориста, із невідомими фактами його життя, з історичною епохою, у якій жив письменник, основними причинами розвитку його таланту, спробуємо зрозуміти неповторність творчої спадщини Остапа Вишні, попрацюємо над автобіографічним оповіданням «Моя автобіографія».
Епіграфом до уроку стануть слова:
Я – слуга народний!
І я з того гордий, я з того щасливий!
Остап Вишня.
Ще письменник зазначав: "Усім своїм єством хотілося бути корисним народові. Не поневірятися, не лакействувать перед народом, а служить йому, народові чудесному, нашому народові, милуватися з нього і радуватися з того, що я маю честь велику, чудесну, незрівнянну і неповторну честь належати до свого народу. Ніколи я не зрадив інтересів свого народу! Ніколи!"
Доречними будуть і слова М. Рильського про Остапа Вишню: "Він світив, як сонце, до нього люди тяглися, як до сонця. Він умів і гриміти, як грім, і того голосу боялися усі плазуни й негідники".
Учениця (Цілинко Н.) читає вірш Максима Рильського.
 По полях ми з Вишнею бродили
Восени, шукаючи зайців,             
І бур'ян пожовклий, посивілий    
Під ногами срібно хрупостів[1].     

Скільки доброти було в обличчі,
Скільки мудрості в очах було,    
Як дивився приятелеві в вічі,       
Любий наш Михайлович Павло!

Ну, а вмів же бути і суворим,
І безжальним бути Вишня міг,
Як назустріч злобним поговорам
Підіймав свій праведний батіг!

Без гучних прожив він декламацій,
А в душі поезія цвіла!
Друг людини, друг природи й праці,
Грізний ворог нечисті і зла.               
 1Хрупостів розм. видавав тріск, хрускіт; хрустів.
IV.   Оголошення теми, мети уроку.
Слово вчителя. Остап Вишня, із життям і творчістю якого ми розпочинаємо знайомство, писав: «Я вважаю за українця не того, хто вміє добре співати "Реве та стогне" та садити гопака, і не того, в кого прізвище на "ко", — а того, «хто бажає добра українському народові, хто сприяє його матеріальному і духовному розвиткові, бо ото і є справжні українці». Як актуально звучать ці слова і в наш час! Письменник обрав своєю зброєю в боротьбі за людину сміх — то дошкульний, то доброзичливий, то гіркий крізь сльози, який завжди супроводжував наш народ у його багатостраждальній історії. На поневолення й зневагу українці часто відповідали в'їдливим висміюванням (згадаймо хоча б знаменитий лист запорожців турецькому султану). Сам Остап Вишня замислювався: «Оце я собі ду­маю: що треба, щоб мати право з людини посміятися, покепкувати?..» І сам відповідав: «Треба — любити людину. Більше ніж самого себе...» Чи відчуємо й ми цю любов — подивимося на уроці.
 V.   Сприйняття та засвоєння учнями навчального матеріалу.
Розповідь учителя. Однією з провідних рис ук­раїнської ментальності завжди була здатність із гу­мором сприймати життєві негаразди, сатирично ви­кривати суспільні вади. Невже в 1920-ті роки не знайшлося продовжувачів традицій Степана Руданського, Леоніда Глібова, Івана Нечуя-Левицького, Івана Карпенка-Карого? Звичайно, що це не так, і колективний портрет українських літераторів не можна уявити без іскрометного гумору та дошкуль­ної сатири Павла Губенка, що творив під псев­донімом Остап Вишня. Свій вибір псевдоніма пись­менник пояснював тим, «що плід вишні солодкий і смачний, але водночас терпкий і кислуватий, саме таким і повинен бути доброзичливий сміх, а при по­требі кісточкою з вишні, затиснувши її у двох пуч­ках, можна влучно стрельнути» (Ольга Слоньовська). Відчуваючи відповідальність перед народом та пам'яттю великих попередників, Остап Вишня в що­деннику писав: «Судилося бути мені спадкоємцем Котляревського... Одного хочу: щоб, не дай Бог, не принизити своєю роботою Котляревського».
Учнівські презентації.
Доповнення учня.
