ук №55 10 клас

Урок № 55

Тема. «Лісова пісня». Символічність образів Мавки і дядька Лева – уособлення духовності і краси. Мати Лукаша і Килина – антиподи головної героїні Мавки. Симбіоз високої духовності та буденного прагматиз­му в образі Лукаша. Почуття кохання Мав­ки і Лукаша як розквіт творчих сил людини.

Мета: продовжуючи роботу з текстом, показати символічність образів драми-феєрії; допомогти зрозуміти складність характеру Лукаша; розкрити красу глибокого почуття; розвивати вміння зіставляти, порівнювати, складати план характеристики персонажів; виховувати красу почуттів, прагнення до пре­красного, до ідеалу.

Учні повинні знати: зміст драми-феєрії, напам'ять уривок із твору (на вибір), причини трагедії Мавки і Лукаша; яку ідею утверджує авторка в образі Мавки; що викриває в обра­зах Килини й матері.

Учні повинні вміти: давати обґрунтовані відповіді на запитання; складати плани до ха­рактеристики персонажів і будувати за ними зв'язне висловлювання; висловлювати мірку­вання про авторську позицію у творі.

Перебіг уроку

Позаяк на уроці йтиметься про кохання Мавки й Лукаша, почнемо урок з інсценізації (читання в особах, перегляду фрагментів кінофільму) розмови цих персонажів (1-ша дія від слів «Ти, Мавко?» до «Я вберу тебе, мов королівну, в самоцвіти!»). Потім прозву­чить запитання, відповідь на яке мають дати учні, аналізуючи твір.

– Чому таке високе романтичне почуття згасло? Хто найбільше сприяв тому, що Мавка і Лукаш стали ідеалом закоханих?

Актуалізація опорних знань, умінь, навичок

1. Відтвори епізод за цитатою

Учитель зачитує цитату, учні повинні назвати епізод, пов’язаний з поданою цитатою.

·   «Ох, зірка в серце упала!»

·   «Нічко коротка — довга розлука…

Що ж мені суджено — щастя чи мука?»

·   «Не зневажай душі своєї цвіту…

Той цвіт від папороті чарівніший —

він творить скарби, а не відкриває».

·   «Сестрице, мушу я! Твоя краса

На той рік ще буйніше запишає,

А в мене щастя як тепер зов’яне,

То вже не втане!»

·   «Ся жінка хижа, наче рись».

·   «Бери мене! Я хочу забуття!»

·    «І з долу вгору він до мене звів

Такий болючий погляд, повний туги

І каяття палкого без надії…

Людина тільки може так дивитись!..»

·   «Заграй. Заграй, дай голос мому серцю!

Воно ж одно залишилось від мене».

2. Продовжіть речення

· Драматична поема — це…

· Драматичній поемі властиві такі ознаки…

· Леся Українка написала такі драматичні поеми…

· В основу «Лісової пісні» лягли спогади…

· Твір складається з…

· До світу міфологічних істот належать…

· До світу людей —…

Теорія літератури

Художній образ — це складна мистецька форма відображення дійсності. У ньому поєднуються: дійсність з неповторною індивідуальністю художника; загальне з індивідуальним (таке злиття в мистецтві має назву типізації, типізація передбачає виділення основного, яке виражається в неповторно індивідуальному); емоційне з раціональним; правда з вимислом (вимисел — це не довільне вигадування того, чого нема й не було, це поєднання в певній часовій і логічній послідовності того, що художник зібрав у самому житті; це те, що могло бути). Художньому образу властива умовність.

Образи — це конкретно-чуттєве художнє змалювання людської особи (образи-персонажі), предмета (образи-речі), явища природи (образи-пейзажі). Неодмінними ознаками художнього образу є:

а) те, що він дає художнє пізнання життя;

б) те, що він справляє емоційний вплив на людей;

б) те, що він, творчо відображаючи дійсність, містить у собі художнє узагальнення.

Засоби творення образів і прийоми типізації:

а) зображення вчинків, дії образів-персонажів;

б) портретне зображення;

в) мова персонажів;

г) пряма авторська характеристика;

д) виділення провідної риси характеру;

е) перебільшення.

