«ЗУСТРІЧ ПОКОЛІНЬ»
Мета: розкрити історію запровадження Міжнародного
дня людей похилого віку; виховувати людяність, милосердя, співчуття і шанобливе
ставлення до людей похилого віку; прищеплювати навички правильного ставлення до
старших, батьків, виявляти піклування про молодших, слабших.
Обладнання: декорації, проектор,
комп’ютер, живі квіти.
Хід заходу:
Учитель: Другий місяць осені
починається з особливої дати. 1 жовтня у всьому світі відзначається Міжнародний
день людей поважного віку, проголошений Генеральною Асамблею ООН, а в Україні
це також і День ветерана.
Україна, як повноправний член
ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 щорічно
відзначає цей день, який є не лише можливістю нагадати всім про людський
обов’язок бути турботливими і милосердними до найповажнішої частини
суспільства. Це і привід до роздумів щодо подальшої долі людства, його культури,
взаємозв’язку поколінь.
1. [сюжет від 1+1]
2. Звучить пісня «Как молоды мы
были»
(Слова автора: учитель, Молодість: Баденко Дарія, Зрілість:
Асланова Софія)
Молодість і зрілість стали
говорити…
Про усе в цілому про життя, про
діти,
Молодість сказала: «Мені краще жити…»
Зрілість посміхнулась й стала говорити:
«Знаєш, мила, хочу тобі побажати
Всі мої роки прожити й
величезний досвід заробити».
Молодість, з насмішкою: «Що в тобі такого?
Дім, сім’я, робота… Ці страшні окови… »
Зрілість посміхнулася, як
молодшій доньці:
«Без тенет сімейних, хто ми під
цим сонцем?!»
Молодість співала: «Все в мені прекрасно,
Молода я, вільна, і красива, ясно? »
Зрілість їй сказала: «Я – мудріша
тебе,
Перегони із тобою – все це не для
мене…»
«Ти живеш так сумно…нудно і серйозно…» –
Молодість доводить власну
правоту…
«Ти не розумієш, жити – це
не просто…» –
Зрілість все говорить думку
золоту…
«Ну а де ж те щастя, щастя хоч існує?
Що це: дім, машина, грошей коли не бракує?»
«Щастя? Так, воно буває,
Якщо жить з коханими небо
дозволяє,
Якщо сміх дитячий чується із дому…
Ти ще з щастям, мила, зовсім
незнайома…»
Молодість промовчала, раптом
запитала: «Якщо правда все це,
Що ж ночами плачеш і про що секрети?»
«Я ночами плачу… – зрілість говорила.
... Бо раніше все це я не
цінувала…».
Боровинська В. Кажуть, юність живе лиш
майбутнім,
Кажуть, зрілість цінує лиш мить.
Тільки старість живе незабутнім,
Тим, чого не вернуть, не спинить.
Піньонжик Т. Є закони
природи незмінні
Для людей, для птахів, для
тварин.
Ви простіть нас байдужих, ми
винні.
Будем ми ще старими, як ви.
Куліш О. Людина, яка дожила до похилого віку, гідна поваги
навіть тільки тому, що їй це по милості Божій вдалося. Далеко не всім дано таке
величезне досягнення і благовоління відчути мудрість своїх років. Скидати з
рахунків людину, яка досягла певного солідного віку, абсолютно негуманно.
Літній вік людини зовсім не означає, що вона вже на багато що не здатна, якраз
навпаки.
Піньонжик Т. Поки ми молоді, старість
вбачається нам такою далекою і навіть неможливою. Нам здається, що ми завжди
будемо молоді, але… Роки минають швидко і в якусь мить людина починає розуміти,
що вона поповнює ряди бабусь та дідусів. З роками багато хто з них відчув усю
серйозність, чи, навпаки марність життя. До них прийшли хвороби, бідність,
залежність, самотність, втрати… Їх забули, до них втратили цікавість,
відсторонилися, їх потіснили, викреслили. Але ж душа не старіє і здається їм,
що так недавно ще ходили вони до школи, закохувалися, учились, мріяли, будували
плани на майбутнє… і думали, як багато в них попереду…
Сікорський І. Ми мало замислюємося над
тим, що ж це за період – старість? У зрілості час протікає повільно – з довгими
ночами, наповненими безсонням, ломотою суглобів, лякаючи перебоями в серці. І
люди сприймають його по-іншому і живуть більше в минулому, аніж у
теперішньому. У них дивна пам’ять – пам’ятають до найдрібніших деталей події
піввікової давності і забувають те, що трапилось нещодавно: куди поділись
окуляри, чи ковтнули пігулку, що їли на обід.
Коваленко М. «Старий, що малий»,-
говорить прислів’я. І справді, є в них щось подібне. Старість – це, перш за
все, безпорадність. Тільки у дитини вона з кожним роком, місяцем, днем
зменшується, а у старих, навпаки, збільшується. І ще: старі люди образливі, як
діти. Але дитячі образи нас тішать, а стареньких – дратують.