Остап Вишня любив відпочинок на природі. Одним із улюблених місць було село Кринки на Херсонщині, де до сьогоднішнього дня зберігся мисливський будиночок Остапа Вишні. Він зазначав свого часу: «Хто в Крим, а я в Кринки!».
          
Учитель. У 20-ті роки письменник був надзвичайно попу­лярним. Загальний наклад його творів сягнув семизначного числа. Він був «королем українського тиражу». Протягом неповних десяти років вийшло близько 25 збірок «Вишневих усмішок» – сільські, кримські, закордонні, кооперативні... Письменник став живою легендою, читачі сміялися, ледь почувши його прізвище, коли Остап Вишня десь виступав. «Його знали всі, розповідав відо­мий артист Юрій Шумський. Йому іноді кланялися на вулиці незнайомі люди, на зустріч із ним приходили з навколишніх сіл за десятки кілометрів. Коли де-небудь створювалася якась нестерпна ситуація і її важко було подолати, просили: «Пришліть нам Вишню!» Коли хотіли вплинути на того, хто чинив що-небудь недопустиме, казали: «Ми поскаржимо­ся Вишні». І це впливало більше за всі погрози». І ось на довгі десять років з 1933 по 1943 Остап Вишня зник із літературного процесу. У шкільних підручниках наступних років писали, що він «пра­цював на новобудовах країни» або ж взагалі обхо­дили цю делікатну тему. Згодом сам письменник сумно жартуватиме, що «закінчив десятирічку». У біографії писав: «Систематично працюю як літератор-професіонал з 1921 року... Від 1935 року не друкувався. Відновив літературну діяльність з 1944 року...» Чим же не догодив добродушний, інтелігентний Остап Вишня владі? Як склалася його творча доля?
Він є основоположником українського гумору і сатири. Його творчість – своєрідний і цікавий літопис героїчного шляху нашого народу. Багата і різноманітна його жанрова і стильова палітра. У своїй творчості він звертається до фейлетону і памфлету, до музичного гротеску і музичної комедії, до гуморески, оповідання та нарису. У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози:
Ø Робота з таблицею
Жанрові різновиди гумористичних творів Остапа Вишні
Жанри
Приклади
Автобіографічні оповідання
«Моя автобіографія», «Отак і пишу», «Перший диктант»
Мистецький силует
«Олександр Довженко», «Мар'ян Крушельницький»
Гуморески
«Федько Зошит», «Геометрія»
Фейлетони
«Чудака, їй-богу!» (22. 07. 1921 р. ® Остап Вишня), «Музична історія», «Драстуйте!» та ін.
Реп'яшки»
«Богодухівська голова», «Ізюмська свиня», «На себе глядя...»
Усмішка-нарис
«Ленінград і ленінградці»
Усмішка-оповідання
«Зенітка»
Усмішка-фейлетон
«Каченята плачуть»
Усмішка-жарт
«Ведмідь», «Бенгальський тигр», «Дикий кабан, або вепр» (за змістом), «Не сваріться!» (за визначенням автора)
Учитель. Зверніть увагу на виставку творів Остапа Вишні.
Усмішка, гумореска, фейлетон, памфлет, автобіографічне оповідання, але скрізь присутній іронічно усміхнений автор у ролі мудрого, дотепного оповідача. 
Улюбленими засобами гумориста є інтимна розповідь від першої особи, персоніфікація, контрастне порівняння, доброзичлива, прихована іронія та вбивчий сарказм, гротеск та гіпербола.
Гуморист зі щирою вірою в успіх справи створює цикл українознавчих усмішок.
Найбільшу увагу серед творів Остапа Вишні привертають, безперечно, «Мисливські усмішки», які він складав протягом тривалого часу.
Писав він і автобіографічні оповідання: «Моя автобіографія», «Отак і пишу», «Великомученик Остап Вишня», в яких намагався посміхнутися над своїм життям, іронічно подивитися на себе мовби збоку.
Сюжетами, взятими з самого життя, злободенною тематикою, простотою й зрозумілістю широкому загалу Остап Вишня заслужив глибоке визнання й популярність у свого народу.
Ø Презентація збірки вибраних творів Остапа Вишні.
Ø Робота над змістом твору «Моя автобіографія»
Про своє дитинство, юність і початок літературної діяльності письменник розповідає в гумористичному оповіданні «Моя автобіографія».
