понеділок, 29 лютого 2016 р.

оповідь "Дівчина-Україна"

Дівчина-Україна
Давно жили біля Чорного моря Чоловік і Жінка. Була у них біда: не мали вони дітей. Та й просять батьки у Бога, щоб дав він їм щастя у колисочці. І незабаром 24 серпня у сім’ї народилася найгарніша дівчинка у світі. Назвали її Україною.
Батько від радості насадив зеленокосих верб біля ставу, а мати у знак подяки коло біленької хатинки посадила кущ калини. Прилітав щодня до їхньої хати соловейко і тьохкав. Росла Україночка і захоплювалася солов’їним співом.
Ішли роки. Коли дівчинка навчилася розмовляти, то її мова була найчарівнішою серед усіх мов світу.

Росла Україна на радість своїм батькам і людям. І де тільки не ступала молода Україна, скрізь сяяло буйнотрав’я на лугах та золоті поля.
Написав синочок Олежик зі мною

Немає коментарів:

Дописати коментар