Працюючи з текстом, учні паралельно за­писуватимуть основні риси Лукаша й Мавки.

[?] Знайдіть сцену першої зустрічі Мавки й Лукаша. Чому хлопець соромиться, відпові­даючи на запитання « Чи гарна ж я тобі?» Чи не це вказує на те, що вони належать до абсо­лютно різних світів?

[?] Чим зачарувала Мавка Лукаша? А Лу­каш Мавку? Чому авторка звернула увагу на те, що в Лукашевих очах «є щось дитяче»?

[?] Що не може зрозуміти і сприйняти Мавка у світі людей, а що в людських стосун­ках її приваблює?

Перші записи можуть мати такий вигляд.

Мавка	Спільне	Лукаш
Поводить себе природно	Мають почуття прекрасного	Визнає умовно­сті: вважає, що дівчині не слід себе вихваляти
Мріє про кохан­ня, яке було б єдиним на все життя	Закохані в му­зику й природу	Змиряється з думкою, що жи­тиме так, як ви­рішать його рідні

[?] Заквітчана вінком зі світлячків Мавка особливо красива. Вона щаслива, бо кохає. Прочитайте останній монолог Мавки з 1-ї дії. Які почуття переповнюють серце героїні?

[?] Прочитайте ремарку, якою розпочи­нається 2-га дія. Якими деталями Леся Ук­раїнка підкреслює буденність, відсутність краси в житті людей?

[?] Яка метаморфоза відбулася у стосунках Мавки й Лукаша? Чому він став злим та гру­бим? Чи, можливо, він таким і був?

[?] Як ви розумієте слова «Не зневажай душі своєї цвіту», які мовить Мавка Лукашеві? А який підтекст іншого її спостереження?

А тільки – смутно, що не можеш ти

Своїм життям до себе дорівнятись.

Доведіть, що в цих словах – глибоке знан­ня Лесею Українкою духовно-естетичної сут­ності людини.

[?]Хто ж винен у тому, що Лукаш знева­жив усе найкраще в собі?

[?] А чи зрадила собі Мавка? Порівняйте її портрет у 2-й та 3-й дії. Чи вартує її кохання такої жертовності, зраді самій собі?

[?] Пригадайте історію кохання Івана й Марічки з твору М.Коцюбинського. Ви не вважали одруження Івана з Палагною зрадою і вірили, що якби Марічка залишилася жи­вою, то закохані змогли б щасливо жити в селі. Як вирішує проблему «романтичне ко­хання і соціальні реалії» Леся Українка?

♦ Доведіть, що Килина і мати Лукаша – це антиподи Мавки. Зверніть увагу на став­лення Лесі Українки до Килини, яке просту­пає з ремарок. (Наприклад, «вони міряють си­лу»; «скілька горсток жита... лежать, як по­долані і ще не пов'язані бранці».)

[?] Чому Мавка прагне забуття? Чи можна цю сцену вважати кульмінаційною у розвит­ку драматичного конфлікту?

[?] Як змінюються події у 3-й дії? Що му­чить Мавку? Чи має рацію Лісовик, говорячи: «Не гідна ти дочкою лісу зватись!»; «Окрай­чик щастя хтіла заробити»?

[?] Як пояснити поведінку Лукаша під час пожежі? Поясніть його слова: «Я, жінко, бачу те, що ти не бачиш».

[?] Яке символічне значення Лукашевої Долі? Чи допомагає вона усвідомити велику провину?

[?] Поясніть глибокий філософський під­текст останнього монологу Мавки. Яку ідею втілено в ньому?

[?] Перечитайте останню ремарку. Чому зи­ма на мить стає весною, а на вустах мертвого Лукаша «застиг щасливий усміх»? Проведіть ще одну паралель із «Тінями забутих предків».