Гумористичну оповідь про свій життєвий шлях Остап Вишня написав протягом 15-16 березня 1927 року у Харкові. Відразу ж вона побачила світ у видавництві "Книгоспілка", через рік була надрукована вдруге.
«Чому ж я так поспішав з своєю автобіографією? Через віщо сам оце її випускаю у світ? Та дуже просто. Я ж не певний, що як дуба вріжу, хтось візьметься за мою біографію… А так сам зробиш, - знатимеш уже напевно, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть», – писав він. Вишня гуморист добродушно кепкує сам з собою.
У цій біографії відображений «долітературний» період. Гумореска скомпонована з невеликих розділів – "фресок". Із своєї біографії автор вихоплює найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Те, що найбільше врізалось у пам'ять.
Вже в назві «Моя автобіографія» лексична помилка. Чому Остап Вишня свідомо вдається до порушення мовних законів? (Натякне на не­серйозність оповіді, недостатню освіченість оповідача, його простакуватість.)
Чи повірили ви письменникові? Невже оповідач і справді недалека людина? Які його роз­думи, вислови заперечують цю думку?
Літературознавці виділяють в «Моїй ав­тобіографії» принаймні три мистецькі пла­сти: інформаційний (відповіді на запитання анкети), ліричний (роздуми головного ге­роя), гумористично-сатиричний.
Спробуймо переконатися в цьому.
Ø  Робота з текстом:
- Який епізод з життя письменника вам сподо­бався? Прочитайте вголос.
(Виразне читання учня­ми уривків.)
- Чому ж нам смішно?
- Якими засобами автор створює комічні ситу­ації? (Неправильне тлумачення подій. Уживання омонімів . Використання висловів, порівнянь жартівливого характеру). 
Ø  Робота в групах.
Група 1. Знайти місця у творі, які стосують­ся біографії Остапа Вишні. Записати їх коротко як відповіді на запитання анкети (місце й дата наро­дження; інформація про батьків, навчання у почат­ковій, Зіньківській і військово-фельдшерській школах; участь у революції та громадянській війні; початок літературної діяльності; робота в газеті «Вісті»; псевдоніми Грунський і Остап Вишня).
[1 Перегляд уривку з фільму]
Група 2. Схарактеризувати на основі ліричних відступів головного героя: риси вдачі, політичні симпатії, ставлення до колег.
Завдання для другої групи складніше, то­му вчитель проконтролює, щоб учні не опус­тили такі важливі моменти.
ü Остап Вишня з іронією ставився до різно­манітних анкет, яких протягом життя довелося за­повнювати чимало. До речі, зберігся бланк справжньої анкети, куди письменник уписав жартівливі відповіді. Серед них, наприклад, такі:
Освіта: ніякої
Соціальне походження: з пап римських
Місце народження: ліжко
Середньомісячна зарплата: один мільйон (хо­чу!) і т. п.
Тому з іронією звучать слова, що стосуються «впливів» на письменницьку діяльність: «А от те­пер сиди й думай, що на тебе вплинуло, що ти на письменника вийшов, яка тебе лиха година в літера­туру потягла... Бо письменник так спроста не бу­ває»; «Головну роль у формації майбутнього пись­менника відіграє взагалі природа, а в українського письменника картопля, коноплі, бур'яни».
ü З іронією пише Остап Вишня й про «форму­вання класової свідомості»: «Неясна якась була в мене класова свідомість. З одного боку цілував барині ручку (явна контрреволюція), а з другого клумби квіткові їй толочив».
ü Натякаючи на недосконалість системи «Міністерства Народного Просвєщенія», Остап Вишня, проте, з теплотою і легким сумом згадує вчителя та його лінійку, «що виробляла стиль літе­ратурний».
ü Про політичні симпатії Остап Вишня пише прямо: «Будував Україну». Ці переконання підтверджувалися активною діяльністю: «Де співають, там і я! Де говорять, там і я! Де засіда­ють, там і я!»
ü Завуальовано пише Остап Вишня про пер­ший арешт 1920 р., причиною якого стала саме ак­тивна патріотична діяльність: «Ну а потім під'їха­ла "платформа", мене й посадили».
