ул (10 клас) 51 додаток Леся Українка

                               Тропи                                                           Види і жанри словесності

Прості	Складні
• Епітет;	• Алегорія;
• порівняння	• гіпербола;
	• літота;
	• метафора;
	• персоніфікація;
	• метонімія

Лірика	Епос	Драма	Ліро-епос
• Гімн;	• Есе;	• Водевіль;	• Балада;
• елегія;	• казка;	• драма;	• байка;
• епіграма;	• гумореска;	• комедія;	• дума;
• ода;	• легенда;	• мелодрама;	• історична пісня;
• пісня;	• новела;	• трагедія;	• поема;
• медитація;	• нарис;	• мораліте;	• співомовка
• послання	• оповідання;	• трагікомедія;
	• переказ;	• фарс;
	• повість	• інтермедія;
		• роман

Тематична спрямованість літературної спадщини

Лесі Українки

Рік видання	Назва окремого твору	Жанр	Тема
1893	«На крилах пісень»	Збірка віршів	Краса рідного краю.
	«Без надії сподіваюсь»	Вірші	Пристрасна воля до активно­го життя.
	«Коли втомлюся я життям щоденним»	Вірш	Всебічне викриття суспільства, впевненість у тому, іцо воно буде зруйноване.
	«На крилах пісень»	Збірка віршів	Краса рідного краю.
1893–1894	«Стояла я і слухала весну»	Вірш	Єдність людини та природи.
1895	«І все-таки до тебе думка лине»	Вірш	Любов до рідного краю, наро­ду, мови.
1896	«Слово, чому ти не твердая криця»	Вірш	Роль і місце поета в суспільно­му житті.
1901	«Мріє, не зрадь»	Вірш	Прагнення до свободи, благання до долі допомогти народові
1903	«Дим»	Вірш	Інтернаціональні мотиви.
1904	«Напис в руїні»	Вірш	Засудження царизму, уславлен­ня народу.
1905	Вірші, присвячені С. Мержинському	Вірші	Кохання.
Поеми
1893	«Давня казка»	Поема	Служіння поета народові.
	«Роберт Брюс, король шотландський»	Поема	Боротьба шотландського народу проти англійських колонізаторів.
Драматургія
1905	«Осіння казка»	Драма	Показ пролетаріату, який висту­пає за вільну працю проти само­державства й експлуатації
1905	«В катакомбах»	Драма	Ідея прометеїзму, свободи люд­ського духу.
1907–1909	«У пущі»	Драма	Місце творчої людини в мисте­цтві та житті.
1910	«Бояриня»	Драма	Художнє відтворення на тлі сі­мейного життя й побуту козаць­кої старшини та російською бо­ярства суперечливих подій у Ро­сії та Україні в другій полови­ні XVIII ст.
1911	«Лісова пісня»	Драма-феєрія	Філософське осмислення та по­етичне розкриття загальнолюд­ських проблем: добра і зла, пре­красного й потворного.
1912	«Камінний господар»	Драма	Перемога жінки над звабником і зрадником жіноцтва дон Жу­аном, викриття анархо-індиві­дуалізму.
1913	«Оргія»	Драма	Тема ображеної національної гід­ності, відносин між держа­вою-поневолювачем і наро­дом-невільником. Краса у нічному пізнанні дійсності.

Виразне читання поезії «Contra spem spero!».

Вірш «Contra spem spero!» написаний 19-річною дівчи­ною 2 травня 1890 р., але його сміливо можна поставити як епіграф до всієї літературної діяльності поетеси. Той рік видався для неї дуже тяжким. Напади болю в нозі, ураженій туберкульозом, рідко змінюва­лися тимчасовим полегшенням після лікування. Боротьбу проти тяж­кої хвороби Леся Українка жартома називала «сізіфовим каменем». У листі до брата від 18 травня 1890 р. писала: «Любий Миша! Я воскресла! От і знов беруся здіймати «сізіфовий камень» догори!.. По­зволь мені при сій нагоді навести тобі цитату з мого нового безна­дійного вірша... Моє оце двомісячне лежання у липких кайданах було зовсім надаремнісінько, отак-таки зовсім надаремно! А прибиток хіба тільки той, що тепер знову ходжу на двох милицях, що болять ноги в ступнях».

