8 клас. Читання мовчки "Секрет Айвазовського"

Контрольне читання мовчки тексту публіцистичного стилю (8 клас).

Секрет Айвазовського

Багато художників намагалося насліду­вати Івана Костянтиновича Айвазовського, але нікому не вдалося створити таке живе море, як у нього. Одна з останніх картин великого майстра має назву «Хвиля». Це полотно Айвазовський заповідав місту, де народився, де пройшла значна частина його життя, – Феодосії. За заповітом, полотно ніколи не має залишати міста. Пощастило лише тим, хто побував у Феодосії і відвідав музей Айвазовського.

Коли я там був, картина «Хвиля» висіла на першому поверсі праворуч і завершувала екс­позицію музею. Враження від полотна дуже дивне. Так, начебто хтось узяв рамку розміром три на чотири метри, приклав до моря, вирі­зав цей шмат водної гладі і приліпив на стіну. Коли дивишся в центр полотна, немов порина­єш у морську стихію, хвилі обіймають тебе і несуть у безмежний морський простір.

Картина дивувала тим більше, що була намальована наосліп. Кабінет Айвазовського знаходився на другому поверсі. Вікна вихо­дили у двір. Мольберт стояв біля стіни на­проти вікна. Там, за стіною, хвилювалося море, але художник його не бачив. Якимось внутрішнім зором він доторкався хвиль і малював їх так, що вони ставали частиною навколишнього світу – зримого і незримого.

Мене так захопило це відчуття, що я будь-що вирішив дізнатися, як же Айвазовський таким звичайним реалістичним полотном може зачіпати якісь незглибимі закутки людської душі.

Я прослухав чотири екскурсії і в кожного екскурсовода питав, у чому секрет Айвазовського? Троє перших розповіли біографію вірменина по батькові Айвазяна (родина якого, до речі, переїхала у Крим з Галичини), який став великим мариністом, одержав від царя звання морського офіцера і безліч наго­род. Його картини цінувалися духовно і ма­теріально. Він зазнав слави за життя. Але в чому ж секрет? Адже море малювали до ньо­го і після. Можливо, якісь особливі фарби, пензель, мазок? Я розпитував у кожного про техніку живопису Айвазовського. Так. Вра­жали і сюжети картин. Грандіозне, сказати б, філософське полотно, яке епічно розповідає про драматизм людського життя, має назву «Від штилю до бурі». Довжина шістнадцять метрів. Починається з гладкого, як дзеркало, моря, потім набігає вітерець – на морі з'яв­ляються зморшки, пропливла хмаринка і по­верхня переходить у невеличку хвилю. Море стає все бурхливішим і його панорама завер­шується темрявою хмар і розбурханою сти­хією водяного простору. Сюжети різні, але море одне – неповторне море Айвазовського. В останній кімнаті музею на мольберті сто­їть полотно, покрите лише однією фарбою. Я запитав у четвертого екскурсовода, що це означає? І ось почала розкриватися таємни­ця великого майстра.

Це не картина, – відповіла екскурсо­вод.

А що ж? – перепитав я.

Це лише ґрунтівка. Художник не встиг на цьому полотні нічого намалювати, лише заґрунтував його. Так полотно і залишилося незавершеним.

А чи не здається вам, що ця ґрунтівка дає нам ключ до розгадки секрету майстра? – запитав я, інтуїтивно відчуваючи якийсь здогад.

Ви праві, але частково. Справді, особливий фосфоричний колір ґрунтівки створював особливе море Айвазовського. Воно наче світилося, як світлячки вночі. Але ще більший секрет майстра – це дуже тонкий мазок фарби. Наслідувачі, які копі­ювали море Айвазовського, не могли досяг­ти такого тонкого шару фарби: їхнє море не світилося, не було прозорим, було «важким».

Я вп'яте став обходити музей і придив­лятися. Ось «Наваринський бій». Диво! Це була правда. Мазок такий тонкий, що полот­но не скрізь промальоване. Місцями через ґрунтівку і сам живописний малюнок фар­би навіть пробивалися волосинки полотна, які мали свій первісний вигляд мішковини. Здавалось, художник використовує не тільки фарбу, а й колір самого полотна, щоб створи­ти своє вічне море. Цей тоненький шар умбри, охри, ультрамарину майже не відділяє нашу душу від душі художника, яка торка­лася моря. Може, й справді секрет його у ви­тонченому мазку. А може, у тонкій душевній натурі майстра, пальці якого, ледь торкаючи полотно, зачіпають струни наших відчуттів? Не знаю. Це кожен має вирішити сам. Для цього треба стати перед полотном «Хвиля» і ви відразу збагнете секрет Айвазовського.

(За Ю. Кузнецовим, 592 сл.)

Виконання тестових завдань до тексту.

1.       Айвазовського звали

А Іван Дмитрович

Б Іван Костянтинович

В Костянтин Іванович

Г Дмитро Іванович

2. Родина Айвазовського переїхала до Криму з

А Галичини

Б Гуцульщини

В Слобожанщини

Г Буковини

3.       Айвазовський одержав від царя звання

А унтер-офіцера

Б корнета

В ротмістра

Г морського офіцера

4.       Картину «Хвиля» Айвазовський заповідав місту

А Києву

Б Мюнхену

В Ялті

Г Феодосії

5.       Правильну кількість екскурсій, які прослухав автор тексту в музеї Айвазов­ського, зазначено в рядку

А чотири

Б три

В дві

Г одну

6.       Довжина картини Айвазовського «Від штилю до бурі» становить

А 12 метрів

Б 14 метрів

В 16 метрів

Г 18 метрів

7.       Художника, що зображує море, на­зивають

А пейзажист

Б портретист

В мариніст

Г декоратор

8.       Продовженням речення Картина «Хвиля» дивувала тим більше, що була намальована... є слово

А Айвазовським

Б у Феодосії

В наосліп

Г олією

9.       До слова майстер (маючи на увазі Айвазовського) автор використав епітет

А народний

Б великий

В талановитий

Г заслужений

10.                       Продовжте твердження Секрет Айвазовського, на думку автора тексту, полягає в...