ü Патріотичну позицію засвідчує ставлення до рідної мови: «Часто мене запитують, де я мову взяв. Мову свою я взяв з маминої циці. Це невичерпне джерело мовне. Зверніть увагу на це, матері, і ва­ших дітей ніколи не доведеться українізувати». Своїми вчителями Остап Вишня називає Агатангела Кримського та Модеста Левицького, яких через деякий час назвуть «буржуазними націоналіста­ми». Факт особистого знайомства з людьми та ве­личезного захоплення ними як непересічними людьми також послужить причиною майбутніх конфліктів із владою. Розповідає і про знайомство із Зеровим, високо оцінює знання ним античності.
ü Читач робить висновки про особливості письменницької діяльності, яку автор називає «легкою роботою». Глибокий натяк на масовість у літературі, відсутність у багатьох письменників та­ланту й освіченості звучить у рядках: «А бути су­часним письменником значно легше. Нічого собі не читаєш, тільки пишеш. І всі задоволені».
«Моя автобіографія» це сатиричний чи гу­мористичний твір?
Які рядки твору змусили вас усміхнутися? Чому? Автор більше вдається до комізму ситуації чи слова? Якими засобами творення комічного найбільше послуговується?
Ми визначили жанр твору «Моя автобіо­графія» як гумористичне оповідання. У твор­чому доробку письменника гуморески, фей­летони, памфлети, нариси, а також оригіналь­ний авторський жанр усмішка.
Пригадайте, хто з українських письменників також створив новий гумористичний жанр. (С. Ру­данський, співомовки.)
Усмішка невеликий твір, у якому м'який гумор поєднується з ліризмом. Характерними ознаками усмішки є іронічність, дотепність, ліризм.
Чи можна «Мою автобіографію» назвати усмішкою? Обґрунтуйте.
Спробуйте визначити тематику творчості Остапа Вишні.
  Яким же постав перед вами Остап Вишня? Чи розгадали ви секрет популярності письменни­ка та його творів у 20-ті роки?
   Чому ж Остапа Вишню репресували?
Учень. Був непростий час доносів і підозр, «крамола» у творах, минуле Остапа Вишні, зокрема зв'язки з тими, кого назвуть ворогами народу.
Учитель. Зупинимось коротко з перебігом подій у житті Остапа Вишні, акцентуючи на фактах, які допомогли б зробити висновки про трагічну епоху та трагедію людини в ній.
ü  26 грудня 1933 р. Вишню арештували. Його звинувачували в підготовці замаху на секретаря ЦК КП(б)У Павла Постишева. Письменник, який за життя не вбив навіть зайця, ще сподівався, що абсурдні звинувачення прикра помилка, тому не втрачав почуття гумору під час слідства. Ось фрагмент допиту:
«С л і д ч и й: Ви хотіли вчинити замах на това­риша П. П. Постишева в приміщенні ЦК...
В и ш н я: Не так було.
Слідч и й: А як?
Вишня: Я предпочитаю убивать вождей на свежем воздухе...»

[2 Перегляд уривку з фільму]
ü  23 лютого 1934 року оголосили рішення суду: «Застосувати... найвищу міру соціального захисту – розстріл». На щастя, згодом найвищу міру замінили десятьма роками виправних робіт. Остап Вишня відбував покарання у виправному таборі Чиб'ю по­близу річки Печори. Кілька разів був на волосину від смерті. Ось фрагмент спогадів товариша по ув'язненню: «Конвоїр, який мав виконати вирок, упав на півдорозі від гострого нападу апендициту, а фельдшер Губенко та ще один приречений дотягли його і гвинтівку до табору. "І це вороги народу?" мовив комендант і відправив на полегшені роботи».
[3 Перегляд уривку з фільму]
ü  У таборі Остап Вишня вів щоденник «Чиб'ю». З нього можна дізнатися про суворе арештантське життя: контингент ув'язнених, їхні будні, порядки, почуття самого письменника.
ü  За коханим чоловіком вирушила у холодні простори вірна дружина – Варвара Олексіївна Маслюченко.