[?] То в чому ж трагедія кохання Мавки й Лукаша? (Серед висловлених думок має прозвучати й така: Мавка – це неоромантична героїня, ідеал людини вільної, духовно багатої, не зараженої вірусом корисливості, нагромадження, меркантильності. Лукаш – реальна людина, наділена природою естетичним смаком, добро­тою, ніжністю. Однак реалії життя змушу­ють вбивати у собі прекрасне, зневажати отой неповторний цвіт. Леся Українка показує, що в момент розквіту кохання Лукаш переживає ду­ховне піднесення. Проте високі поривання душі розбиваються об будні, тому великою є прірва між дійсністю і мрією.)

Якщо ж учням нелегко дійти такого ви­сновку, можна поставити й такі запитання:

[?] Чи згодні ви з твердженням: «Мавка – це світла мрія Лукаша, зліт його творчого духу»?

[?] Якщо поставити образ Лукаша в центрі твору, то чи можна вважати, що центральною проблемою в ньому буде боротьба за душу Лукаша?

[?] Чи переконана вас «Лісова пісня», що справжнє мистецтво, красу може породжува­ти лише світла й чиста душа?

[?] Доведіть, що першопричину людського горя, зла Леся Українка вбачає у відсутності гармонії в душі людини.

[?] Чим приваблюють люди, подібні до дядька Лева? Чи можна і цього персонажа на­звати ідеалом людини?

[?] Чи кожна людина наділена даром коха­ти? Принижує чи возвеличує закоханих жер­товність і всепрощення (як це було в Мавки)?

[?] Чому, читаючи «Лісову пісню», людина відчуває естетичну насолоду?

[?]Який фантастичний персонаж запа­м'ятався вам найбільше? Чим саме?

[?] Чому слова Мавки «Ні, я жива, я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає!» часто беруть як епіграф до творчості Лесі Ук­раїнки?

Робота в групах

Колективне уточнення характеристики героїв твору, коментар цитат, дібраних удома.

1-ша група

Проблемне питання. Як через образ Мавки письменниця розкрила мрію про ідеальну людину, утвердила думку, що людина — творець краси.

Шлях виконання

Дослідити засоби зображення Мавки — зовнішній портрет Мавки (у ремарках, репліках Лукаша, Лісовика); внутрішній портрет (у монологах, у взаєминах з іншими персонажами твору, у ставленні до навколишнього середовища).

Узагальнення групи

Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Вона втілює ідеали: гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, «що не вмирає».

Мавку від довгого зимового сну розбудила мелодія Лукашевої сопілки — незвичайний спів весни, як думалось їй спочатку. Дізнавшись від дідуся Лісовика, що «то хлопець на сопілці грає», вона захотіла його побачити. Застереження досвідченого Лісовика.

… Минай людські стежки, дитино,

бо там не ходить воля,— там жура

тягар свій носить. Обминай їх, доню:

раз тільки ступиш — і пропала воля! —

здається Мавці дивним.

Для неї воля, природа, життя — нероздільні.

Ну, як-таки, щоб воля — та пропала?

Се так колись і вітер пропаде! —

дивується вона.

«Людський хлопець, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення», зацікавлено розглядаючи Мавку й одночасно граючи на сопілці українські веснянки, зачаровує лісову красуню — і в її серці зароджується незгасне кохання до юнака.

Прекрасними й дивними здаються Мавці люди порівняно з лісовими істотами: лише люди «так ніжно… кохаються», уміють творити щось «вічне і величне», лише людина може прожити життя, залишивши по собі красу. Тепер усе попереднє життя їй згадується крізь серпанок смутку, а майбутнє мріється лише з людьми, лише з коханим, з яким у неї багато спільного. Адже й Лукаша вразила особлива краса лісової чарівниці, дивний вираз очей, її незвичайна, багата, поетична мова.

Оцей особливий стан Мавки, зацікавленої людьми, закоханої в людину, особливо виразно розкривається в її монологах, що починаються словами «Нічого. Спала. Хто ж зимою робить?», «Коли б ти, нічко, швидше минала!» і в діалогах із Лукашем.

У другій дії бачимо лісову вродливицю серед людей. Тут вона символізує людину, що не зазнала впливу суспільства, у неї душа не «така саміська», як у людей, вихованих суспільством. Навіть мудрий дядько Лев не знає такого слова, яке б розкрило їй таємниці суспільної людини, допомогло збагнути людські клопоти.

