УСНИЙ ЖУРНАЛ «І МЕНЕ В СІМ'Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ...»

УСНИЙ ЖУРНАЛ

«І МЕНЕ В СІМ'Ї ВЕЛИКІЙ, В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ, НЕ ЗАБУДЬТЕ...»

Мета: виховувати в учнів любов і шану до геніального сина України, розвивати інтерес до життя і творчості народного поета.

Наочне оформлення: портрет Т. Г. Шевченка, вишитий рушник, альбом "Тарас Шевченко", ілюстрації до творів Т. Шевченка, портрети письменників – лауреатів Державної премії України імені Т.Г. Шевченка.

Музичне оформлення: записи пісень на слова Т.Шевченка: "По діброві вітер виє", "Зацвіла в долині", "Сонце заходить", пісня "Заповіт" на слова Т.Шевченка, музика М. Лисенка, платівки із записами віршів Т.Шевченка.

Обладнання: програвач, книжковий стелаж.

Епіграф "Немає в світі поета,

   який стільки важив би в житті

   свого народу, як Шевченко".

                                М. Рильський

Хід усного журналу

Клас святково прикрашений. У центрі – портрет Т.Г. Шевченка

Учитель. Сьогодні наш перший урок ми проведемо у формі усного журналу, гортатимемо з вами сторінки, які розкривають життєвий і творчий шлях Т.Г.Шевченка, великого українського поета.

Митець прожив коротке і вкрай важке життя. Із своїх 47-и років він 24 роки був кріпаком, 17 років – невольником у засланнях, під наглядом жандармів і тільки 10 років – вільною людиною.

І в цих несприятливих умовах Тарас створив свій безсмертний “Кобзар”, написав декілька томів прозових і драматичних творів, став Академіком Академії мистецтв. З його мистецької спадщини збереглося 835 творів живопису і графіки. Є дані про 270 втрачених і досі не знайдених мистецьких творів.

1 СТОРІНКА "Сторінки з біографії".

Учитель. Життя нашого поета таке дивне, що слухаючи про нього, можна було б сказати, що це легенда.

Мені хотілося б розпочати розповідь про поета, як починаються казки.

За широкими морями, за лісами дрімучими був колись веселий край, розкішний і багатий, заневолений двома неволями. Одна неволя – панська, а друга – царська. І жили там рабами в тяжкій чужій роботі заворожені в неволю люди. Світ їм було зав’язано, говорити – заказано, ходили німі.

Україна... В одному вже тільки цьому слові бринить ціла музика смутку і жалю... Україна – країна смутку і краси, країна, де найбільше люблять волю і найменше мають її, країна гарячої любові до народу і чорної йому зради, довгої, вікової, героїчної боротьби за волю, в результаті якої – велетенське кладовище і високі могили в степу, руїна та прекрасна на весь світ пісня...

Тяжкий сон, подвійна неволя і темна ніч , як ворон. Тільки Дніпро з очеретами, тільки вітер з степовими могилами шепотіли ночами: гай, гай... умер прекрасний край.

Україна – це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці. Україна – це марні, обшарпані, голодні люди. Поема жалю і смутку... краси і недолі.

−                   Отже, одна з найсмутніших сторінок у цій поемі належать невиданому у всі часи по всьому світі її огненному поетові. Легендарному поетові казкового краю... Великому борцеві за волю свого краю, свого люду, за безмежно широку волю на всьому світі поневолених народів. За всіх поневолених, близьких і далеких.

1 учень. Т.Г. Шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. Моринцях Звенигородського повіту Київського повіту Київської губернії (нині Черкаська область).Батько – Григорій Іванович (1781-1825) – родом з Кирилівки; мити – Катерина Якимівна Бойко (1783-1823) – з Моринців. Обоє були кріпаками пана Енгельгардта.

Учитель. Хто такі кріпаки? (Доповнює відповіді учнів).