Отже, безпосереднім поштовхом до написання поезії був один із тяжких періодів загострення хвороби.

За жанровими ознаками вірш належить до медитативної лірики, у ньому глибокі роздуми поєднуються з мистецьки довершеною формою.

У поезії «Contra spem spero!», назва якої в перекладі з латині означає «без надії сподіваюсь», Леся Українка висловлює оптимістичну віру у своє поетичне покликання.

Вірш побудовано на сполученні двох систем контрастних обра­зів. Відчуття гнітючості й зневіри передається за допомогою логічно­го ряду образів суму: «думи, ви хмари осінні», «в жалю, в голосінні», «серед лиха», «без надії», «на вбогім сумнім перелозі». Контрастом до цього ряду виступають оптимістичні, радісні образи: «весна золота», «молодії літа», «сміятись», «співати пісні», «жити хочу!», «барвис­ті квітки». Поєднання цих двох ліній формує образну систему твору, в якій голос поетеси звучить виразно й піднесено.

Поезія є особливою й за мотивом, який проходить через усю твор­чість Лесі Українки: людина стає сильною тоді, коли усвідомлює свою відповідальність перед народом. Ліричний герой висловлює готовність «сіяти квітки на морозі», поливати їх сльозами, поки не розтане лід і не зійдуть квіти добра і щастя.

Вірш належить до лірики «чуття», що є художнім вираженням «кри­ку душі», прагненням молодої людини жити повноцінним життям, на­віть тоді, коли на заваді стали особисті та суспільні перешкоди. Побу­довано твір у формі драматичного монологу, сповненого інтонаційно­го хвилювання, «внутрішньої» діалогізованої мови (є запитання і від­повіді на них, звертання, заперечення і ствердження). У монолозі пе­редано емоційний стан ліричного героя, утверджується життя як діян­ня. І не шляхом логічних аргументів, а шляхом розвитку «логіки» по­чуттів. Уже самий початок вірша – рішуче заперечення настроїв суму, безнадії, спричинених жорстокими обставинами:

Гетьте, думи, ви, хмари осінні!

Тож тепера весна золота!

А далі – відгук особистих переживань поетеси, її прагнення до по­вноцінного життя, подолання тяжкої хвороби. Разом із тим це й різкий протест проти задушливої атмосфери, жорстокої урядової реакції, яка викликала серед певної частини інтелігеції почуття туги й безсилля. Так, образ «весни золотої», що протиставляється «осіннім хмарам», набуває алегоричного звучання. Вірш сповнений афористичними ви­словами: «крізь сльози сміятись», «без надїі таки сподіватись», «серед лиха співати пісні», алегоріями: «сіяти квіти», «кора льодовая».

Жага до життя, волі освітлювали шлях Лесі Українки. Віра й надія ніколи не полишали її. Недаремно вона зізнавалася: «Люд­ська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі». Їй хоті­лося зарадити тим людям, що знесилилися в боротьбі. Роздуми поете­си про значення художньої творчості досягли апогею у вірші «Слово, чому ти не твердая криця» (1896 р.). У поетичних рядках спалахують образи «двусічний меч», «блискавиця, громова сестриця», «вогнисті піс­ні», «грім весняної бурі», «слово-криця», «слово – безжалісний меч». Поетеса прагне, щоб її слово було гострою зброєю. Вона плекає мрію («вигострю, виточу зброю іскристу»), сподівається, що її слово-меч, якщо не в її кволих руках, то в руках нового покоління здійметься на лютого ворога. Поетеса вірить, що її слово, єдина її зброя не може за­гинути, воно має служити тим, хто стане на боротьбу за волю, за люд­ське щастя.

• Аналіз поезії

~      Що є головним образом вірша?

~      За допомогою яких метафор слово уподібнюється до зброї?

~      Якими художніми засобами створюється образ «слова-зброї»?

~      За допомогою чого поетеса намагається утвердити ідею вірша?

~      Визначте тему та ідею твору.

~      Знайдіть алітерацію у творі.

~      Чому цей вірш називають естетичним кредом поетеси?