[4 Перегляд уривку з фільму]
ü  1943 рік – звільнення письменника. У зв'язку з початком визволення України від фашистів Хру­щов узявся клопотати перед Сталіним про помилу­вання деяких репресованих діячів культури. Мак­сим Рильський, який очолював Спілку письменників України, разом із Довженком, Тичиною склали спи­сок тих, кого варто звільнити в першу чергу. З усіх згаданих вижив тільки Вишня – його й відпустили. Крім цього, існує версія, що основним аргументом звільнення було підняти дух бійців на фронті гумо­ристичними патріотичними творами, які міг би на­писати саме Остап Вишня. Письменник виправдав довіру, написавши «Зенітку», яка стала справж­ньою сенсацією. [5 Перегляд уривку з фільму] Проте повернення в літературу було для Остапа Вишні болісним. Ю. Смолич згаду­вав: «...На поставлене запитання він відповів:
Ні, не писав.
   Писатимете?
Павло Михайлович довго мовчав, так довго, що я вже почав катуватись, що своїм дурним запитан­ням тяжко вразив його. Але Вишня таки відповів:
   Хіба я тепер зумію?
Це було сказано так гірко, що серце розрива­лося навпіл».
ü Остап Вишня зумів і після страшного життєвого потрясіння з новою силою виявити свій талант. У 1958 р., вже після смерті письмен­ника, вийшло найповніше видання його «Мис­ливських усмішок». У цих творах авторові не потрібно було кривити душею, лукавити, тому во­ни пройняті щирим, життєствердним настроєм.
ü Протягом 1948 1955 рр. Остап Вишня вів щоденник «Думи мої, думи мої...». Прочитавши окремі записи, можна зробити висновок, що пси­хологічно зламаний письменник боявся повтор­ного арешту, тому був не зовсім щирим, коли пи­сав таке: «Сидів, сидів, думав, думав, та й на­думав: Як хороше в світі жити, коли єсть Сталін, коли єсть Хрущов!» або «Спасибі Сталіну, його мудрості, його чесності!..» Але все-таки в щоден­нику переважають інші записи.
Прокоментуйте окремі з них:
«Т. Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю». «Коли входиш у літературу, чисть черевики! Пам'ятай, що там був Пушкін, був Гоголь, був Шевченко!»
«Новина: Ю. І. Яновський дістав премію! Я дуже радий, що робота Юрія Івановича Яновського перемогла. Ю. І. Яновський справжній письменник!» «Для літе­ратури, по-моєму, треба перш за все – чесність».
[6 Перегляд уривку з фільму]
Учитель. На кіностудії ім. О. Довженка було знято двосерійний художньо-документальний фільм "Остап Вишня", в якому розповідається про сибірську "одіс­сею" письменника. В інтерв'ю газеті "Радянська Украї­на" директор кіностудії, народний артист УРСР Микола Мащенко, сказав: «Це буде фільм-роздум, з якого постане трагічна доля талановитої, гордої, чесної людини, яка потрапила під страш­ний прес сталінського беззаконня. Це буде твір про найсвіт­лішу "усмішку". Про нашу совість за ґратами».
VI.   Закріплення вивченого матеріалу.
1.      Тестове опитування
Остап Вишня
«Моя автобіографія»
1.     Яку історію розповіла мати сину про його народження?
а) знайшли у капусті;
б) лелека приніс;
в) витягли з колодязя;
г) Дід Мороз подарував.
2.     Умови для розвитку дитини були підходящі, а саме:
а) іграшки та цукерки;
б) колиска з вервечками та материні груди;
в) море та ліс;
г) школа та книги.
3.     Скільки було дітей у сім’ї?
а) 14;
б) 15;
в)16;
г) 17.
4.     Що відіграє головну роль у формації (формуванні) майбутнього письменника?
а) природа;
б) філософія;
в) батьки;
г) школа.
5.     Чий це опис: «Доброї душі дідуган, білий-білий, як білі бувають у нас перед зеленими святами хати»?
а) учитель Іван Максимович;
б) батько Михайло;
в) пан;
г) сам автор.
6.     Предмет, що ходив по руках школярських замурзаних?
а) указка;
б) книжка;
в) лозина;
г) лінійка.
7.     З ким учився Остап Вишня у Зіньківській міській школі?