2 учень. Перші роки після одруження молоді Шевченки жили в с. Кирилівці в хаті діда Івана (1742-1849). Тут народилася старша сестра Тараса, його ніжна нянька Катерина. Родина Шевченків була велика. Тут народилася Марія, але через два роки померла.

Учитель. Може, хтось читав, з скількох чоловік складалася сім'я Шевченків?

3 учень. В хаті діда Івана жило тринадцятеро душ.

У 1810 році сім'я переїжджає у Моринці. Тут народився старший брат Тараса – Микита (1811-70-ті рр.). Потім народився Тарас.

У старій хатині, В кріпака колись, В тихий день весняний Хлопчик народивсь. У тяжкій неволі Ріс малий Тарас, Він не вчився в школі, Він ягнята пас.

4 учень. Наприкінці  1815 року Шевченки змушені були повернутися до Кирилівки в хату діда Івана. Згодом вони купили хату у селянина Тетерюка і там оселилися. У хаті народилися Ярина, Марія, Йосип.

Знесилені тяжкою працею на панщині, кріпаки вмирали рано. 20 серпня 1823 році, коли Тарасові було 9 років, померла його мати.

Лишившись з малими дітьми (Катерина вже вийшла заміж), батько змушений був одружитися вдруге. Він взяв удову Оксану Терещенко, в якої було своїх троє дітей. Незабаром, коли Тарасові ледве сповнилося 11 років, 21 березня 1825 року помер батько.

Тяжкою тоді була доля сиріт. Тому такими безрадісними були спогади поета про своє дитинство.

Учені читають вірші "Мені тринадцятий минало", "І золотої й дорогої".

1 учень. Деякий час Тарас служив у священика Григорія Кошиці, жив у брата Микити, допомагаючи йому господарювати. З раннього дитинства у Тараса особливо була помітна пристрасть до малювання: де тільки можна було: на стінах, дверях, воротах, Шевченко постійно малював вугіллям або крейдою. Нарешті він зробив останню спробу знайти вчителю малювання в околишніх селах. Тарас пішов у село Хлипнівка, до відомого в околиці маляра. Прожив він там два тижні. Маляр упевнився, що в його учня є хист, погоджувався й вчити його, але зажадав від нього дозволу поміщика. Тарасові тоді сповнювалося 14 років, і маляра могли обвинуватити в перетримуванні кріпака. Довелось Тарасові йти до Вільшаної просити дозволу.

2 учень. Саме в цей час набирали молодих хлопців для молодого пана, тому замість дозволу Тарас залишився при дворі. Спочатку його послали на кухню кухарчуком, звідки Тарас тікав у бур'яни й малював. Згодом його взяли у козачки в панські покої. Побачивши, що Тарас гарно малює, пан узяв його до себе як кімнатного живописця.

3 учень. Далі життя Шевченка стало ще важчим. За виступи проти царя, його арештували і заслали на 10 років у солдати. Поетові заборонили навіть писати і малювати, але він потайки писав у так званих "захалявних книжечках". Там, у далекому засланні, насильно відірваний від рідної України, він часто у віршах згадував своє безрадісне дитинство, життя кріпаків. Одним з таких є вірш "Якби ви знали, паничі".

Учень читає вірш "Якби ви знали, паничі"

Учитель. Що вас найбільше вразило у вірші?

5 учень. Вербову гілочку, як символ рідної України, повіз Тарас Шевченко із собою на заслання. Він підібрав вербову палицю і згодом посадив цю гілочку у казахській пустелі ще в 1850 р. Виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. А потім ще 200 вербинок виростив поет із її гілочок.

Вербовий гай у засланні нагадував Т. Шевченку рідну Україну. А щоб поливати гай, він ще й криницю викопав. Я думаю, що рясна верба схожа на поетичну душу нашого Кобзаря.

Учитель. Помер Шевченко не в Україні, але похований він, як і заповів, у Каневі, на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою.

Учні декламують

І помер Тарас...

Неволя підрубала сили,

Зашуміли сумно-сумно

По Славуті хвилі.

