Урок 2

Тема. Іменники – назви істот і неістот. Іменники загальні й власні.

Мета: розширити знання учнів про іменник як частину мови, сприяти зміцненню навичок визначати іменники – назви істот та неістот, розрізняти власні та загальні назви; формувати загальнопізнавальні вміння знаходити власні та загальні назви у текстах;

розвивати творчі вміння використовувати різні категорії іменників у власних висловлюваннях, розвивати критичне мислення, увагу, спостережливість, пам'ять;

за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу звернути увагу учнів на звичаї та обряди українського народу, які виникли у листопаді.

Тип уроку: урок формування практичних умінь та навичок.

Форма проведення: урок-практикум.

Обладнання: тексти, куб, ілюстрації, дидактичний матеріал.

Хід уроку

                       I.     Організаційний момент.

                   II.     Перевірка домашнього завдання.

Прийом «Запитання – відповідь»

Викликаному до дошки учневі товариші ставлять запитання з вивченого параграфа (не заглядаючи у підручник). Оцінюють точність і правильність відповідей і самих запитань.

                III.     Установчо-мотиваційний етап.

Прийом «Розумний куб»

(Попередньо на гранях куба пишуться запитання з відповідної теми. По черзі діти кидають куб, читають запитання, що написані на сторонах граней, і дають відповіді на них).

-       У якому розділі науки про мову вивчають іменники?

-       Чому іменники належать до самостійних змінних частин мови?

-       Які слова називають іменниками?

-       Як розрізняють назви істот та неістот?

-       У чому різниця між іменниками – конкретними та абстрактними назвами?

-       Чи можна побудувати текст без іменників? Чому?

                IV.     Актуалізація опорних знань.

·        Лінгвістична гра «Естафета»

Кожен ряд учнів одержує завдання записати на дошці у колонку слова. учень, який написав слово, передає крейду іншому зі свого ряду. Переможе той ряд, хто швидше впорається із завданням і не допустить жодної помилки.

(Дошка поділена на стільки частин, скільки рядів у класі, наприклад, чотири ряди. У кожній колонці учні записують слова, що позначають: 1-й ряд – назви релігійних свят, 2-й ряд – назви українських традиційних страв, 3-й ряд – назви знарядь праці, якими користувалися у давнину, 4-й ряд – назви явищ природи.) 

                   V.     Повідомлення теми і мети уроку.

Спостереження 1. Привертаю увагу учнів до того, що подібні за граматичними ознаками й за формою іменники можуть мати різні закінчення в тому самому відмінку. Іменники гравець, тунець, олівець, ялівець то­го самого чоловічого роду, з таким самим на­голошеним кінцевим -ець. Але поставимо їх у родовому відмінку однини (кого? чого?): гравця, тунця, олівця, ялівцю. Закінчення не всі однакові. Поставимо їх у знахідному одни­ни (кого? що?): гравця, тунця, олівець або олівця, ялівець; у знахідному відмінку множи­ни: гравців, тунців або тунці, олівці, ялівці. Тут є ще більше розбіжностей у закінченнях. Яка причина? Вимагаю від учнів, щоб вони визначили, кого або що називають подані іменники. Перші два називають істот – особу і тварину; наступні два називають неістот – чітко окреслений предмет і нечітко окресле­ний предмет. Отже, підсумовую, що усі іменники поділяються на назви істот (назви осіб і назви тварин) та назви неістот (назви чітко окреслених предметів і назви нечітко окреслених предметів ).

                VI.     Сприймання й усвідомлення учнями навчального матеріалу.

Колективна робота з текстом

Ø Прочитати текст. Пояснити інший заголовок. Яка основна думка тексту?

·        Народні звичаї та обряди.

·        Надходить місяць «падолист»...

14 листопада – день Святих Кузьми і Дем'яна

Стародавня легенда оповідає, що ковалі Кузьма й Дем'ян одного разу вбили змія, спа­лили й розвіяли попіл за вітром. Проте із цьо­го попелу вивелося безліч інших змій, тож те­пер ковалі повинні охороняти людей від них.

Повна назва свята – день Святих чудотворців-безсрібників Кузьми і Дем'яна. За церков­ними переказами, родом брати були з Малої Азії. Це були освічені люди й талановиті лі­карі. Мали надзвичайний дар – зцілювали рани душевні та тілесні за допомогою молитов. Оскільки не брали ніколи плати за лікування, то й стали їх люди іменувати безсрібниками. Але одного разу зцілена жінка так сильно за­хотіла віддячити святому Дем'янові за добру справу, що все ж таки вмовила його взяти на знак подяки три яйця. Він не зміг відмовитися,  а Кузьма, коли дізнався, що його брат порушив святу обітницю, звелів, аби по смерті його не ховали разом із Дем'яном.