Боровинська В. Старість, по суті своїй,
трагічна. Хоча б тому, що у цьому віці вперше по-справжньому розумієш закон
природи: людина смертна. Звичайно, про це ти знаєш з дитинства. Але з часом,
постоявши біля труни однолітка, викреслюючи один за одним номери телефонів,
по яких вже ніколи не доведеться дзвонити, відчуваючи десь біля самого серця
залізний спазм, усвідомлюєш дану інформацію вже не як абстрактну істину, а як
реальність.
Куліш О. Старість окреслює навколо
людини кола самотності. І чим далі, тим вужчим стає це коло. За межею
залишається робота, до якої звик, яку любив. Потім – весь божий світ, і ось уже
став доступним тільки найближчий квартал або сквер, ось уже не вийдеш за
ворота…
Медінський Д. Людей похилого віку в Україні
близько 2-х мільйонів. Така вже доля зрілих людей – залишитися у чотирьох
стінах зі своїми проблемами, хворобами, переживаннями. Знали б ви, як вони
чекають, щоб хто-небудь завітав до них.
3.
Пісочне шоу
БЛОК «ЗУСТРІЧ»
Учитель:
–
Як ви познайомилися? Скільки це ви вже разом?!
–
Як видумаєте, у чому секрет такого довгого сімейного
життя? (чоловік і жінка відповідають на питання)
–
Спасибі вам за цікаву розповідь і за чудовий приклад
для наслідування. Бажаємо вам ще багато щасливих радісних років. (Вручається
троянда й подарунок)
Учитель: Як думаєш, у чому секрет
довголіття любові зрілих людей?
Піньонжик Т. Знаєте, моя бабуся на це питання
відповідає так: «Ми народилися і виросли в ті часи, коли речі, які зламалися,
не викидали, а лагодили». Думаю цієї мудрості нам, молодому поколінню, слід
повчитися.
БЛОК «РОДИННЕ ГНІЗДО»
4. Звучить пісня «Семейный альбом»
Учитель: Розкажіть про вашу
родину, (герої розповідають про свою велику, дружну родину). А як
ви святкуєте дні народження? (Герої розповідають про те, що в них у
родині майже щомісяця святкується день народження за Вашим круглим столом).
А чи бувають у вас суперечки, про що ви сперечаєтесь?
5. Пісня О. Винника “Мої батьки”
(робимо усі селфі). Учитель телефонує свої мамі.
Баденко Д. У кожної пори року свої
радощі, свої фарби. Зима – радує нас білим пухнастим снігом і бадьорить
морозцем. Весна – першою зеленню, свіжістю. Літо достатком фарб, кольорів.
Осінь – своєю щедрістю, багатим урожаєм. Ось так, напевно, і в житті людини.
Юність завжди сповнена надій і любові. Зрілі роки – пора розквіту творчих сил,
пора звершень, турбот про дітей і онуків.
Час так невблаганно летить, в дитинстві
здається, що час ледве-ледве йде, в молодості воно вже
біжить, ну а в зрілості просто не встигаєш встежити за ним.
Куліш О. Наші батьки в нас дуже
багато вкладають, оберігають нас, вчать. І коли ми зростаємо, ми повинні стати
для них підтримкою і опорою.
Медінський Д. І сьогодні ми хочемо
побажати вам всім любові, турботи і уваги ваших дітей, адже ви наші земні
ангели-охоронці.
Конферансом тиха лірична музика
Піньонжик Т.
Я ось згадала одну притчу:
За день до свого народження
дитина запитав у Бога
– Я не знаю, навіщо я йду в цей
світ. Що я маю робити?
Бог відповів:
– Я подарую тобі ангела, який
завжди буде поруч з тобою. Він все тобі пояснить.
– Але як я зрозумію його, адже я
не знаю його мову?
– Ангел буде вчити тебе своєї
мови. Він охоронятиме тебе від усіх бід.
– Як і коли я повинен повернутися
до тебе?
– Твій ангел скаже тобі все.
– А як звуть мого ангела?
– Неважливо як його звуть, у
нього багато імен. Ти будеш називати його «Мама».
І скільки б нам не було років і
де б ми не були, для нас мама завжди залишиться самою близькою і рідною
людиною.
6. Пісня з відеорядом «Тихо плакала мать»
Учитель: І наостанок хочеться
сказати, що якщо ця розмова змусила вас задуматись і, можливо, пригадати якусь
ситуацію нешанобливого ставлення до стареньких, то сьогодні у вас є шанс
розпочати усе по-новому, з чистого аркуша паперу
На закінчення нашої розмови хочу
навести вам слова із повчання князя Володимира Мономаха дітям: «Старих шануйте,
як батька, а молодих, як братів».
Робіть все, щоб вони щоденно відчували
повагу і турботу, мали гідний рівень життя, не втрачали суспільної активності.
Нехай в цьому стрімкому світі
завжди по особливому світиться родинний теплий вогник – вічне джерело наснаги й
любові. А береже його мама. Тож зараз усі разом співаймо пісню Кузьми.
7.
«Мама». Потім усі чаюємо під
улюблені пісні бабусь, хтось може йти танцювати.
Немає коментарів:
Дописати коментар