Казка про ластівку
Давно колись на
нашій землі завжди було тільки літо. Ніколи ніякі птахи не відлітали, а
милувалися сонечком на своєму рідному краю. А найбільше любила сонце і завжди
раділа з людьми ластівочка. Вона ліпила своє гніздечко під стріхою. Так оберігала
людей від зла, і вони знали, що ластівку не можна чіпати. Та одного дня весела
дівчинка замилувалася ластівкою у гніздечку: доторкнулася, погладила голівоньку.
І раптом подула завірюха. Усе посіріло.
Ластівка вилетіла
зі свого гніздечка, здійнялася вгору і полетіла за обрій, туди, де сонечко
пішло жити. З тих під багато води утекло, а ластівки щоліта відлітають у теплі
краї. Навесні прилітають, приносять усім тепло. З того часу люди бережуть
ластівок від біди. А ці маленькі пташки дарують тепло та радість.
Немає коментарів:
Дописати коментар