Тема: значущі частини слова. Основа слова і закінчення

Українська мова

5 клас

Тема: значущі частини слова. Основа слова і закінчення.

Епіграф уроку:

До словечка,

До слов’ятка притулися,

Може, так хоч мови рідної навчишся.

Мета: повторити й поглибити знання учнів про значущі частини слова, про основу як частину слова, що виражає лексичне значення, і закінчення, яке служить для зв’язку слів у реченні і вказує на граматичне значення, сприяти зміцненню навичок їх виділення; 

розвивати творчі вміння використовувати значущі частини слова у створенні нових слів та їх форм; увагу, пам’ять, вміння логічно ми­слити, удосконалювати вміння застосовувати на практиці здобуті теоретичні знання, навички колективної і самостійної роботи з підручником, раціонально використовувати навчаль­ний час;

виховувати любов до рідної мови, інтерес до наслідків власної праці.

Тип уроку: урок-дослідження.

Обладнання: таблиця «Значущі частини слова», асоціативний малюнок «Будова слова», дидактичний матеріал, опорно-зорові картинки, фонограми.

План уроку

              I.     Організаційний момент.

           II.     Повідомлення теми, мети уроку. Оголошення епіграфа.

        III.     Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.     «Я можу!».

2.     «П’яте зайве».

       IV.     Актуалізація опорних знань.

1.     Казка «Казковий замок».

2.     Рубрика«Цікавинки на уроках рідної мови»

          V.     Засвоєння та сприйняття нових знань.

1.     Робота в групах.

2.     Відгадати слова.

       VI.     Фізкультхвилинка.

    VII.     Осмислення та усвідомлення взаємозв’язків у вивченому матеріалі (формування навичок використовувати на практиці здобуті знання).

1.     Пояснювальний диктант.

2.     Вибірковий диктант.

3.     Самодиктант.

4.     Графічний диктант.

VІІІ. Узагальнення та систематизація вивченого у формі гри.

ІХ. Підсумок уроку.

Х. Оголошення результату навчальної діяльності учнів на уроці.

ХІ. Домашнє завдання.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Повідомлення теми, мети уроку.

? Оголошення епіграфа

До словечка,

До слов’ятка притулися,

Може, так хоч мови рідної навчишся.

Учитель. Вдумуючись у ці слова, ми задумуємось над нашою геть поширеною бездуховністю сьогодні.

Криза мовна і криза душевна. Криза політична й економічна. Все звідкись почалось, усе має кінець.

З мовою зникає душа, з душею – милосердя. Без милосердя стає зовсім інший світ.

Історія дала нам шанс. Гріх не скористатися ним сповна. Бути чи не бути мові, залежить від кожного з нас. Щоб стати нарешті собою, а не придатком до когось, щоб створити незалежну й міцну економіку, багату культуру, науку, потрібно насамперед відродити рідну мову.

Сьогодні в нас незвичайний урок, а урок-дослідження «Значущі частини слова». Прошу звернути вашу увагу на § 37 с. 254.

– Хто з вас, учні, зможе сформулювати мету уроку?

(вчитель допомагає, коригує її, записує на дошці).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

1.       У тексті, записаному на дошці, дописати замість крапок пропущені слова.

«Я зможу!»

Майже з перших шкільних класів ви дізналися, що слово складається з певних елементів: ... (коренів, префіксів, суфіксів, закінчень). Найголовнішим серед них є ... (корінь), бо він – носій основного значення слова. Без ... (кореня) слів не буває.

2. Із поданої групи слів виписати спільнокореневі, визначити в них корінь.

«П’яте зайве»

Будівля, будувати, будильник, будова, будинок.

Підводний, водолаз, підвода, вода, водяний.

Гірський, міжгір’я, гора, погоріле, гірка.

Нічний, нічого, нічка, вночі, ночівля.

ІV. Актуалізація опорних знань.

Учитель. А зараз послухайте лінгвістичну казку. (Звучить фонограма із казки).

Казковий замок

Жили-були собі слова. Вони змінювались, росли, як дерева. З кожним роком слів ставало все більше і більше. І от виріс пишний, квітучий сад. Коли слова-дерева гойдались від вітру, вони звучали, нагадували чарівний спів солов’я. Старі люди називали милозвучну мову солов’їною.

Добре жилось словам: вони дружили, допомагали один одному. Вирішили слова побудувати «величезний Замок дружби слів». На будівництві трудились усі часточки слів: і корені, і суфікси, і префікси, і закінчення. Корені споруджували стіни, суфікси робили вікна, двері, а закінчення вилізли на дах будинку, щоб покрити його червоною че­репицею. Префікси подавали цеглу мулярам-кореням. Дружно пра­цювали слова. Прийшли на допомогу своїм родичам спільнокореневі слова.

Здавна на Україні завівся хороший звичай: збиратися на будівництво нового будинку усім товариством. Цей звичай нази­вається толокою.

Ось і готовий Замок. У ньому будуть жити слова, які приносять людям радість.

2.  Рубрика«Цікавинки на уроках рідної мови»

– Підраховано, що в українській мові близько 15000 коренів, 400 суфіксів та їхніх варіантів (у тому числі понад 20 з них іншомовного походження), понад 100 префіксів.

– Познайомившись з китайською мовою, європейці були вражені тим, що слова мови не мають ні префіксів, ні суфіксів.

V. Засвоєння та сприйняття нових знань.

1. Робота в групах.

№ 1 (назва «Основа слова, закінчення»)

№ 2 (назва «Префікс, корінь, суфікс»)

Кожній із груп вчитель дає завданя: знайти інформацію про значущі частини слова. У групах обирається «доповідач», «оратор», «тайм-спікер» (тривалість повідомлення – близько 1 хв.) /Матеріал можна знайти у підручнику: § 37 с. 254, 255, 257; можна скористатися асоціативним малюнком або таблицею «Частини слова»/. «Доповідач» чітко, виразно, ґрунтовно викладає основне суттєве, наводячи власні приклади.