а) З І. Нечуєм-Левицьким;
б) з Нестором Літописцем;
в) з М. Зеровим;
г) з Миколою Хвильовим.
8.     У Києві автор вивчився на:
а) ветеринара;
б) фельдшера;
в) військового;
г) письменника.
9.     Писати газети почав у:
а) Полтаві;
б) Кам’янці-Подільському;
в) Києві;
г) Сумах.
10.                        Про яку хорошу штуку для письменника згадує автор? Про:
а) стаж;
б) літературу;
в) ув’язнення;
г) гумор.
11.                        Із теперішніх письменників більше від усіх Остап Вишня любив:
а) Яновського і Хвильового;
б) Куліша і Тичину;
в) Франка і Шевченка;
г) Хвильового і Досвітнього.
12.                        Установіть відповідність, що любив письменник.
1. Із старих письменників…           А. …осу.
2. Із тварин...                                     Б. …смажена картопля.
3. Із комах…                                     В. …жовто-бурий.
4. Найулюбленіший колір…          Г. …кіз.
5. Запах…                                         Ґ. …Нестор Літописець та Остромисл.
6. Із страв…                                     Д. …фіалка.
Ключ: 1 – Ґ, 2 – Г, 3 – А, 4 – В, 5 – Д, 6 – Б.
13.                        Чому автор так поспішив зі своє автобіографією, написавши її у 1927 році?
(Не впевнений, що як дуба вріже, хтось візьметься за його біографію… А так впевнений, що вдячні нащадки ніколи тебе не забудуть.)
2.       Хронологічний дик­тант.
Розставте у хронологічній послідовності.
1.  Місця, пов'язані з перебуванням у них Оста­па Вишні:
Грунь, Ухта, Кам'янець-Подільський, Зіньків, Київ, Харків.
Відповідь: Грунь, Зіньків, Київ, Кам’янець-Подільський, Київ, Харків, Ухта, Київ .
2.  Твори, написані Остапом Вишнею:
«Думи мої, думи мої...», «Зенітка», «Демокра­тичні реформи Денікіна», «Мисливські усмішки», «Моя автобіографія».
Відповідь: «Демокра­тичні реформи Денікіна» (1919), «Моя автобіографія» (1927), «Зенітка» (1944), «Думи мої, думи мої...» (1948-1955), «Мисливські усмішки» (1956).
3. Послідовність подій у «Моїй автобіографії»:
1.  «Повіз мене батько у Зіньків».
2.  «Повезла мене мати аж у Київ, у військово-фельдшерську школу».
3.  «У "Вістях" я почав працювати за перекла­дача».
4.  «Бігав з Центральної ради в університет, а з університету в Центральну раду».
5.  «Зробився я Остапом Вишнею».
6.  «Писати в газетах я почав у Кам'янці на Поділлі».
Відповідь: 1,2,4,6,3,5.
VII.   Підсумок уроку.
Рефлексія
«Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого дитинства». (М. Рильський)
- Прокоментуйте ці рядки.
- У чому новаторство Остапа Вишні?
- Продовжіть думку: «Гумор Остапа Вишні вражає…, викликає у мене…, примушує замислитися…»
Інсценівка «Відкриття охоти»
Відкриття охоти
(Зустрічаються два мисливці, вітаються, розповідають один одному, як справи на полюванні.)
1-й мисливець. Одного разу мій знаменитий гордон став на стойку в густій ліщині на вальдшнепа, та так став, що ніякими свистками, ніякими і гудками його не можна було зрушити з тої стойки, довелося його залишити в лісі, бо настала вже ніч, а обставини змусили мене на другий день ранком виїхати з того міста. Повернувся, Петре Івановичу, аж через рік, згадав про пса, пішов у ліс, розшукав ті кущі. Дивлюся, стоїть кістяк мого гордона, і стоїть з піднятою правою лапою! От був собака! Мертва стойка! Такого собаки я не бачив! Даси, бувало, в зуби йому записку й гроші: «Джек! Миттю пляшку вина!». За півго­дини вже летить з вином. Тільки не можна було більше грошей давать: решту обов'язково проп'є!