На відміну від більшості людей, Мавка перебуває в повній гармонії з природою, для неї робота — не повинність невільника, раба, наймита перед своїм хазяїном, не лише засіб до існування, а потреба душі, розумне, осмислене діяння, нероздільне з красою. Тому, коли Мавка «глядить корів, то більше дають набілу»; нивка, яку вона обробляла, родить гарно, як ніколи до того; ліс, дарами якого бережно, розумно користується, відкриває перед «нею всі свої скарби; на подвір’я, яке «умаїла квітками попідвіконню — любо подивитись!»

Живучи в Лукашевій сім’ї, Мавка спіткалася із грубістю, черствістю, егоїзмом. І вона добротою, ніжністю хоче захистити чисте кохання від цих проявів зла, захистити «цвіт душі» свого коханого, своє і його щастя. У цій боротьбі ніжна Мавка виявляє стриманість, терплячість — на грубощі Лукашевої матері відповідає лагідно й покірно. І хоч зневіряється на якусь мить і йде в обійми забуття, та знову воскресає для боротьби за щастя, за кохання, за добро, за красу людської душі й торжество правди. Мавка завжди поривається до ідеалу, до краси. Ці думки увиразнюються фразеологізмами: «Не зневажай душі своєї цвіту», «Смутно, що не можеш ти своїм життям до себе дорівнятись», «Що ж? Хіба крові не варта краса?», «Ні! Я жива! Я буду вічно жити! Я в серці маю те, що не вмирає». Безсмертна лісова царівна все-таки виходить переможницею в боротьбі за «цвіт душі» свого коханого. У кінці твору вона спалахує давньою красою, з’являється перед юнаком знову «у зорянім вінці», знову разом із ним єднає свою долю. Правда, краса, благородство перемагають над усім лукавим, потворним, антигуманним.

2-га група

Проблемне питання. Які проблеми порушує поетеса через образ Лукаша?

Шляхи виконання

Через психологічний аналіз духовного світу героя, його характеру саморозвитку (боротьба в його душі світлих, чистих поривань з буденщиною).

Узагальнення групи

З Лукашем ми зустрічаємось напровесні на галяві волинського лісу. Це — «дуже молодий хлопець, гарний чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний «…в полотняну одежу… сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки, свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку».

У цьому зовнішньому портреті вбачається щирість, дитяча допитливість, чистота помислів юнака. В одній з ремарок письменниця повідомляє про мистецький хист Лукаша: «З очеретів чутно голос сопілки, ніжний, кучерявий, і як він розвивається, так розвивається все в лісі. Спочатку на вербі та вільхах замайоріли сережки, потім береза листом залепетала. На озері розкрились лілеї білі й зазолотіли квітки на лататті. Дика рожа появляє ніжні пуп’янки».

Зустріч з Мавкою, кохання до неї окрилило Лукаша. Він захоплюється красою Мавки, з подивом спостерігає, зачаровано слухаючи її розповідь, як міниться вираз її очей про зимовий сон природи. Але лицемірство, корисливість, що панують у взаєминах людей, уже проникли і в душу Лукаша. Недарма він засоромився при відповіді на Мавчине питання: «Чи гарна ж я тобі?», «Хіба ти сам собі не знайдеш пари?».

Мова Лукаша вказує на його соціальне походження, вона пересипана просторіччями, діалектизмами: «лепсько грає», «сидіти тута», «непевне місце», «хтів собі вточити соку», «любощі такі солодкі» та інші. Покохавши Мавку, Лукаш розкриває перед нею свою поетичну душу. Як і його кохана, він чує, «як солов’ї весільним співом дзвонять», «вже не щебечуть, не тьохкають, як завжди, а співають: «Цілуй! Цілуй! Цілуй!»