Минуло досить багато часу, брати померли. Люди, які повинні були ховати братів, розгубилися, бо не знали, як їм учинити. І тут сталося диво: верблюд, якого вилікували від сказу раптом заговорив людським голосом. Він пові­домив, що слід покласти братів поруч, оскільки святий Дем'ян прийняв не плату, а подарунок, до того ж не із жадоби збагачення, а з милосер­дя до ближнього.

Традиційно ввечері цього дня сільська мо­лодь збиралася разом: дівчата смажили або ва­рили курей, частували ними хлопців, а ті жар­тома визначали, чия курка смачніша.

Ø Виписати декілька іменників. Визначити, які з них відповідають на питання хто?, а які – на питання що?

Ø Дібрати синоніми до виділених слів.

Учитель. Іменники, які відповідають на питання хто?, належать до назв істот, а ті, що відповідають на питання що?, – до неістот.

 Крім цього, іменники поділяються на власні та загальні. Загальні іменники називають усі предмети певного роду, наприклад, слово коваль означає вид професії. Власні іменники використовуються для того, щоб із ряду предметів, осіб певного роду виділити якийсь один предмет чи особу. Наприклад, власна назва Дем'ян виділяє з усіх імен. До власних іменників належать імена, прізвища, клички тварин, географічні назви, назви книжок, газет, журналів, кінофільмів, кораблів, різних організацій, історичних подій. Власні іменники пишуться з великої літери. Назви книжок, журналів, кораблів, магазинів тощо беруться в лапки.   

·        Робота зі схемою

(Коментує учень)

                    Пишуться                                                    Пишуться

               з великої літери:                                            з малої літери:

          Марія, Дідух, Дніпро                                   коваль, свято, дід, Новий рік

            VII.     Усвідомлення здобутих знань у процесі практичної роботи.

·        Вибірковий диктант

Ø Слухаючи текст, виписати іменники.

ДІДУХ

Традиційним українським символом на Новий рік була не зелена ялинка, а Дідух!

Виготовляли його з кулів або з першого зажинкового снопа. Кільканадцять пучків, окремо обплетених соломинками, ув'я­зували в пишний вінок. Знизу робили розгалуження, щоб Дідух умів стояти. Верхівка новорічного вінка нагадувала конусоподіб­ний сніп із колоссям. Гілки Дідуха – а за них правили зібрані докупи пучки, що зверху відповідно розгалужувались, – обрамлювали кольоровими стрічками, паперовими чи засушеними кві­тами, кожен на свій смак. У світлиці його ставили напередодні Багатої куті. Свою обрядову роль він виконував протягом усіх різдвяних свят. Він символізував спільного предка.

Слово «Дідух» має давнє коріння. Неважко здогадатися, що мова йде про дух діда, чи дідівський дух – символічних репрезентаторів родоводу. Традиційно в нашого народу був розвинений високий культ пращурів. У кожній родині пойменно знали й від­повідно шанували до сьомого коліна всіх попередників. Вважа­лося, що душі предків постійно контактують із родиною, допо­магають у господарській діяльності, сприяють родючості ниви, оберігають збіжжя од пожеж, повеней, градобою, стежать, щоб у родині був лад і спокій...

Якщо господарі дотримувалися давніх традицій – поважали старших, берегли пам'ять свого родоводу, шанувалися між собою, передавали у спадок духовні обереги, – то духи предків, освяче­ні поважним Дідухом, оберігали родину від злих і нечистих сил (За В. Скуратівським).

Ø Визначити, які з виписаних іменників належать до назв істот та неістот, які – до власних і загальних назв. Пояснити свій вибір.

Ø Зробити синтаксичний розбір першого речення.

·        Гра «Хто більше слів прочитає в слові?»

(робота в групах)

Учитель пропонує учням термін, слово. Із літер цього слова потрібно скласти інші слова.

Святі Кузьма і Дем'ян (мак, м'ята, кум, тім'я,кіт, Яна, Кузя, світ, мета, тема, день,тінь тощо).

~       Скласти речення з 2 – 3 іменниками, які утворили.

·        Лінгвістична гра «Плетиво словес»

Учні одержують завдання побудувати якнайдовший ланцюжок. Наступне слово має починатися кінцевою літерою попереднього слова. Гра проводиться попарно. Переможцем стає той із гравців, хто  записує  слово останнім.

Ø Кожний має запропонувати іменник – власну назву.

         VIII.     Підсумок уроку.

                IX.     Рефлексія.

Під час уроку мені було... (весело, байдуже, сумно).

Я дізнався(лася)...

Я навчився(лася)...

Я зрозумів(ла)...

                   X.     Оцінювання навчальних досягнень учнів із коментарем.

                XI.     Домашнє завдання з інструктажем.

Скласти розповідь про традиції у моїй родині.

Прочитати параграф §19 та правописі про вживання великої та малої літери.