Попливли Дніпрові хвилі

Аж у синє море,

Всьому світу гомоніли

Про велике горе.

Затужила Україна,

Плакала немало,

Як ховала свого сина,

          Пісняра ховала.

Учитель. Чи знаєте ви, що Т.Г. Шевченко прожив лише 47 літ, з яких 24 роки він був кріпаком, 10 – в засланні, і лише 13 літ мав волі...

Він був сином мужика, а став велетнем у царстві духа. Він був кріпаком, а став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком, а вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.

Доля переслідувала його в житті, скільки лиш могла, та вона не зуміла перетворити золото його душі на іржу, а його любов до людей на ненависть і погорду.

Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті –невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку з мільйонів людських сердець все заново збуджуватимуть його твори.

2 СТОРІНКА "КОБЗАР".

Учитель. Книгу "Кобзар" український народ поставив на першому місці серед духовних скарбів. Дивовижна доля цієї книги. Поезії, що входять до неї, складались на тернистих дорогах поетового життя, писались то в мандрах, то в казематах, мережились при світлі білих ночей Півночі і в пісках закаспійських пустель, під самотнім сонцем вигнання. "Кобзар" належить до найволелюбніших книг усіх часів, він наскрізь сповнений прагненням волі. Поезії "Кобзаря" пронизані вірою в незнищенність людини, вірою в те, що людина ніколи не змириться з неволею. Кожен, хто відкриє томик "Кобзаря", відчує, що книгу цю написала людина, яка вистраждала свої відкриття, яка по крутизнах життя піднеслась до вершин мудрості. "Кобзар" – книга невичерпна, книга на віки.

–  Які вірші Т.Г.Шевченка ви знаєте?

Учні називають вірші Т.Шевченка.

Учениця декламує вірш В. Окомаровського "Над Кобзарем".

Тихо надворі. Ні вітру, ні хмар.

Ані шелесне верба височенька.

Наша Оленка відкрила "Кобзар",

Вголос читає Тараса Шевченка.

Ген за рікою синіє гора,

В небі веселка розквітла казково.

Ніжно вплітається в гомін Дніпра

Ніжне і щире Шевченкове слово.

Прослуховування платівок із записом віршів

Вчитель. Поетична спадщина Шевченка налічує понад 240 творів. Однак він відомий світу і як художник.

3 СТОРІНКА "Т. Шевченко-художник".

Учитель. Мистецька спадщина Т. Г. Шевченка налічує близько 1200 робіт – олійних картин, акварелей, офортів, малюнків.

Презентація картин Т. Шевченка "Катерина", "Тополя", "Пожежа в степу", "Вдовина хата на Україні", "Автопортрет" та інших.

Творчість Шевченка-художника посідає особливе місце в розвитку українського образотворчого мистецтва.

Художню освіту Т. Шевченко здобув у Петербурзькій Академії мистецтв. Вчителем Шевченка був видатний художник К. Брюллов.

У 1840 р. він створив написаний олійними фарбами "Автопортрет". З "Автопортрета" Шевченко постає схвильованим, готовим до борні. Рішучий поворот голови, проникливий погляд очей, високе чоло, осяяне світлою думкою.

У 1842 р. Шевченко створив картину "Катерина". У ній з великою силою правди розкрив трагедію поневоленої жінки. Погожий літній день, спокійний краєвид з вітряком, святкове вбрання Катерини – і раптом цей сумний-сумний вираз її юного обличчя, похилена голова. Полотно "Катерина" свідчило про те, що Шевченко засуджував тяжке становище жінки в тогочасних умовах.

4 СТОРІНКА "Шевченко в Україні".

Учитель. Презентація місць перебування Т.Г. Шевченка в Україні.  