Коли Мавка прийшла жити в сім’ю Лукаша, а його мати почала постійно дорікати своєму синові і грою на сопілці, і ніжними взаєминами з Мавкою, бо це нібито відриває їх від роботи, Лукаш намагається захистити й себе, і Мавку. Але й він скоро «захворів»,

заразившись від своєї матері породженими віками невільницького життя пороками; робота і краса — несумісні; невістка в сім’ї — невільниця, гірша наймички, і цінують її за придане; всім і за все треба віддячувати, навіть за почуття любові; «…їм така невістка

не до мислі… Тобі недобра з їх свекруха буде!», «їм невістки треба, бо треба помочі — вони старі. Чужу все до роботи заставляти не випадає… Наймички — не дочки», «Була надія, що віддячусь потім»— кидає він Мавці на її пристрасне благання не зневажати

«душі своєї цвіту». Як іржа, врізалося це в душу Лукаша, витравлюючи любов до природи, і любов до народних казок, легенд, пісень, якими так захоплювався мудрий дядько Лев.

Розрив з Мавкою й одруження з лицемірною, ледачою, духовно убогою Килиною стало торжеством приватновласницького світу.

Але в останній сцені Леся Українка показує торжество краси в душі Лукаша. Звернений до власної долі монолог Лукаша перейнятий не стільки скорботою, скільки вірою в високе призначення людини, силу людського хисту, розуму, волі. Бажано прочитати монолог від слів: «Хто ти?..» і до кінця всю останню ремарку твору. У всій п’єсі, зокрема в образах Мавки і Лукаша, звучить осуд суспільних порядків, за яких гинуть найкращі якості людської вдачі.

3-тя група

Проблемне питання. Як письменниця розкриває в образах матері Лукаша й Килини духовне зубожіння, дисгармонію з природою?

Шлях виконання

Розкрити грубість, лицемірство, спотворене уявлення про працю (авторська характеристика в ремарках, зображення взаємин між собою, з іншими персонажами, у ставленні до природи, через їхню мову).

Узагальнення групи

Мати Лукашева — рідна сестра Лева. Вона, вдова, бажаючи своєму синові щастя, стала рабинею загальноприйнятої, породженої суспільством думки про власність як про єдине щастя.

Ця ж біда спіткала й Килину. Залишившись вдовою з двома дітьми, вона піклувалася перш за все про те, як їх нагодувати, одягнути, як утвердити для них «авторитет» серед людей. І в погоні хоч за якими-небудь матеріальними статками, за найнеобхіднішим для існування своїх дітей вона також розгубила свої духовні скарби, а може, навіть не змогла їх і придбати за тією безперервною турботою про хліб насущний.

Найстрашніше, що багато таких нещасних, які поневолені дріб’язковими турботами, не почувають себе їхніми рабами, хоч вони є ними. І для того, щоб раби збагнули своє становище й відчули, наскільки воля прекрасна порівняно з рабством, Леся Українка «посилає» до людей Мавку.

4-та група

Проблемне питання. Як у творі розкривається проблема людини й природи?

Шляхи виконання

Дослідити засоби творення образу дядька Лева як великого природолюба (портретна характеристика в ремарках; його ставлення до столітнього дуба), дослідити ставлення Мавки, Лукаша, матері Лукаша, Килини до лісу.

Узагальнення групи

Дядько Лев «дуже добрий з виду», у нього «довге волосся білими хвилями спускається на плечі з-під сивої шапки-рогатки», на ньому світлий, ясно-сивого кольору полотняний одяг, що свідчить і про високий естетичний смак тих, хто цей одяг робив, і про високий естетичний смак тих, хто його носить.

Змальована світлими фарбами зовнішність дядька Лева гармонує з душевною його красою та з ніжною красою лісового куточка.

Досвідчений дядько Лев з тих обдарованих буйною фантазією людей, які можуть упіймати казку вітру, землі, місяця, води, пташки, дерева, трав, а силою отого мудрого слова одухотворити добро, красу чи знешкодити зло; він з тих людей, які в лісі можуть «зустріти» Лісовика й Перелесника, Мавку й Русалку, Водяника. Дуже трепетно він ставиться до столітнього дуба, прагнучи зберегти лісового красеня від сокири, заповідає поховати себе саме під ним. На жаль, споживацький спосіб життя перемагає: Килина з матір’ю Лукаша після смерті дядька Лева продають його.