2. Відгадати слова:

№ 1) Корінь мій знаходиться в «ціні»,

Префікс дай від «оклику» мені,

Суфікс – від «лінійки» чи від «зірки»,

Разом – результати перевірки.

(Оцінка)

№ 2) Корінь з «підкладки»,

префікс – з «обшивки»,

суфікс – із «косинки»,

а все разом – для книжки.

(Обкладинка)

№ 1, № 2) Слово складається із двох частин: перша частина – корінь слова «учитися», друга – суфікс слова «в’язень». Ціле слово – синонім слова «школяр».

(Учень)

VІ. Фізкультхвилинка.

Раз! Два! Час вставати:

Будемо відпочивати.

Три! Чотири! Присідаймо,

Швидко втому проганяймо.

П’ять! Шість! Засміялись,

Трішечки понахилялись.

Зайчик сонячний до нас

Завітав у вільний час.

Будем бігати, стрибати,

Щоб нам зайчика впіймати.

Прудко зайчик утікає

І промінчиками грає.

Сім! Вісім! Час настав

Повернутись нам до справ.

VІІ. Осмислення та усвідомлення взаємозв’язків у вивченому матеріалі (формування навичок використовувати на практиці здобуті знання).

1. Пояснювальний диктант (завдання: записати, виділені слова розібрати за будовою, використовуємо виготовлені значки частин слова).

Солов’їну, барвінкову, українську рідну мову в дар дали мені батьки. (В. Лучук)

В серці ніжну і погідну збережу я мову рідну. (М. Хоросницька).

Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? (О. Олесь)

Запитання для груп:

– Яке значення для громадян держави має державна мова?

2. Вибірковий диктант (завдання: виписати споріднені слова).

На сосні чи на ялинці

Лісові збира гостинці.

А в хатинці лісника

Полісяночка прудка

Знайде печиво й горішки,

Ще й сухариків хоч трішки.

Жвава, як вогонь, швидка,

Донька лісу, хто така?

(Білка)

3. Самодиктант «Рідна мова» (вставити потрібне закінчення).

Не згуби свого родовод...

Безсмертн... мово,

Ніжн... і терпк...

Ти є душ... співуч... народ...,

Що був, що є, що буде у віках.

Запитання для груп:

– Яку роль відіграє мова в житті суспільства?

4.     Графічний диктант (конструювання слів за схемами) – 1хвилина!

¬     □                                   ^ □

VІІІ. Узагальнення та систематизація вивченого у формі гри.

®   Гра «Мої 12 балів!»

Умови гри: учитель проводить відбірковий тур. Далі основна гра. Усього питань 6, кожне з яких оцінюється у 2 бали. Учень-учасник може сказати «пас», якщо не впевнений у відповіді, тоді гра переходить до іншого учасника.(Гра проводиться під супровід фонограми передачі «Перший мільйон»).

Ø Відбірковий тур: розташувати частини слова за порядком.

1.     Корінь;

2.     Закінчення;

3.     Префікс;

4.     Суфікс.

Відповідь: 3, 1, 4, 2.

1. Спільнокореневі слова – це:

а) слова зі спільним коренем, але з різним лексичним зна­ченням;  ☺

б) слова, однакові за звучанням і написанням, але різні за лексичним значенням;

в) слова, різні за звучанням і написанням, але однакові або близькі за лексичним значенням.

 2. Основа слова – це:

а) головна значуща частина слова;

б) змінна значуща частина слова;

в) частина слова без закінчення. ☺

3. Корінь – це:

а) частина слова без закінчення, що виражає лексичне зна­чення слова;

б) головна значуща частина слова, яка містить спільне зна­чення споріднених слів; ☺

в) змінна значуща частина слова, яка виражає його грама­тичне значення.

4. Префікс – це:

а) значуща частина слова, що стоїть перед коренем; ☺

б) значуща частина слова, що стоїть після кореня;

в) значуща частина слова, що може стояти як перед коре­нем, так і після нього.

5. Коренем у словах голова, головний, головешка є:

а) гол;

б) голов; ☺

в) голови.

6. За допомогою суфіксів -еньк-, -есеньк-, -юсіньк-, -ісіньк- мож­на утворити:

а) прикметники із значенням здрібнілості, пестливості; ☺

б) прикметники із значенням збільшеної ознаки;

в) іменники – назви людей за національністю.

ІХ. Підсумок уроку.

Учитель: – чому державну мову потрібно знати бездоганно? (відповіді учнів)

 Потім учні кожної групи задають запитання. Інші ж відповідають, наводячи приклади.

Х. Оголошення результату навчальної діяльності учнів на уроці.

Учитель коментує навчальні досягнення учнів, оцінює якість пізнавальної діяльності (активність, послідовне та чітке доведення думки, обдуманість відповіді, швидке знаходження відповіді).

ХІ. Домашнє завдання.

?  Виконати проблемно-ситуативне завдання.

В автобусі сидів літній дядечко. На зупинці в салон зайшов чоловік. Проходячи повз дідуся, він ненароком штовхнув його і промовив: «Ізвєнітє, пожалуйста».

Через деяку мить дядечко запитав чоловіка: «Ви за національністю українець?». «Так», – відповів той. «То хіба ж не знаєте, що по-українськи слід говорити: «Вибачте, будь ласка»? «А яке це має значення?» – здивувався чоловік. «А ви подумайте, добре подумайте...».

?   Виконати вправу № 537 с. 254.