2-й мисливець. А я більше люблю полювати на звіра, а птиця це так тільки, за традицією! Я ж гончатник. І є в мене собака Флейта, як вона ганяє! По два місяці вовка ганяла. А спочатку боялась, перший раз як наткнулась на вовка, вискочила на просіку бліда-бліда, як стінка. Чотирнадцять вовків колись за нами з Флейтою гнались!
1-й мисливець. Ну, Петре Івановичу! Невже таки чотирнадцять?
2-й мисливець. Факт! Спитайте Флейту! І обидва сірі!
1-й мисливець. А ще хочу розповісти вам про короткозорого ста­ренького бухгалтера — пристрасного мисливця, жертву фантастичних вигадок усієї компанії, з якою він завжди полював. Я скажу про зайця, який після бухгалтерового пострілу з страшним криком «н-н-няв» вискочив аж на вершечок телеграфного стовпа, а переляканий бухгалтер кинув рушницю і, приказуючи «да воскреснет Бог», біг три кілометри додому...
2-й мисливець. А то, бачте, я сам натягнув на кота заячу шкуру й по­силив біля телеграфного стовпа, на дорозі, де мав іти той бідолаха-бухгалтер.
1-й мисливець. Та й це ще не все! Одного разу ми прикололи шпиль­кою до вбитого зайця папірця з написом: «За що ви мене вбили?» та того зайця й посадили під кущем і спрямували на нього короткозорого бухгалтера. — Він — бах! Заєць — беркиць! Підбігає, а там такий на записці заячий докір! Що сміху було!
2-й мисливець. А чули ви цю історію про старенького дідуся, як він колись, бувши молодим, не мав рушниці, а завжди додому з качками при­ходив. Отам на плесі завжди качки є! Він на острівець перепливе та в очереті й заховається. Знає-бо, що обов'язково хтось із мисливців туди прийде сидячих бити. Баче — підкрадається, підкрадається мисливець... Бах! А він в очереті як закричить «Рятуйте!». Ну, мисливець зразу драла, бо, думає, убив когось чи по­ранив! А дід тоді роздягається, качечки позбирає — і додому.
1-й мисливець. Фіть-фіть-фіть!
2-ймисливець. Бах! Бах! Бах!
Разом. Полювання відкрито!
Вірш Андрія Малишка читає учень.

За українським полем соковитим,     
За небозводом з колосистим житом, 
Не знаю, брате, дня того й числа,
З'явилась вишня в тепле безгоміння, 
Блакитним сміхом обвила цвітіння    
І вкоренилась, віттям проросла. 

До неї йшли знедолені і чулі,                                                                        
Завзяті й добрі, серцем не заснулі,                                                               
Не знаю, брате, наче з дивини:                                                                     
Вона з очей знімала чорну сушу
І щедрим сміхом сповивала душу,
За сміх отой чухралась1 без вини.

На неї, брат, плелись доноси зопалу,
Її хилили – уставала з попелу,
Шукала віттям, де людські серця,
І відступала ніч, важка й холодна,
Мій друже добрий,
Вишне всенародна!
Нема тобі ні краю ні кінця!

[1] Чухралась 1. розм. обламувалась, обрубувалась кимось; 2. знаходилась під ударами, пересліду­ванням, критикою. Найвідоміша гумореска Остапа Вишні називається «Чухраїнці».
Скласти сенкан «Остап Вишня»
Орієнтовні відповіді
Ø 1. Остап Вишня.
2.  Веселий, життєлюбний.
3.  Смішив, відбув заслання, залишився у серцях.
4.  Треба любити людину більше…
5.  Гуморист.
Ø 1. Вишня.
2.  Іскрометний, розумний.
3.  Вчиться, працює, шукає.
4.  Дорогу до усмішки прокладає.
5.  Основоположник.
VIII.   Оцінювання навчальних досягнень учнів.
IX.   Домашнє завдання.
1. Ознайомитися з роз­повіддю про життя Остапа Вишні за підручни­ком (с. 125 – 134), скласти план статті; прочитати відгуки про творчість Остапа Вишні та висловити своє судження (ДОДАТОК 1).
2. Розгадати чайнворд (ДОДАТОК 2).
3. Прочитати усмішки «Сом» і «Як варити і їсти суп із дикої качки», виразно читати або переказувати улюблені епізоди.




Немає коментарів:

Дописати коментар