Завдяки Мавці Лукаш починає розуміти, що в лісі нічого мертвого немає. Пригадайте, як він зумів збагнути почуття ясена до дикої рожі. Лукаш розуміє, якою безборонною може бути природа, аж тоді, коли Лісовик перетворює його на вовкулаку.

Для Мавки в лісі існує безліч табу, зокрема заборона нищити живі рослини. І навіть коли вона намагається порушити заборону, прагнучи догодити матері (діалог Польової Русалки з Мавкою) і врятувати своє кохання, перемагає споконвічна істина — не руш живе, не вбивай! Тому Мавка врізає собі руку. Для матері Лукаша й Килини природа є засобом споживацтва, задоволення власних потреб. Коли вони прийшли жити в цю місцину, вона вражає своєю первозданністю, незайманістю, людина тут не господар, а гість. У ремарці до другої дії ми спостерігаємо, що людина, облаштовуючи свій побут, нищить гармонію, красу навколо себе. Порівняймо:

Теорія літератури

Неоромантизм (новоромантизм) — так називала Леся Українка та інші творчий метод тих письменників кін. ХІХ — поч. XX ст., які поєднували у своїй творчості реалістичне зображення життя з романтизмом.

Леся Українка писала: «Справжній новоромантизм зневажає не самий натовп, тобто не особи, що складають натовп, а той рабський дух, який змушує людину добровільно зачисляти себе до натовпу, як до чогось стихійного, що поглинає, нівелює, стирає індивідуальність, приносить її в жертву інстинкту, стадності. Новоромантик протиставляє натовпу не героя, не вибрану особу, а суспільство свідомих осіб, у якому він, цей натовп, розчинився б без залишку»:

Ознаки:

· властива виразність суспільних ідеалів;

· прагнення до визволення особистості;

·  гармонія ідеалу з життєвою правдою;

· Леся Українка не поділяла персонажів на головних і другорядних, а наділяла всіх якостями повнокровних самоцінних особистостей;

· її ліричні та драматичні твори наснажені визвольним пафосом, їм притаманні гострота конфлікту між добром і злом, правдою і кривдою, оптимістична віра в перемогу перших.

Драма-феєрія (від франц. — фея, чарівниця) — один із жанрових різновидів драми. Для цього драматичного виду властивий фантастично-казковий сюжет, у ньому відбуваються неймовірні з реального погляду перетворення, поряд з людьми діють створені уявою письменника фантастично-міфічні істоти.

 Узагальнення вивченого матеріалу

·        На основі знань про неоромантизм як літературний напрям доведіть, що «Лісова пісня» твір неоромантичний. (Неоромантичне утвердження духовно-естетичної сутності людини, її творчих можливостей; конфлікт між буденним життям і високим пориванням душі особистості, дійсністю і мрією; індивідуальність і натовп).

·        Розкажіть (уявивши себе Мавкою або Лукашем) про свого коханого, чим він неповторний, чого вас навчив або зачитайте листи до героїв, написані вдома.

·        Створіть асоціативний кущ:

Мавка — міфологічна істота — лісова царівна…

Лукаш — хлопець — поет в душі…

Висновок

Звучить останній монолог Мавки.

Ці слова сповнені світлої туги, у них звучить акорд на честь доброго, справедливого переможця.

У «Лісовій пісні» цей переможець — людина мудра, добра, творча, гармонійна, що в леті за своїм щастям постійно б’ється зі злом, радіє і страждає, падає і піднімається, гине і воскресає, але летить і тільки — до краси.

Оголошення результатів навчальної діяльності школярів

Домашнє завдання.

1. Вивчити напам'ять один з уривків з «Лісової пісні» (можна при­кінцевий монолог Мавки).

2. Підготуватися до уроку зв'язного мовлення: інсценізувати уривки з «Лісової пісні» і написати сценарій.

За бажанням: написати твір «Не зневажай душі своєї цвіту».