– Близько 100 населених пунктів в Україні, де побував Шевченко, налічують дослідники. В одних він жив подовгу і залишив слід як поет або художник, в інших був лише проїздом. По Україні Тарас Григорович здійснив три подорожі. Перша подорож – це приїзд Шевченка з Петербурга в Україну навесні 1843 р. і перебування до січня 1844 р. Другий приїзд поета в Україну відбувся навесні 1945 р. після закінчення Академії і тривав до весни 1847 року, коли Шевченко після заслання ще раз приїхав в Україну, щоб побачитись з рідними та знайомими, а також придбати ділянку землі, де б зміг збудувати хату і постійно оселитися.

5 СТОРІНКА "Народ про Т. Шевченка".

Учитель. Народ творив про Шевченка легенди, прислів'я, приказки, вишивав його портрет на полотні, малював, вирізьблював, будував йому пам'ятники. Та найкращим пам'ятником Тарасові було слово народне.

Які прислів'я про Шевченка ви знаєте?

– Шевченкове перо панів по серці скребло.

– А Шевченків "Кобзар" обпік царя, як жар.

–  Шевченкові твори сяють, мов зорі.

– Тарасове слово живе і здорове.

–  Тарасів заповіт облетів увесь світ.

–  Шевченко Тарас наче сонце для нас.

– А які легенди про Шевченка ви знаєте?

Учні пригадують легенди "Портрет", "Шевченкові дні в школі" та ін.

6 СТОРІНКА "Пісні, складені на слова Т.Г. Шевченка".

Вчитель. На слова Шевченка складено багато пісень – "Садок вишневий коло хати", "Зацвіла в долині", "Думи мої, думи мої...", "По діброві вітер виє", "Як умру, то поховайте", "Наш отаман Гамалія" та інші. Ліричні пісні ми можемо співати вдома, на вулиці, але є три пісні святі, які стали символами пам'яті про Шевченка: "Реве та стогне Дніпр широкий", "Думи мої, думи мої", "Заповіт". Ці пісні для нас святі. Коли їх починають співати, всі люди встають, припиняють розмови, урочисто підспівують.

Слухання запису пісень  на слова Т.Шевченка "По діброві вітер виє". "Зацвіла в долині", "Сонце заходить"

7 СТОРІНКА "Письменники – лауреати Державної премії імені Т.Г. Шевченка".

Учитель. Найвище визнання в нашій країні мають письменники, які здобули Державну премію імені Т.Г. Шевченка – П. Г. Тичина, О.Т. Гончар, В.М. Сосюра, Г.М. Тютюнник, А.С. Малишко, М.П. Бажан, І.Д. Вільде, П. Й. Панч, І.Л. Ле, Л.М. Новиченко, А.В. Головко, Ю.О., Збанацький, В.В. Канівець, М.Л. Нагнибіда, В.П. Козаченко, О.Е. Корнійчук, О.С. Левада, П.М. Воронько, К.О. Гордієнко, П.А. Загребельний, В.М. Собко, І.Ф. Драч.

Книжкова виставка  творів, за які письменникам присвоєно Державну премію імені Т.Г. Шевченка

8 СТОРІНКА "Ми  не забудем  тебе, Тарасе".

Учитель. Остап Вишня так сказав про Шевченка: "Т.Г. Шевченко! Досить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю, що це – бідність? Ні, це якраз велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ!". І за це їм довічна слава. Народ таких письменників не забуває.

1 учень.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

І голос твій нам душі окриля,

Встає в новій красі, забувши лихоліття,

           Твоя, Тарасе, звільнена земля.

2 учень.

У росяні вінки заплетені суцвіття

До ніг тобі, титане, кладемо.

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,

           Тебе своїм сучасником звемо.

3 учень.

Живи, поете, в бронзі і в граніті, –

Живи, поете, в пам'яті людській,

Живи в піснях, живи у "Заповіті",

           У слові праведнім, у славі віковій!

4 учень.

І кожен раз, в весняний час,

Всі українські діти

Згадують: нас любив Тарас!

          Йому дарують квіти.

5 учень.

Сповнить Тараса заповіт

Ніхто з нас не забуде,

І хоч минуло 190 літ,

          Він завжди з нами буде.

         Звучить пісня "Заповіт" на слова Т.Шевченка, музика М. Лисенка.