СВОБОДІ [DE LIBERTATE]
Що то за свобода? Яке в ній добро?
Дехто каже, наче воно й золоте.
Ах, не золоте. Коли порівняти золото із свободою,
То воно буде гряззю.
О, коли б же мені не пошитися у дурні
Та не втратити своєї свободи!
Будь славен вовік, о муже ізбранний,
Свободи отче, герою Богдане!
* * *
О, селянський любий мій покою,
Позбавлений усякої печалі!
О, шуме джерел, що журчать водою!
О, прохладний темний луже!
О, шумливі кучері древесного волосся!
О, на луках зелене прекрасна!
О, самото, мати дум небесних!
О, тихосте велика,
Де чути тільки голос птиць
Та сопілку пастухову,
Як вижене він вівці в благовонне поле
Або пригонить додому знову.
О, мій столику малий, не пишний і не убогий,
Набраний сільськими стравами!
Не тими, які присмачив нанятий повар,
Аби подратувати панське піднебіння,
А тими, що батькові з синами, які оце мають прийти з оранки,
Наварила сама мати.
О, бібліотеко ти моя вибрана!
О, книжки, яких небагато людей читає!
ПОХВАЛА АСТРОНОМІЇ
Щасливі ті, що ще в древні віки
Старалися возвисити свій ум та примітити шляхи ходу зірок.
Можна вірити, що вони, кинувши усі земні суперечки,
Піднялися серцем в небесні висоти;
Їх серця не відтягнуло геть угодіє плоті,
Ні військові труди, ні приватні заботи,
Ні легка слава, ні даремні почесті,
Ані безмірних багатств приманчива лесть.
Вони придвинули перед наші очі, зробили нам відомими
І підвели під догляд розуму рухи зірок.
Отак воно треба підійматися на круги небесні,
А не так, як лізли колись великани.
От ти морщиш лице і завжди сумний —
Хіба ж можна се назвати життям?
Той тільки живе, хто має веселий погляд
І веде світле життя без темноти.
А хто сумний і безперестанно тужить,
Того душить протяжлива смерть.
Переклади Гната Хоткевича
Що то за свобода? Яке в ній добро?
Дехто каже, наче воно й золоте.
Ах, не золоте. Коли порівняти золото із свободою,
То воно буде гряззю.
О, коли б же мені не пошитися у дурні
Та не втратити своєї свободи!
Будь славен вовік, о муже ізбранний,
Свободи отче, герою Богдане!
* * *
О, селянський любий мій покою,
Позбавлений усякої печалі!
О, шуме джерел, що журчать водою!
О, прохладний темний луже!
О, шумливі кучері древесного волосся!
О, на луках зелене прекрасна!
О, самото, мати дум небесних!
О, тихосте велика,
Де чути тільки голос птиць
Та сопілку пастухову,
Як вижене він вівці в благовонне поле
Або пригонить додому знову.
О, мій столику малий, не пишний і не убогий,
Набраний сільськими стравами!
Не тими, які присмачив нанятий повар,
Аби подратувати панське піднебіння,
А тими, що батькові з синами, які оце мають прийти з оранки,
Наварила сама мати.
О, бібліотеко ти моя вибрана!
О, книжки, яких небагато людей читає!
ПОХВАЛА АСТРОНОМІЇ
Щасливі ті, що ще в древні віки
Старалися возвисити свій ум та примітити шляхи ходу зірок.
Можна вірити, що вони, кинувши усі земні суперечки,
Піднялися серцем в небесні висоти;
Їх серця не відтягнуло геть угодіє плоті,
Ні військові труди, ні приватні заботи,
Ні легка слава, ні даремні почесті,
Ані безмірних багатств приманчива лесть.
Вони придвинули перед наші очі, зробили нам відомими
І підвели під догляд розуму рухи зірок.
Отак воно треба підійматися на круги небесні,
А не так, як лізли колись великани.
От ти морщиш лице і завжди сумний —
Хіба ж можна се назвати життям?
Той тільки живе, хто має веселий погляд
І веде світле життя без темноти.
А хто сумний і безперестанно тужить,
Того душить протяжлива смерть.
Переклади Гната Хоткевича
Немає коментарів:
Дописати коментар